Темперамент: фізіологічні основи, психологічна характеристика типів темпераменту

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ

У цьому розділі ми розглянемо деякі особливості людини, які характеризують її як індивіда. Для людини, що не вивчає психологію, поняття суб’єкта як індивіда, індивідуальності або особистості нічим принципово не відрізняються. Проте відмінності між цими категоріями існують. У психології індивідні властивості людини відображають його суть, по-перше, як представника біологічного роду homo sapiens, тобто з боку природних, закріплених на рівні фізіології якостей, по-друге, як окремої істоти, що відрізняється по ряду якостей від інших людей. Людину як індивіда характеризують такі групи психологічних властивостей, як здібності, темперамент і характер.

Темперамент – динамічна характеристика психічних процесів і поведінки людини. Виділяють три сфери прояву темпераменту: загальну активність, особливості моторної сфери і властивості емоційності.

Загальна активність визначається інтенсивністю й обсягом взаємодії людини з навколишнім середовищем – фізичним і соціальним. За цим параметром людина може бути інертною, пасивною, спокійною, активною, стрімкою.

Прояви темпераменту в моторній сфері можна розглядати як окремі прояви загальної активності. До них відносяться темп, швидкість, ритм і загальна кількість рухів.

Коли говорять про емоційність як прояв темпераменту, то мають на увазі вразливість, чутливість, імпульсивність тощо.

Властивості темпераменту є найбільш стійкими і сталими у порівнянні з іншими психічними особливостями людини.

Вчення про темперамент і його типи є, мабуть, одним з найстародавніших психологічних знань. Найпершими виникли гуморальні теорії темпераменту, що зводили психологічні особливості індивіда до особливостей рідких середовищ організму. Старогрецькі лікарі Гіппократ і Гален як критерій виділення типів темпераменту запропонували переважання однієї з чотирьох рідин організму. Виходячи з фізіологічних уявлень того часу, вони вважали, що в організмі людини є чотири основних рідини або «соку»: кров, слиз, жовта жовч і чорна жовч. Змішуючись в кожній людині у певних пропорціях, вони і складають її темперамент (лат. temperamentum – суміш, співвідношення). Конкретне найменування кожен темперамент одержав за назвою тієї рідини, яка нібито переважає в організмі. Відповідно були виділені такі типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis – кров), холеричний (від грецьк. chole – жовч), флегматичний (від грецьк. phlegma – слиз), меланхолічний (від грецьк. melaina chole – чорна жовч).

З часом дані про типи темпераментів поповнювалися, накопичувалися, одночасно з цим відбувалася зміна уявлень про органічні основи темпераменту.

Найбільш серйозна спроба підвести фізіологічну базу під темперамент пов'язана з ім'ям І.П. Павлова. Він довів, що основу темпераменту становлять властивості нервової системи, а саме:

* сила нервової системи, що залежить від працездатності нервових клітин;

* рівновага процесів збудження і гальмування;

* рухливість, тобто здатність нервових процесів швидко заступати одне одного.

Співвідношення цих властивостей створює тип нервової системи. За Павловим, таких типів чотири, і він вважав можливим приписати кожному з цих типів назву відповідного темпераменту за Гіппократом (рис. 6.1).

Тип		сильний		слабкий
нервової	врівноважений	неврівнова-
системи	рухливий	інертний	жений
Темперамент	сангвінік	флегматик	холерик	меланхолік

Рис. 6.1 – Схема співвідношення типів нервової системи

та темпераментів

Ідеї І.П. Павлова про типи вищої нервової діяльності розвивали вітчизняні психологи Б.М. Теплов і В.Д. Небиліцин. Їхні дослідження показали, що структура основних властивостей нервової системи набагато складніша, а число комбінацій набагато більше, ніж це раніше вважалося.

На цей час учені не надають великого значення типам нервової системи, тим більше магічному числу 4, що фігурує майже в усіх роботах І.П. Павлова про темперамент. Насамперед підкреслюється значення досліджень окремих фундаментальних властивостей нервової системи, у той час як проблема поділу на типи відступає на другий план.

Отже, властивості темпераменту визначаються в основному властивостями нервової системи людини. Проте невірно було б думати, що в усіх своїх проявах темперамент залежить тільки від спадкових властивостей нервової системи. Соціальне середовище істотно впливає як на швидкість розвитку темпераменту, так і на засоби його прояву людиною.

Розглянемо психологічні особливості різних типів темпераменту[1] (див. рис. 6.2).

Сангвінік. Це найвищою мірою рухлива, товариська людина, у неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і досить часто змінює уподобання. У сангвініка жива міміка і виразні рухи. З незначного приводу він голосно регоче, а несуттєвий факт може його сильно розсердити. У нього високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже слабких звуків і світлових подразників. Сангвінік виявляє себе як людина дуже енергійна і працездатна. Він активно береться за нову справу і може довго працювати, не втомлюючись. Сангвінік швидко звикає до нових вимог і обстановки, без зусиль не тільки переключається з однієї роботи на іншу, але й опановує нові навички. Порівняно легко і швидко він переживає невдачі, зазвичай зберігає самовладання в стресовій ситуації. Але при цьому

Рис. 6.2 – Відомий малюнок К. Бідструпа характеризує способи поведінки представників різних типів темпераменту

сангвінік характеризується мінливістю почуттів, настроїв, інтересів і прагнень, а його рухливість може призводити до поверховості.

Холерик. Характеризується високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю, стрімкістю, силою рухів, їхнім швидким темпом, поривчастістю. Холерик схильний до швидких змін настрою та емоційних зривів. У спілкуванні він запальний, нетерплячий, нестриманий. Холерик працездатний, але під час тривалої роботи йому не завжди вистачає витримки. Чергування позитивних циклів підйому настрою та енергійності з негативними циклами спаду, депресії, обумовлюють нерівність його поведінки і самопочуття. У стресових ситуаціях холерик виявляє слабкий самоконтроль.

Флегматик. Це людина, що реагує спокійно і повільно, її важко розсмішити або засмутити. Флегматик добре опирається сильним і тривалим подразникам. В нього бідна міміка, рухи невиразні, повільний темп рухів і мовлення. Флегматик важко сходиться з новими людьми, але він стійкий і постійний у своєму ставленні до людини, тому любить знаходитися у вузькому колі давніх знайомих, у звичній обстановці. Флегматик завзятий і працездатний, відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням, але важко переключається з одного виду діяльності на інший, довго звикає до нової роботи. Працювати флегматики полюбляють не у групі, а незалежно. Вони неговіркі і зводять бесіду до з'ясовування головного. Переконати флегматика емоціями неможливо, він сприймає тільки докази. Особливо виграють чесноти флегматиків на стадії проектування і підготовчої роботи.

Меланхолік. Характеризується підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний подразник уже може викликати розгубленість, стрес. Меланхолік схильний до значних переживань з незначного приводу, надмірно уразливий. Міміка і рухи його невиразні, голос тихий. Меланхоліка відрізняють глибина і стійкість емоцій при слабкому їхньому зовнішньому прояві, причому переважають негативні емоції. Він має підвищене інтуїтивне сприйняття ставлення до себе інших людей, проте через надмірну чутливість до емоційної відмови у меланхоліка часто спостерігається обережність і навіть боязкість у контактах, схильність замикатися. Він неенергійний, легко стомлюється і мало працездатний. Йому властиві хитлива увага, що легко відволікається, і уповільнений темп усіх психічних процесів. Проте підвищена емоційна чутливість меланхоліка, особлива його сприйнятливість до подразників сприяє його успіхам у мистецтві – музиці, живописі, поезії.

Кожний темперамент має і позитивну, і негативну сторони. Відмінності за темпераментами – це відмінності не за рівнем можливостей психіки, а за своєрідністю її проявів. Встановлено відсутність залежності між рівнем досягнень, тобто кінцевим результатом дій, і особливостями темпераменту, якщо діяльність протікає в умовах, що можна визначити як нормальні. Водночас дослідження, які встановлюють цю закономірність, свідчать, що в залежності від темпераменту змінюється засіб здійснення самої діяльності. Наприклад, меланхоліки свою швидку стомлюваність компенсують частими перервами для відпочинку і розумною організацією праці. При цьому властиве їм відволікання уваги переборюють більш частим поточним контролем і ретельною перевіркою роботи після її виконання. Сангвініки і холерики швидко стомлюються від одноманітної роботи, тому вони прагнуть до чергування неоднорідних дій, до зміни засобу або типу роботи. За кінцевою ж продуктивністю не можна віддати перевагу людям того або іншого темпераменту. Отже, від темпераменту залежить, яким засобом людина реалізує свої дії, і не залежить їхня змістовна сторона.

Риси темпераменту, тобто особливості динамічної сторони психіки, є однією з передумов розвитку тих властивостей психіки, що складають характер людини.

Дата добавления: 2014-12-25