Ного засобу виробництва, слушно вести мову насамперед про майнову

Няти за характером вчиненого правопорушення.

Оскільки земля виконує в сільському господарстві роль основ-

відповідальність за порушення земельних прав або невиконання земе-

льних обов'язків.

У підпункті ґ п. 3 ст. 152 Земельного кодексу передбачено, що

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійсню-

ється, зокрема, відшкодуванням заподіяних збитків. Зі змісту п. 2 цієї

статті випливає, що обов'язок відшкодувати збитки виникає в разі

будь-яких порушень прав власників землі та землекористувачів, тобто

пов'язується з правопорушенням. Втім, майнова відповідальність за

нормами аграрного законодавства може настати й у зв'язку із правомі-

рними діями. Так, власникам землі та землекористувачам у повному

обсязі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (ви-

купу) сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для

потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським

виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь,

лісових земель і чагарників для інших видів використання; встанов-

лення обмежень щодо використання земельних ділянок згідно з під-

пунктом в ст. 156 Земельного кодесу України.

Відшкодуванню підлягає вартість: житлових будинків, вироб-

ничих та інших будівель і споруд, зокрема об'єктів незавершеного бу-

дівництва; плодоягідних та інших багаторічних насаджень; лісових і

дерево-чагарникових насаджень; водних джерел (колодязів, ставків,

водоймищ, свердловин та ін.), зрошувальних і осушувальних систем,

протиерозійних і протиселевих споруд; витрати на поліпшення якості

земель за період використання земельних ділянок з урахуванням еко-

номічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробниц-

тво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні

та проектні роботи; інші збитки власників землі й землекористувачів,

у тому числі орендарів, зокрема й не одержані доходи, якщо вони об-

ґрунтовані. У цій ситуації не отриманим слід вважати такий дохід,

який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі

орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилу-

чення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження його прав, погі-

ршення якості землі або приведення її у непридатність для викорис-

тання за цільовим призначенням внаслідок негативного впливу, спри-

чиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Такий не отриманий дохід, або упущена вигода, відповідно до п. 2 ст.

22 Цивільного кодексу України, особа могла б реально одержати за

звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до

реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, понесених ви-

трат на поліпшення якості земель (із врахуванням ринкової або відно-

влювальної вартості).

Майнова відповідальність у вигляді відшкодування втрат сіль-

ськогосподарського та лісогосподарського виробництва є особливим

видом відшкодування збитків, завданих сільськогосподарському та

лісогосподарському виробництву. Такі втрати, згідно зі ст. 207 Земе-

льного кодексу України, становлять втрати сільськогосподарських

угідь, лісових земель та чагарників, а також ті, що завдані обмежен-

ням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуван-

ню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників зем-

лі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якос-

ті угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю гро-

мадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держа-

ви, а також з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових зе-

мель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охо-

ронних, санітарних та інших захисних зон.

Ці втрати виражаються в скороченні (безповоротній втраті)

площ використовуваних сільськогосподарських угідь або погіршенні

їх якості (зниження родючості грунтів) під впливом діяльності під-

приємств, установ та організацій. Вони відшкодовуються з метою збе-

реження рівня сільськогосподарського виробництва відновленням

площ сільськогосподарських угідь.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарсь-

кого виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності

перебувають зазначенні угіддя; важливим є те, що рілля, багаторічні

насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під

чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва

в сільському й лісовому господарствах та вибувають із господарсько-

го обігу, чи погіршується їх якість або встановлюється обмежений ре-

жим їх використання за цільовим призначенням.

Втрати відшкодовують особи, яким надаються сільськогоспо-

дарські угіддя для несільськогосподарського використання або ті, чия

діяльність призводить до обмеження прав власників землі й землеко-

ристувачів, зокрема орендарів, або до погіршення якості земель вна-

слідок негативного впливу, заподіяного діяльністю підприємств, уста-

нов і організацій, а також підприємствами, установами й організація-

ми, навколо об'єктів яких встановлюються охоронні, санітарні й захи-

сні зони з виключенням з обороту сільськогосподарських угідь або

переведенням їх до менш цінних угідь. Цими особами є ті громадяни і

організації, на користь яких встановлюються обмеження землекорис-

тування, охоронні й захисні зони. Підприємства, установи та організа-

ції, навколо об'єктів яких встановлені охоронні, санітарні й захисні

зони, відшкодовують також втрати сільськогосподарського виробниц-

тва в разі погіршення якості земель внаслідок їхньої діяльності за ме-

Дата добавления: 2014-12-25