Внутрішньовиробничі логістичні концепції штовхаючого та тягнучого типу

Поняття, мета та завдання виробничої логістики

Виробнича логістика – забезпечення якісно, своєчасного та комплексного виробництва продукції у відповідності з господарськими договорами, скорочення виробничого циклу та оптимізація витрат на виробництво.

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

До завдань виробничої логістики відносять:

- оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;

- оперативне управління технологічними процесами виробництва;

- загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;

- стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;

- організація внутрішньовиробничого складського господарства;

- прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

- організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

- контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;

- внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

- інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

- автоматизація і комп'ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві.

При управлінні матеріальними потоками у межах внутрішньовиробничих логістичних систем використовують два основні способи: штовхаючий і тягнучий.

Штовхаюча система є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку безпосередньо цією ділянкою не замовляються. Матеріальний потік „виштовхується” кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку від центральної системи управління виробництвом. Штовхаючі системи характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з’явилась у зв’язку з масовим використанням комп’ютерної техніки.

Основним недоліком штовхаючих систем є необхідність створення і підтримки значних обсягів буферних запасів між виробничими підрозділами та етапами технологічного циклу.

Найбільш відомими апробованими логістичними концепціями даного типу є MRP I, MRP II.

Тягнуча система є системою організації виробництва, у якій деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої лише за необхідності. У даному випадку центральна система не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система ставить завдання лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Перевагами тягнучої системи є:

- відмова від надлишкових запасів;

- заміна політику продажу вироблених товарів політикою вироблення виробів, що продаються;

- зменшення оптимальних партій ресурсів;

- виконання замовлень з високою якістю;

- скорочення усіх видів простоїв та нераціональних внутрішньозаводських перевезень.

Дата добавления: 2014-12-25