Предмет психології

ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Що таке психологія? Чим вона займається й на які запитання допомагає дати відповіді? Де і як її слід застосовувати? Чому її необхідно вивчати? Подібного роду запитання обов’язково виникають у людини, яка має справу з вивченням психології, і дійсно, так чи інакше кожен з нас має свої відповіді на них. Спробуємо зрозуміти, чим же наші припущення про психологію відрізняються від реального стану справ у цій області. Метою даного розділу є необхідність засвоїти предмет і методи психологічної науки, зрозуміти різницю між життєвою психологією та науковою, місце психології серед інших наук, а також розібратися в різноманітті психологічних галузей.

Психологія – це порівняно молода наука: часом її заснування вважається 1879 рік. Саме цього року в Німеччині Вільгельм Вундт заснував першу в світі експериментальну психологічну лабораторію при Лейпцігському університеті. Ця подія й дала привід говорити про народження психологічної науки – адже наукову дисципліну можна вважати такою тільки з того моменту, коли до розряду її методів входить експеримент, що дозволяє втілити принцип об'єктивності набутих знань. Молодість науки не означає молодості її проблематики: проблеми устрою свого внутрішнього світу турбували людину з найдавніших часів. Тривалий час психологічне знання розвивалося в рамках біології, медицини та філософії й носило характер несистематизованих спостережень, практичних наробіток і спекулятивного, некритичного міркування. Тому цей тривалий період зветься донауковим періодом розвитку психології, що сформував базис для народження психології як науки.

Саме слово „психологія” утворене з двох грецьких слів: «psyche», тобто душа, і «logos», тобто наука, вчення, і дослівно означає «вчення про душу». В наш час слово «душа» практично не використовується в науці внаслідок деякої обтяженості цього поняття релігійними, езотеричними та ін. ненауковими змістами. Замість цього вважається, що психологія – це наука про психіку.

Що ж розуміється під терміном «психіка»? Тут слід зробити невеликий відступ, який відзначає одну з особливостей психологічної науки. Ця особливість полягає в одночасному існуванні усередині психологічної науки цілого ряду різних теоретичних підходів, кожен з яких має свій методологічний і методичний апарати та з власної точки зору інтерпретує досліджувані явища. Залежно від приналежності конкретного дослідника до тієї або іншої теоретичної платформи варіюватиметься й розуміння основних теоретичних концептів. Таке положення не є недоліком психологічної науки, оскільки різноманіття підходів сприяє більш повному, багатовимірному розумінню досліджуваного предмета. Кожен підхід сам по собі можна вподібнити двовимірній проекції тривимірного об'єкта. Наприклад, диск і прямокутник є двовимірними проекціями (вигляд зверху й збоку) циліндра, і на перший погляд дають суперечливі уявлення про реальність. Насправді, ці уявлення комплементарні: кожне з них доповнює інше, сприяючи формуванню цілісної картини предмета. Кожен з двовимірних виглядів необхідний, він не суперечить іншому, але жоден з них не розкриває об'єкт цілком. Так, у психології поняття психіки по-різному трактуватиметься представниками різних теоретичних напрямків: одні відзначать, що психіка – це несвідомі механізми свідомого мислення й поведінки (психоаналітичний напрямок), інші зводять психіку до комплексу умовних рефлексів, утворених протягом життя (біхевіористичний напрямок), треті говоритимуть про психіку як про суб'єктивний образ об'єктивного світу (діяльнісний напрямок) тощо. Така різноманітність точок зору, з одного боку, допомагає краще зрозуміти специфіку такого багатовимірного предмета, як психіка, але з іншого боку, не дає можливості дати повне й вичерпне визначення цього складного об'єкта. Тому ми розглянемо психіку за допомогою її структури, тобто набору її змістів.

Найбільш явним елементом психіки є психічні явища. Під психічними явищами зазвичай розуміють факти внутрішнього, суб'єктивного досвіду. Що таке внутрішній, або суб'єктивний, досвід? Щоб зрозуміти, про що йдеться, спробуйте ніби «спрямувати погляд усередину себе». Вам добре знайомі ваші відчуття, думки, бажання, почуття. Ви бачите все, що знаходиться навколо вас; відчуваєте, що відбувається навколо вас, і намагаєтеся це зрозуміти; ви можете відчувати різні емоції або переживання, перебувати в піднесеному або спокійному стані; вам можуть спадати на думку якісь думки або спогади. Все це – елементи вашого внутрішнього досвіду, або психічні явища.

Психічні явища мають одну дуже важливу властивість. Фундаментальна властивість суб'єктивних явищ – їхня безпосередня представленість суб'єктові. Що це означає? Це означає, що ми не тільки бачимо, відчуваємо, мислимо, згадуємо, бажаємо, але й знаємо, що бачимо, відчуваємо, мислимо тощо; не тільки прагнемо, вагаємося або приймаємо рішення, але й знаємо про ці прагнення, вагання, рішення. Можна порівняти наш внутрішній світ зі своєрідним театром, де ми є одночасно і діючими особами, і глядачами. Ця роздвоєність – ми не тільки щось переживаємо, але здатні усвідомлювати наявність у себе цих переживань, спостерігати за ними – властива тільки психіці людини.

Крім психічних явищ до складу психіки входять психологічні факти. Під психологічними фактами розуміється широке коло проявів психіки у вигляді наступних форм:

- акти поведінки. У психології під поведінкою розуміється все те, що виконує організм і що можна спостерігати й описати. Кричати, бігати, читати, посміхатися, розмовляти – все це є діями, які спостерігаються та описуються, тобто поведінкою. Найчастіше психічні явища проявляють себе саме в актах поведінки, що дає можливість визначити поведінку як зовнішні прояви психічної діяльності людини. Зовнішні тілесні реакції, жести, рухи, дії, вчинки – ось перелік явищ, які можна віднести до поведінки. Всі вони –об'єкти психологічного інтересу, оскільки безпосередньо відображають суб'єктивні стани змісту свідомості, властивості особистості;

- неусвідомлювані психічні явища. Вище було зазначено, що психічні явища є принципово усвідомлюваними, однак є клас психічних явищ, про існування яких у власній психіці суб'єкт може навіть не підозрювати. Вперше у психологію поняття про неусвідомлювані, або несвідомі психічні явища ввів Зиґмунд Фройд. Людська психіка містить у собі величезний резервуар прихованих від свідомості психічних змістів, наприклад, упереджень, стереотипів, неусвідомлюваних автоматизмів (наприклад, механічна робота), витиснутих психотравмуючих спогадів, латентних, тобто прихованих знань (які містяться в психіці, але не мають актуальної форми) тощо. Більшість з неусвідомлюваних явищ мають значну спонукальну силу і досить значно впливають на повсякденне життя людини;

- факти матеріальної культури, сліди творчої діяльності людини. Це найбільш об'єктивні прояви психіки, пов'язані з її властивістю реалізовуватися у вільній продуктивній діяльності людини. Ця властивість розкривається в устояному виразі: коли говорять про те, що людина повністю віддається своїй справі, працює не за примусом, а за велінням серця, вживають слова «вкладає душу в свою справу». Продукт такої діяльності може багато чого сказати про зміст тієї «душі», яка була в нього «вкладена», тобто про властивості психіки творця.

У всіх цих фактах, явищах, продуктах психіка себе проявляє, й тому через них вона може бути вивчена.

Дата добавления: 2014-12-25