Пилипенко П.Д. Правознавство: Навчальний посібник. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. – 592с

План

Судова та правоохоронна діяльність

Лекція №9

Звільнення від покарання

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК)

Звільнення від призначеного покарання за давністю грунтується на втраті особою винного колишнього ступеня суспільної небезпечності, яка виявилася у вчиненому ним злочині..

Стаття 80 визначає п’ять строків давності — два роки, три роки, п'ять років, десять років, п’ятнадцять років — які зорієнтовані на визначену вироком суду тяжкість покарання

Перебіг строку давності починається з дня набрання вироком законної сили.

Умовно-дострокове звільнення від покарання (ст.81 КК).

До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі:

1) після відбування засудженим не менше половини строку за злочин середньої та невеликої тяжкості або за необережний тяжкий злочин;

2) не менше 2/3 строку за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин;

3) не менше ¾ строку за умисний особливо тяжкий злочин а також особі, яка раніше вже звільнялася умовно-достроково.

Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Амністія. Помилування. Погашення та зняття судимості.

Мета заняття: Визначити поняття правосуддя, його основні ознаки, принципи та завдання. Усвідомити основні завдання та функції Конституційного суду України. Дати характеристику діяльності нотаріату,прокуратури адвокатури, міліції, Служби безпеки України.(завдання, функції).

1.Правосуддя в Україні: ознаки, принципи, завдання. Конституційний суд України.

2.Правоохоронна діяльність в Україні: поняття, характеристика.

3.Нотаріат в Україні: поняття, функції, завдання.

4. Прокуратура в Україні. Адвокатура в Україні.

5. Міліція. Служба безпеки в Україні.

Правосуддя - особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовних до прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених

законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.

Завданнями правосуддя є:

• всебічне зміцнення законності й правопорядку;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

• охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та

законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;

• виховання громадян у дусі точного неухильного виконання законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;

• виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

До основних ознак правосуддя слід віднести:

• здійснення правосуддя спеціальними державними органами - судами (суддями), які у своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки законові;

• розгляд будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку, регламентованого процесуальним законом, - порядку судочинства;

• загальнообов'язковість будь-яких судових рішень у справах, що проголошуються ім'ям України і мають силу закону.

Принципи здійснення правосуддя:

Правосуддя здійснюється тільки судом. Законність. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Забезпечення доведеності вини.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Забезпечення обвинуваченому права на захист. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Обов'язковість рішень суду. Переважно колегіальний порядок розгляду справ у всіх судах.

Національна мова судочинства. Рівні права народних засідателів і суддів у здійсненні правосуддя. Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудовихколективів. Недоторканність особи. Недоторканність житла. Охорона особистогожиття громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень.

Статус Конституційного Суду України визначається статтями 147—153 Конституції України та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

Нотаріат в Україні — система органів і по­садових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчува­ти права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси).

Правове регулювання нотаріату в Україні, видів і порядку вчинення нотаріальних дій здійснюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

Прокуратура — єдина централізована си­стема державних органів, які від імені України здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень. вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності. покладено такі функції:

• підтримання державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

• нагляд за додержанням законів під час виконан­ня судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Консти­туції України прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до набрання чинності законами, що регулюють діяльність державних органів із контролю

за додержанням за­конів, та до сформування системи досудового слідства і набрання чинності законами, що регулюють й функціонування.

Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Питання організації та діяльності адвокатури регулюються Законом України"Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. Закон визначає:

• статус адвокатури та її завдання;

• вимоги, яким має відповідати адвокат;

• правову основу адвокатської діяльності;

• принципи та організаційні форми діяльності ад­вокатури;

• види адвокатської діяльності;

• професійні права адвоката;

• обов'язки адвоката;

• статус помічника адвоката;

• адвокатську таємницю;

• гарантії адвокатської діяльності;

• соціальні права адвоката та його помічника;

• підстави й порядок оплати праці адвоката та його помічника;

•повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

• повноваження вищої кваліфікаційної комісії адвокатури;

• текст Присяги адвоката України;

• дисциплінарні стягнення, що можуть бути застосовані до адвоката;

• випадки припинення адвокатської діяльності;

Органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України, їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій території держави. Вона знаходить свій вираз у функціях цих органів.

Під функціями органів внутрішніх справ нобхідно розуміти напрямки їхньої діяльності в процесі вирішення поставлених перед ними завдань. Вони поділяються на три групи: основні, забезпечувальні та загального керівництва.

Сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ. Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здо­ров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція - єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Центральне місце в системі правових актів, що регулюють діяльність міліції, посідає Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р.

Відповідно до завдань і функцій міліція складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності й відповідальності перед народом України.

В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки Украї­ни дотримується принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й конспірації.

Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, у Службі безпеки України забороняється.

Згідно з Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"від 23 грудня 1993 р. до таких органів віднесено митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, рибоохорони, державної лісової охорони, працівників Антимонопольного комітету України, а також інші органи, які беруть безпосередню участь у здійсненні правоохоронних функцій.

До правоохоронних органів можуть також бути віднесені Управління державної охорони України, державна виконавча служба, органи виконання кримінальних покарань, державна контрольно-ревізійна служба, державні інспекції (санітарно-епідеміологічна служба, державна екологічна інспекція, головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою, органи захисту прав споживачів, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю тощо) та деякі інші.

1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адміністративне право У країни. (Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П.Битяк,
В.В.Богуцький В.М.Паращук та ін.) За ред. Ю.П. Битяка.- X.: Право, 2001.

2. Алексеев С.С. Теория права. -М.,1993

3. Алисов А.А. Финансовое право Украины. Учебное пособие - X..:фирма «Эспада»,2004.

4. Бобир В.І., Демський С.Є., Колодій A.M. Правознавство: Навч. посібник/ за ред.

В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер,2005.

5. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. К.,1981.

6. В.І.Борисова, Жилінкова І.В. Сімейне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264с

7. Карлиць кий С.М. Трудове право України: Навч.посіб. – К.:Прецедент, 2004. – 216с.

8. Маляр И.В. Основы правоведения: Учеб.пособие. – 2-еизд., доп. и перераб. – Х.:Країна мрій, 2004. – 392с.

9. Гражданское право в вопросах и ответах / под ред. Е.О. Харитонова-X.:

«Одиссей», 2001.

10. Господарське законодавство України. Збірник нормативних актів /Уклад.

В.С.Щербина, О.В.Щербина. - К.: МАУП, 2004

11. Загальна теорія держави і права. Навч. посібник. /за ред. академіка АПрН України В.В.Копєйчикова.-.: Юрінком Інтер, 1998.

12. Общая теория права и государства.:Учебник./ *Под ред. 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Юрист, 2002.- 520 с.

14. Тодик Ю.М., В.С. Журавський Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 544с.

15. Фризький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536с.

16. Шевченко Я.М. Цивільне право України: Підручник.: У 2т – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2 – 408с.

17. Г.А. Шпиталенко, Р.Б. Шпиталенко Основи правознавства:Навч.посіб. 4-е вид. –Каравела, 2006. - 376

ІІ. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєв А.С. Основы теории права и государства в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей». – 2002. – 400с.

2. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248с.

3. Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Основи держави і права.К., 1997.

4. КотюкІ.М. Основи права. К., 1997

5. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посібник – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 656с.

6. Малахов И.П. Основы уголовного права. Общая часть. Раздел 1. Основания
уголовной ответственности. Уч. пособие.- К.: МАУП, 2000

7. Міхайленко О.Р. Основи держави і права (Правознавство).-К., 1995.

8. Мамутов В.К. Науково-практичний коментар Господаарського кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688с.

9. Москаленко Д.В. Основи права. -X.: Дельта, 1998.

10. НастюкМ.І. Правознавство.-Львів,1995.

11. Осика М.ї. Основи права. Підручник. - Львів, "Світ", 1998.

12. Правознавство. Навч. Посібник./за ред. академіка АПрН України
В.В.Копейчикова.-3-вид.- К.: Юрінком інтер, 2001.

13. 12.Предприятия и предпринимательская деятельность.- К.: Юридическая компания БестиКо,1999. 13.Проблемы теории государственного права. Учебник /под ред. С.С.Алексеева.-

14. М.,1987. 14.Регулювання трудових і господарських відносин у закладах освіти України в умовах переходу до ринкової економіки. Збірник законодавчих і нормативних актів. - К.: Міносвіти України, 1997.

15. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посібник, 2-ге вид. – К.: А.С.К., 2002. – 704с.

І6. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.- X. «Одиссей», 2000.

17. Хрестоматія з правознавства. К.: Юрінком,1996. 18. Явич Л.С. Общая теория права.- Л., 1976.

Дата добавления: 2014-12-25