Функції наукових статей

Огляд

Відгук і відповідь

Коротке повідомлення

Види наукових статей

В залежності від об'єму і спрямованості дослідження, наукові статті поділяють на декілька типів:

1) дослідницька стаття;

2) коротке повідомлення;

3) відгук або відповідь на статтю;

4) огляд.

Дослідницька наукова стаття містить результати певного дослідження. Автори обирають певну проблему, підбирають метод дослідження (експеримент, спостереження, аналіз тощо) та обговорюють власні результати в контексті наявного наукового знання з проблеми. Це може бути дослідження певного явища, об'єкту, наявного знання.

Окремим підвидом дослідницької статті є методична стаття. В ній автори описують новий метод або нову модифікацію методу, який вони пропонують. Відмінною рисою таких статей є максимальна деталізація ходу експерименту чи спостереження. Існують спеціалізовані журнали, що публікують лише методичні статті (наприклад «Nature Methods»).

Іноді результат дослідження є невеликим, але важливим для спеціалістів. За об'ємом матеріалу не вистачає на цілу статтю, але є необхідність повідомити терміново про результат, не чекаючи всебічного дослідження. Для цього створюють коротке повідомлення. Це звичайно коротка стаття, не більше 3 сторінок, часто неструктурована по розділах.

Часто такі повідомлення публікуються у вигляді заміток у зоологічних та ботанічних журналах, де автор вказує нові спостереження тварин та рослин для певної території, або незвичний випадок з практики в наукових медичних журналах. У вигляді короткого повідомлення з'явився опис експерименту Інституту Крейга Вентера з переносу штучно створеного геному до мікоплазми.

Іноді редактор журналу після рецензування і прийнятті статті до друку дає ознайомитися з рукописом статті додатковим спеціалістам у галузі, щоб вони написали розгорнуту відповідь у вигляді статті, яка публікується одночасно з основною. Також існує практика публікації коментарів відомих спеціалістів на конкретну статтю, особливо, якщо в ній висловлюються неочікувані висновки. В свою чергу, автору звичайно дається право опублікувати відповідь на критику. Такі серії статей можуть бути досить довгими.

Коли в певній науковій галузі накопичується велика кількість досліджень, виникає необхідність їх узагальнення. Для цього пишуться огляди, автори яких критично розглядають новітню інформацію з певної теми, структурують її, пропонують нові напрямки і підходи досліджень. Звичайно огляди доручають писати визнаним науковцям у галузі, але є й приклади добрих оглядів від молодих науковців, зроблених за участі досвідчених керівників.

1) дослідницька — подають наукові результати, є джерелом нового наукового знання;

2) презентаційна — представляють дослідника в науковому товаристві, показують його внесок у створення наукового знання;

3) оцінкова — оцінюють стан наукових досліджень з певної проблеми;

4) комунікативна — слугують засобом спілкування дослідників.

В Україні обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок, тобто 0,35 — 1 др. арк.

Методика підготовки та оформлення публікацій до видання

Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною справою дослідника. Стиль і методика їх підготовки залежить від творчості та задум у автора, власного розуміння проблеми. При цьому можуть використовуватись різні методичні прийоми викладу наукового матеріалу, зокрема:

1) послідовний;

2) цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу);

3) вибірковий (розділи пишуться окремо).

Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки публікації: ідея (задум), план, відбір матеріалу; групування, його систематизація, редагування.

Тут дотримуються послідовності викладу матеріалу, виключено повтор; але звичайно, є зайві витрати часу на послідовне опрацювання інформації;

Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень, виправлень. Тут економиться час, але є небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.

Вибірковий виклад матеріалу часто використовуються дослідниками так, як їм зручно. При цьому важливим є доведення кожного розділу до кінцевого результату, щоб при об'єднанні розділів в цілому матеріал був готовий до видання.

У процесі написання наукової праці умовно виділяють декілька етапів: формування задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів, групування їх та опрацювання рукопису.

На першому етапі задуму формулюється мета даної роботи, на яке коло читачів вона розрахована, які матеріали в ній подавати; передбачається повнота і ґрунтовність викладу; теоретичне та практичне спрямування; які ілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається попередня назва праці, яку потім можна корегувати.

Бажано зразу ж скласти план роботи або план-проспект, який вимагають видавництва.

План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої публікації.

Відбір і підготовка матеріалів пов'язані з ретельним добром вихідного матеріалу в будь-якій послідовності, окремими частинами, тобто все те, що знадобиться на наступних етапах роботи над рукописом.

Наступний етап передбачає групування матеріалів за попереднім планом-проспектом і паралельно визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи-частини, розділи, підрозділи, пункти, інакше створення чорнового макета праці.

При опрацюванні рукопису уточнюються його зміст, оцінюються висновки, логічність і послідовність викладу матеріалу, відповідність назв роботи та її розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргументованість основних положень, новизна теоретична і практична значущість роботи.

Досить важливим в підготовці білового рукопису є оформлення його та літературна правка.

Після написання тексту автор практично і принципово його оцінює: кожний висновок, формули, таблиці, окремі речення перечитуються, перевіряються висновки, аргументи, факти, теоретична і практична значущість матеріалу публікації;

Аналізується правильність оформлення рукопису: літературні джерела, цитати.

Підготовлений для передачі у видавництво, рукопис має відповідати певним вимогам, зумовленим процесом його подальшої підготовки до друку, про більшість з них уже йшла мова в попередніх розділах навчального посібника. В зведеному вигляді вони мають бути такі:

Ø авторський текстовий оригінал (рукопис) включає в себе титульний аркуш, анотацію (а для наукових видань - реферат), основний текст, тексти довідкового характеру і додаткові тексти (покажчики, коментарі, примітки, додатки), бібліографічні списки, посилання, зміст;

Ø текст рукопису і всі матеріали до нього подавати у видавництво у двох примірниках;

Ø сторінки рукопису мають бути одного розміру (від 203x288 до 210x297 мм);

Ø матеріал друкувати ЕОМ малими літерами через два інтервали на одній стороні аркуша;

Ø в одному рядку має бути 60-65 знаків (рахуючи розділові знаки і пробіли між літерами), на одній сторінці суцільного тексту - 28-30 рядків;

Ø при визначенні обсягу рукопису необхідно виходити з того, що в одному авторському аркуші налічується 40 000 знаків;

Ø поля сторінок оригіналу мають бути: ліві — не менше 20 мм, верхні - 20, праві - 10, нижні - 20;

Ø абзацний виступ має бути однаковим і дорівнювати трьом ударам;

Ø усі заголовки і виділення в тексті друкувати малими літерами, заголовки відокремлювати від тексту згори і знизу прогалинами в три інтервали;

Ø посилання розміщуються в нижній частині сторінки, їх не переносять па наступну сторінку;

Ø у рукописі зазначають всі необхідні, на думку автора, виділення літер і частин тексту;

Ø чітко визначають підпорядкованість заголовків і підзаголовків;

Ø виправлення в.рукописі дозволяються, але не більше п'яти на одній сторінці; вони можуть бути вдруковані або написані від руки чорним чорнилом; зайві літери або слова можна зчистити, заклеїти або зафарбувати;

Ø сторінки рукопису послідовно нумеруються, починаючи з обкладинки і до останньої сторінки, в правому верхньому куті - простим олівцем; на титульному аркушівказувати загальну кількість сторінок та ілюстрацій;

Ø рукопис підписується автором (співавторами) або редакторові на титульному аркуші з зазначенням дати;

Ø ілюстративні матеріали виконуються чітко, у форматі, що забезпечує розуміння всіх деталей при можливому зменшенні зображення.

4. Методика підготовки доповіді за результатами наукової роботи.

Доповідь - письмовий виклад розгорнутої усної форми висту­пу, що відповідає тексту тез. Доповіді не публікуються, а пові­домляються учасникам наукового зібрання з метою залучення до дискусій і обговорення викладеного матеріалу.

Структурними компонентами побудови доповіді є:

1) вступ, у якому визначено актуальність запропонованої про­блематики;

2) основна частіша, у якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обґрунтування та авторська інтерпретація проблеми;

3) висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 6-8 сторінок і розрахована на 15 - 20 хвилин виступу.

Доповідь або повідомлення містить стисле викладення основних наукових положень автора, їх практичне значення, висновки та пропозиції. Час доповіді - 10-20.хв, аргументація повинна бути короткою і чіткою. Необхідно виділити основну ідею доповіді, не слід деталізувати окремі положення.

Не рекомендується доповідь (повідомлення) читати перед аудиторією, Я використовують лише для довідок та цитування.

Емоційність, впевненість доповідача, його вміння полемізувати забезпечують контакт з аудиторією, концентрують увагу слухачів.

Головним у наукової доповіді є зміст та наукова аргументація.

Виразність і дохідливість мови при викладенні доповіді в значній мірі залежать від темпу, голосності та інтонації.

Спокійна, повільна манера викладення завжди імпонує слухачам.

Доповідачу необхідно слідкувати за правильністю літературного мовлення, вживати слова у відповідності з їх змістом.

Відповідати на запитання необхідно коротко, за сутністю, проявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів, витриманість і такт навіть у випадках різких виступів опонентів.

Самокритичність та поважне відношення до ділової товариської критики – важлива умова усунення недоліків у дослідженнях.

Наукова доповідь – публічно виголошена інформація з проблеми наукового дослідження, що оприлюднена серед науковців певної галузі та відповідає вимогам щодо змісту, структури доповіді тощо.

Загальне призначення цього виду доповіді – публічне обговорення (ідеї, ходу чи результатів) наукового дослідження.

Підготовка до наукової доповіді починається з обрання теми та визначення мети.

Важливо, щоб ця тема була актуальною і цікавою для всіх слухачів, а не вузько специфічною, якщо вона, наприклад, оприлюднюється на пленарному засіданні конференції. Назва доповіді повинна відповідати її змісту й бути стислою, не перевищувати 5-7 слів. Метою доповіді може бути інформування щодо проведення дослідної роботи, повідомлення висновків дослідження, ознайомлення з розробленими методиками, технологіями тощо.

Розрізняють такі три види наукових доповідей:

1) звітні (узагальнення роботи за певний час);

2) поточні (інформування про хід роботи);

3) з теми дослідження.

Необхідно зазначити, що існують дві основні форми виступу на конференціях:

Ø перша – доповідь (найбільш поширена),;

Ø друга – повідомлення.

Основною їхньою відмінною ознакою є тривалість виступу. Так, тривалість доповіді - від 10 до 30 хвилин, повідомлення – 5-10 хвилин. Звісно, цей час є умовним, оскільки перш за все необхідно враховувати регламент, який, як правило, повідомляється учасникам заздалегідь. Крім того, в окремих випадках мають бути й винятки. Отже, необхідно бути готовим до того, що, можливо, прийдеться скоротити доповідь або щось висвітлити більш детально.

Для з’ясування тривалості доповіді рекомендуємо:

Ø декілька разів прочитати повний текст доповіді (в комфортних умовах, бажано перед дзеркалом);

Ø зробити хронометраж виступу;

Ø додати до цього часу 1-2 хвилини (адже можливі запинки чи обмовки, що потребуватиме виправлення);

Ø з’ясувати тривалість часу по окремим частинам доповіді (зокрема, по наведенню фактів, прикладів тощо).

Пам’ятайте, що краще доповідати на пару хвилин менше, ніж на декілька секунд більше, оскільки може не вистачити часу для підбиття підсумків.

Логіко-композиційний каркас доповіді складається з таких частин:

1) вступ, в якому аналізується проблемне поле чи конкретна проблема, що стала причиною доповіді;

2) основна частина, в якій оприлюднюється авторська ідея вирішення проблеми, хід чи результати наукового дослідження тощо;

3) підсумок, в якому робиться висновок, надаються рекомендації, визначаються перспективи.

Після написання тексту доповіді відкладіть її на деякий час. Згодом перечитайте доповідь та зробіть редагування. За можливістю цей текст дайте вичитати спеціалісту, з’ясуйте його думку, зауваження. Доповідь повинна відрізнятися від тексту, що поданий до друку. Це здійснюється завдяки коментарям, поясненням та іншим матеріалам, які дозволяють більш детально розкрити тему доповіді. Також можливо акцентувати увагу слухачів на одному з найбільш суттєвих аспектів теми (з посиланнями в роботі). За можливістю проведіть зв’язок між вашою доповіддю та попередніми виступами, що, на нашу думку, сприятиме актуалізації проблематики та підвищенню уваги слухачів (полемічний характер доповідей завжди викликає інтерес).

Треба пам’ятати, що одне-два речення можуть визначити успіх чи невдачу всієї доповіді, тому необхідно уважно ставитися до кожного речення і навіть слова. Під час доповіді використовуйте технічні засоби (відео- чи аудіоапаратуру), проектори тощо. Це дозволить повторно прослухати доповіді інших учасників, а також проаналізувати власний виступ, з'ясувати проблемні питання та висловлювання присутніх науковців щодо вашої теми. За відсутністю технічних засобів, до початку вашого виступу слід звернутися з проханням до когось з колег щодо запису питань та коментарів, а після запропонуйте обговорити доповідь (дати їй оцінку, зазначити позитивні та негативні моменти). Такий критичний аналіз сприятиме рефлексії та вдосконаленню навичок публічних виступів.

Зазначимо деякі аспекти, що потребують уваги під час оприлюднення наукової доповіді, а також відповідні рекомендації:

1. Відповідний зовнішній вигляд. Доречно мати діловий стиль одягу та аксесуари, класичну зачіску.

2. Привітливий вираз обличчя. Бажано випромінювати позитивні емоції.

3. Застосування психотехнік. Використовуйте різноманітні прийоми як для особистої підготовки до виступу, так і для впливу на аудиторію.

4. Наявність повного тексту доповіді. Текст має бути написаний з урахуванням робочої мови конференції, без скорочень та абревіатур.

5. Структуруйте доповідь за підрозділами та вивчіть їх.

6. Наявність наочного матеріалу. Підготуйте матеріали для демонстрації (не завадить мати додаткову копію цих матеріалів).

7. Враховуйте специфіку аудиторії, визначте місце для виступу.

8. Враховуйте кількісний склад та особливості слухачів (спеціальність, рівень підготовки тощо).

9. Встановіть візуальний контакт із слухачами.

10. Представтесь і повідомте тему доповіді (якщо це не зробив головуючий).

11. Початок доповіді має бути цікавим, „яскравим” (намагайтесь відразу заволодіти увагою слухачів).

12. Дотримуйтесь наукового стилю доповіді.

13. Використовуйте вербальні техніки (темп, інтонацію тощо).

14. Використовуйте невербальні техніки (жести, міміку тощо).

15. Завжди перевіряйте факти та цитати, які використовуєте.

16. Викладайте факти за рівнем їх значення (від найбільш важливого до менш суттєвого).

17. Не перевантажуйте виступ цифрами, фактами, цитатами.

18. Уникайте повторів.

19. Якщо можна не використовувати якесь слово (зайве), не користуйтеся ним.

20. Зробіть висновки та вкажіть перспективи рішення означеної проблеми.

21. Уважно прислуховуйтесь до запитань.

22. Якщо питання складне, не відповідайте відразу (зверніться з проханням повторити його, або зробити уточнення, що саме цікавить автора – це надасть час для обмірковування питання та формулювання відповіді).

23. Не відмовляйтеся відповідати на питання, навіть якщо воно здається не тактовним.

24. Якщо не знаходите відповідь на поставлене запитання, то можливим варіантом є повідомлення про те, що сьогодні ви не готові (однозначно) дати відповідь.

25. Якщо на зроблене зауваження немає аргументованої відповіді, подякуйте за нього і пообіцяйте врахувати в подальшій праці.

26. Подякуйте за увагу, задані запитання, зроблені зауваження.

27. Будьте уважні до інших доповідачів (беріть участь у дискусіях, ставте питання).

Запитання для самоконтролю.

1) Що є завершальною формою реалізації результатів науково-дослідної роботи?

2) Охарактеризуйте процес упровадження результатів дослідження.

3) Визначте рівні державної системи впровадження результатів НДР, проаналізуйте їх.

4) Назвіть форми впровадження НДР У вищих навчальних закладах.

5) Що є критерієм ефективності економічної науки?

6) Які є види ефективності науково-дослідної роботи?

7) У чому полягає економічний ефект НДКР?

8) Обґрунтуйте, чим оцінюється ефективність завершених наукових досліджень.

9) Поясність критерії оцінки економічної ефективності результатів наукових досліджень.

10) Дотримання яких правил вимагає жанр наукової статті?

11) Охарактеризуйте види наукових статей та їх відмінності.

12) Визначте методичні прийоми викладу наукового матеріалу.

13) Охарактеризуйте логіко - композиційний каркас доповіді.

14) Визначте основні рекомендації під час оприлюднення наукової доповіді.

Дата добавления: 2014-12-25