Уявлення про свідомість та її функції

СВІДОМІСТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ

Явище людської свідомості – одне з найбільших еволюційних досягнень, що стало передумовою, причиною й умовою формування як людської культури, так і унікальної людської особистості. Тому важко переоцінити важливість розуміння феномену свідомості, що є об'єктом вивчення не тільки психології, але й ряду інших дисциплін.

Тривалий час, як у донауковий, так і у науковий періоди існування психології свідомість вважалася головним і чи не єдиним об'єктом вивчення для психологів. Засновник психологічної науки В. Вундт присвятив свою наукову діяльність саме пошуку елементів свідомості, з яких, як із цеглинок, на його думку, будується вся психіка. На початку ХХ століття увага до вивчення свідомості під дією багатьох факторів була втрачена, однак із середини минулого століття й донині свідомість та її різні стани міцно увійшли в проблемну область психологічних досліджень.

Поняття свідомості, так само як і поняття психіки, відноситься до тих основних понять психологічної науки, яким дуже складно дати вичерпне визначення. Представники різних теоретичних напрямків у психології трактують це поняття у відповідності зі своїми ідеологічними уявленнями. Ми тут можемо зупинитися на такому загальному визначенні: свідомість – це розуміння існування особистості й оточуючого її середовища (Д. Майерс).

Свідомість виконує ряд базових для існування людського організму та людської особистості функцій:

1) функція пізнання. Значна частина інформації про навколишній світ здобувається нами завдяки свідомим формам освоєння дійсності, головна з яких – формально-логічне мислення;

2) функція переживання. Людське існування безупинно пов'язане з різними емоціями, які, скрашуючи будь-які види свідомої поведінки, формують суб'єктивне, особисте відношення людини до світу і його об'єктів. Функція переживання тісно пов'язана із самосвідомістю й самооцінкою особистості;

3) функція регуляціїставлення до світу й людей. Це інтегруюча функція свідомості, що проявляється в активному відношенні людини до оточуючої її дійсності;

4) функція рефлексії. Рефлексія – це зосередження свідомості на самому собі, вміння „подивитися всередину себе”, на свій внутрішній світ. Ця функція вважається найважливішою, оскільки саме нею найбільшою мірою характеризується зміст і суть свідомості. Рефлексивна свідомість реалізує себе за допомогою двох видів вмісту: значень та змістів.

Значення – це квінтесенції суспільної свідомості, які засвоюються людиною. Свідомість є продуктом соціального характеру розвитку людини та формується тільки в соціальних контактах. З раннього дитинства дитина включається у складну діяльність засвоєння людського досвіду, що виражається у вигляді людських знань про навколишній світ. Спочатку вона є пасивною ланкою спілкування, однак надалі поняття, терміни, соціальні норми і цінності переходять із зовнішньої форми у внутрішню, стають невід'ємною частиною саме її свідомості. Цей процес засвоєння суспільних знань називається інтеріоризацією.

Зміст – це особисте, суб'єктивне ставлення людини до якої-небудь інформації або ситуації. Зміст є своєрідним емоційно-чуттєвим „забарвленням” значення, формуючи особистісні цінності, переваги, переживання. Значення однакові для всіх членів суспільства, зміст же завжди індивідуальний.

Дата добавления: 2014-12-25