Підстави для адміністративної відповідальності

Увага!

Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративне право врегульовує дуже широке коло суспільних відносин. Проте інститут адміністративної відповідальності традиційно займає доволі вагоме місце у системі вітчизняного адміністративного права. Це зумовлено:

Ø значним обсягом об'єктів, що охороняються засобами адміністративно-правової відповідальності (від здоров'я громадян до встановленого державою порядку управління);

Ø великою кількістю вчинених адміністративних правопорушень у загально­національному масштабі;

Ø залученням до провадження в справах про адміністративні правопорушення багатьох органів виконавчої влади з різних сфер управління, судів (суддів) та інших уповноважених державою структур.

Адміністративна відповідальність, як один з видів юридичної

відповідальності, наступає за вчинення адміністративного

проступку.

Відповідно до норми чинного Кодексу про адміністративні правопорушення України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відпо­відальність.

Із законодавчого визначення адміністративного проступку випливають його основні характеристики.

По-перше, адміністративним проступком можуть вважатись як активні дії (наприклад, перевищення водіями транспортних засобів встановленої швидкості руху), так і пасивна бездіяльність (наприклад, порушення посадовими особами встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати).

По-друге, адміністративні проступки відзначаються ознакою протиправності, тобто, ці діяння є заборонені законом або підзаконним нормативно-правовим актом. При тому можуть бути порушені норми не лише адміністративного законодавства, але й інших галузей - трудового, земельного, екологічного тощо.

По-третє, обов'язковою ознакою адміністративного проступку є винність особи, що його вчинила. На відміну від цивільно-правових правопорушень, де юридична відповідальність може наступати і без вини суб'єкта правопорушення (за випадок), протиправні діяння вважаються адміністративними проступками лише за наявності вини особи у формі умислу або необережності.

По-четверте, адміністративні проступки характеризуються суспільною шкідливістю (суспільною небезпекою). Ці діяння наносять шкоду особі, групі осіб чи суспільству в цілому або несуть загрозу завдання такої шкоди, а також негативно впливають на інтереси того чи іншого суб'єкта.

По-п'яте, як вже зазначалось, обов'язковим наслідком вчинення адміністративного проступку є притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. З цього загального правила можуть бути винятки. Зокрема, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Найтісніше адміністративні проступки пов'язані із злочинами та, відповідно, кримінальною відповідальністю. У них можуть бути подібні об'єкти правопорушення (наприклад, громадський порядок як щодо адміністративного проступку "дрібне хуліганство" так і злочину "хуліганство"). Відмінним є ступінь суспільної небезпеки (шкідливості) - зрозуміло, що у злочину він є вищим. Схожими також є заходи відповідальності за вчинення адміністративних проступків та злочинів (наприклад, штраф може бути як адміністративним стягненням, так і кримінальним покаранням).

Поза тим, можна відзначити певний пріоритет кримінальної відповідальності " перед адміністративною. Відповідно до законодавчої норми, адміністративна відповідальність настає, якщо правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності. Значно більшою мірою адміністративні проступки відрізняються від інших видів правопорушень, особливо приватноправового характеру. Відповідальність за вчинення адміністративних проступків завжди наступає перед державою в особі уповноважених нею органів чи посадових осіб. А от за вчинення цивільного правопорушення суб'єкт відповідає перед іншою особою - як громадянином чи приватним підприємством, так і державним органом, з яким у нього існують договірні або позадоговірні правовідносини. Крім того, якщо адміністративна відповідальність завжди наступає в результаті порушення норм законів чи підзаконних нормативно-правових актів, то цивільно-правова може також виникати як наслідок порушення норм договору, укладеного між двома чи кількома суб'єктами.

Істотно відрізняються адміністративні проступки і від дисциплінарних правопорушень. Якщо об'єкти адміністративних проступків можуть бути доволі різноманітними (громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління), то дисциплінарні проступки посягають на вужче коло об'єктів, пов'язаних з трудовими правовідносинами (^трудова дисципліна, ^внутрішній трудовий розпорядок підприємств, установ і організацій). За вчинення дисциплінарного проступку відповідальність наступає завжди перед власником або адміністрацією організації, а не перед державою, як згадувалось вище. Особа, яка вчиняє

дисциплінарний проступок, завжди перебуває у службовій підпоряд­кованості до суб'єкта, який притягає її до відповідальності, на відміну від адміністративної відповідальності, за якої у переважній більшості випадків немає організаційної підпорядкованості правопорушника і органу, що накладає стягнення.

Для того, щоб за вчинення певного діяння притягнути особу до адміністративної відповідальності, необхідно, як мінімум, дві умови. По-перше, щоб це діяння було визначене у відповідній законодавчій нормі як адміністративний проступок. Другою умовою є фактичне здійснення описаного в законі правопорушення цією особою. Іншими словами, підставами адміністративної відповідальності є: ^нормативна підстава (закон), як система правових норм, що регулюють

застосування адміністративних стягнень;

^фактична підстава, як сукупність юридичних фактів, що засвідчують скоєння адміністративного проступку.

Особливістю нормативної підстави - законодавства України про адміністративні правопорушення на сьогодні є те, що воно складається з двох частин: "Кодексу про адміністративні правопорушення" від 7 грудня 1984 р. (із численними змінами та доповненнями) та інших законів (кодексів) України, що містять норми про адміністративну відповідальність. Варто відзначити, що зазначені закони до включення їх у встановленому порядку до Кодексу про адміністративні правопорушення застосовуються безпосередньо.

Поряд з цим роль Кодексу України про адміністративні правопорушення в законодавстві про адміністративну відповідальність є значно вищою, ніж в інших законів. Він містить основоположні матеріальні і матеріальні норми, що стосуються цього інституту і, зокрема:

Ø визначення адміністративного проступку (правопорушення); ^•систему і види адміністративних стягнень: ^правила накладення стягнення за адміністративні проступки; ^підвідомчість справ про адміністративні проступки;

Ø порядок порушення справ про адміністративні проступки, їх розгляду та прийняття рішення;

Ø порядок оскарження, опротестування та виконання постанов у справах про адміністративні проступки;

Ø визначення юридичних складів цілого ряду адміністративних проступків, що вчиняються у різних сфер суспільного життя.

Більше того, положення Кодексу України про адміністративні право­порушення поширюються і на адміністративні правопорушення, відпо­відальність за вчинення яких передбачена іншими законодавчими актами. Перелік останніх є доволі значним, і тому наведемо приклади лише окремих нормативно-правових актів, що містять норми про адміністративну відповідальність:

Ø Митний кодекс України від II липня 2002 р.;

Ø Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.;

Ø 3акон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р.;

Ø Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.;

Ø Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 квітня 1994 р.:

Ø Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 листопада 1994 р.;

Ø Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р.:

Ø 3акон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р.;

Ø 3акон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р.;

Ø 3акон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. та інші.

Фактичні підстави притягнення до адміністративної відповідальності описані в конкретних нормах Особливої частини "Кодексу про адміністративні правопорушення" (КпАП) та інших законах, що встановлюють відповідальність за вчинення адміністративних проступків. Лише за умови відповідності вчиненого протиправного діяння визначеному законодавством складові адміністративного проступку, особу можна притягнути до адміністративної відповідальності і, відповідно, накласти одне із встановлених стягнень.

Дата добавления: 2014-12-25