Зелені насадження загального користування

СИСТЕМА ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ

За територіальною ознакою зелені насадження поділяються на міські і поза-міські. До міських відносяться зелені насадження в межах забудови, до позаміських – розміщені поза межами міської забудови. До складу цих груп можуть входити різні за функціональним призначенням види зелених насаджень:

v об¢єкти озеленення загального користування;

v об¢єкти озеленення обмеженого користування.

До зелених насаджень загального користування відносяться парки, лісопарки, сади, проспекти, сквери, бульвари, вуличні насадження, виставки народного господарства, озеленені ділянки біля будинків, набережні, лугопарки, гідропарки. Ці насадження призначені для всього населення і повинні займати не менше 70 % площі об¢єкта озеленення.

Структура зелених насаджень залежить від їх функціонального призначення та інших чинників: розміру населеного пункту, рельєфу, грунтів, клімату, водоймищ, рослинності, наявності садово-паркових масивів, пам¢яток архітек-тури, заповідників.

Система насаджень загального користування міста з мільйонним населенням, що має 9-10 районів та 15-20 мікрорайонів, повинна включати: центральний парк, 2-5 парків загального призначення, 15-20 садів в житлових районах, близько 300 садів біля груп житлових будинків, скверів, об¢єднаних бульварами, пішохідними алеями, а також декількох парків, що несуть рекреаційне навантаження (спортивний, ботанічний, зоологічний, дитячий, виставковий).

Село з населенням близько 5 тис. чоловік може мати один загальносільський парк і близько 7 скверів і садів.

Парки служать для культурного відпочинку людей. Вони займають великі площі - від кількох десятків до 100 га і більше. Їх влаштовують поблизу природних чи штучних водоймищ: річок, озер, ставків. У парках міститься й інфраструктура для збільшення різноманітності і комфорту відпочинку: атракціони, буфети, танцювальні і спортивні майданчики, літні концертні і кінозали, кіоски, альтанки, оглядові майданчики, доріжки з твердим покриттям, вздовж яких розміщують садові лавки, твори монументальної скульптури, фонтани, партерні композиції.

У парадній частині парку розбивають квітники. Дерева і кущі висаджують поодиноко або групами. На іншій території переважають алейні, групові й суцільні насадження дерев і кущів.

Місце для парків вибирають з врахуванням певного радіусу обслуговування населенння і зручних транспортних зв¢язків з містом. Територія парку розбивається на три основні зони:

v зона концентрації основних паркових споруд і відпочиваючих, яка розмі-щується в центральній частині парку і відрізняється високим рівнем благоустрою, що вписується в ландшафт;

v зона масового та активного відпочинку;

v природна зона для тихого відпочинку з вільним використанням території і мінімальним рівнем благоустрою. Вона планується у пейзажному стилі.

Площа функціональних зон парку розподіляється таким чином:

ü видовищних об¢єктів – 5 %;

ü об¢єктів культури – 5 %;

ü фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд – 15 %;

ü відпочинку дітей – 5 %;

ü відпочинку дорослих – 60 %;

ü господарських споруд – не більше 4 %.

Розрахунок місткості і пропускної здатності функціональних зон і мережі обслуговування, алей та майданчиків ведеться, виходячи із середньої норми 50-75 чоловік на 1 га парку. Кількість дітей приймається із розрахунку 30 % загальної кількості відвідувачів парку.

Поряд з поліфункціональними парковими об¢єктами загального користування і загальноміського значення, у систему насаджень міста включають парки спеціального призначення, які крім загальної рекреаційної функції задовольняють один з видів відпочинку. До них відносяться: дитячі, спортивні, ботанічні і виставкові парки.

Дитячі парки (3-20 га)–на їх території виділяють наступні функціональні зони:

ü культурно – виховна;

ü фізкультурно-оздоровча;

ü ігор та розваг;

ü природознавча;

ü прогулянок;

ü активного відпочинку.

Ідейно-виховні і пізнавальні функції дитячого парку реалізуються влашту-ванням пам¢ятників і монументів, місць для різних церемоній, спеціалізованих ігрових комплексів (будівельне містечко, дитяча залізниця, морський та річковий порт тощо). Створюючи дитячий парк, слід творчо використати природні елементи – лісові ділянки, галявини, схили, водойми. Треба створювати зелені лабіринти, фонтани, інші цікаві елементи. При озелененні дитячого парку перевагу надають газонам, стійким до витоптування, мальовничим деревно-кущовим насадженням. Влаштовують куточки живої природи з вольєрами для птахів і тварин, ботанічні експозиції, водяні сади з різними рибами, овочеві ділянки, плодовий та декоративний сад.

Спортивні парки призначені для проведення спортивних, фізкультурно-оздоровчих і культурно-просвітницьких заходів. Радіус обслуговування не повинен перевищувати 1500 м. Транспортна доступність загальноміських і районних спортивних парків, окремих комплексів повинна складати 20-30 хв.

У спортивних парках раціонально передбачають багатоцільове використання архітектурно-планувальних елементів. Спортивні літні майданчики взимку використовуються як катки.

Основним елементом парку є спортивний центр з футбольним полем, біговими доріжками, місцями для занять легкою атлетикою, трибунами для глядачів. Крім цього, ще можна спорудити тренувальне футбольне поле, додаткові спортивні майданчики, відкриті і закриті плавальні басейни, каток, атлетичне поле. У спортивних парках розміщують пункти харчування, інформації, передбачають місця для активного відпочинку.

За наявності водного простору можуть бути створені гідропарки. Гідропарки, площа водного простору яких займає більше 50%, можуть мати спортивну спеціалізацію з переважанням водних спортивних заходів або рекреаційну, з переважним розвитком різних видів відпочинку на воді.

При організації спортивної зони використовують прийоми регулярного планування, а в зонах прогулянок і окремих видів відпочинку – прийоми вільного планування, що включають створення мальовничих композицій озеленення у вигляді групових та поодиноких насаджень дерев і кущів, газоно-квіткових композицій.

Масовій культурно-просвітницькій роботі підпорядкована організація спеціалізованих виставкових парків різного напрямку, які створюються у великих містах. Створення таких парків спрямоване на досягнення найкращих умов для розкриття експозиції. Основними елементами виставкового парку є оглядові алеї, експозиційні ділянки під відкритим небом, виставкові майданчики і павільйони, наприклад, парк ВДНГ у Києві.

У містах України почали з¢являтися фестивальні парки (парк ім. Чкалова у Дніпропетровську). Такі парки розраховуються на одночасне перебування великої кількості відвідувачів (до 50 тис. чол.), рівномірний їх розподіл, можливість швидкої евакуації. Для цього передбачена підвищена питома вага алей і галявин.

Лісопарки займають значну територію лісових масивів, розміщених за межами міської забудови. Вони призначені для масового відпочинку людей в умовах, наближених до природних. Для цього при закладанні лісопарків максимально зберігають чи поліпшують, шляхом благоустрою, існуючі природні умови. Мальовничість лісопарків може бути поліпшена введенням нового асортименту дерев і кущів, створенням різних садово-паркових композицій, прокладанням пішохідних доріжок, організацією галявин у найцікавіших місцях.

Ботанічні сади створюють при наукових закладах, які вивчають рослинний світ і працюють над збагаченням місцевої культурної флори. Тут випробовують види, що мають значення для народного господарства, в тому числі і декоративні рослини, виводять і розмножують нові сорти квітів і красивоквітуючих кущів. Велику увагу приділяють інтродукції - введенню в культуру рослин з інших континентів і грунтово-кліматичних зон.

Територія ботанічного саду повинна розміщуватися на достатній віддалі від міської забудови, промилових і комунальних об¢єктів, мати різний рельєф, сприятливі грунтові умови, джерело води, зручне обслуговування міським транспортом. Площа ботанічного саду визначається з розрахунку 1-1,5 м² /особу.

Основну частину території ботанічного саду відводять під дендрарій (аборетум) – колекцію деревно-кущових рослин, що постійно поповнюється. Для деяких порід виділяють спеціальні насадження – розарій (для троянд), георгінарій (для жоржин), екзотарій (для екзотичних рослин), сад півоній, сад витких рослин. Ділянки композиційного характеру представлені гіркою безперервного квітування, партером, скелястим садом. Прикладом може бути ботанічний сад НАН України у Києві. Такий сад є також місцем короткочасного відпочинку міських жителів.

Сади житлових районів розміщуються поблизу житлових територій разом із суспільними центрами обслуговування, а також з озелененими ділянками спор-тивних комплексів і майданчиків, шкіл, дитячих закладів. Вони відрізняються від парків меншими розмірами і спеціалізованим призначенням. Радіус доступності саду житлового району повинен складати 1-1,2 км. Площа саду визначається залежно від населення району і повинна бути не менше 5 га, виходячи з норми 4- 9 м² на одну особу. Більша частина саду житлового району (50-80 %) призначена для тихого відпочинку і прогулянок. Місця та об¢єкти активного відпочинку - спортивні і танцювальні майданчики (15-20 %) - розміщуються компактно, ізолюються від зони тихого відпочинку. Атракціонів не будують.

Композиційним ядром саду у більшості випадків є його центральна частина з входом і розміщеними тут об¢єктами обслуговування. Вона вирішується в регулярному стилі планування. Внутрішня частина саду формується на основі вільного розташування алей і деревно-кущових насаджень. Від житлової забудови сад ізолюється щільними насадженнями.

У садах створюються майданчики для відпочинку та ігор дітей із роз-рахунку 0,8-1 м² на одного жителя мікрорайону (пісочниці, доріжки тощо).

Майданчики для відпочинку дорослих розміщуються у найтихіших і затінених ділянках саду, з влаштуванням невеликих фонтанів.

Основним елементом озеленення саду є газони, групові і поодинокі дерева та кущі, газоно-квіткові поєднання, вертикальне озеленення.

Сквери – порівняно невеликі об¢єкти озеленення, розміщені на галявинах, перехрестях у центральній частині мікрорайонів, біля вокзалів, адміністративних будинків. Вони призначені для короткочасного відпочинку людей, а також для художнього оформлення міської або сільської забудови. Сквери займають 0,1- 2 га, їх планування залежить від призначення, розмірів та архітектури ближніх будинків. Тут частіше використовують елементи регулярного планування: алеї, партери, парадне квіткове оформлення. Зелені квіткові насадження поєднують зі скульптурою, вазами, фонтанами. У міських скверах в насадженнях звичайно використовують стійкі до пилу і газів деревовидні кущі. Сквери мають прямокутну, овальну, округлу чи квадратну форму. До їх геометричного центру сходяться всі пішохідні доріжки.

Бульвари - об¢єкти озеленення, які розміщуються вздовж доріг, магістралей, набережних у вигляді широких смуг. Вони служать для ізоляції проїжджої частини вулиці і призначені для руху пішоходів і короткочасного їх відпочинку, з¢єднання міських зелених масивів між собою.

Бульвари включають пішохідні доріжки, в основному рядові посадки дерев, живоплоти, газонні смуги і квіткове оформлення. При створенні бульварів широко застосовують декоративні рослини великого розміру.

Зелені насадження на бульварах займають близько 60 % території, алеї, доріж-ки і майданчики – 38 %, споруди – 2 %.

Для захисту внутрішньої частини бульвару від шуму і газів вздовж проїжджої частини створюють 2-3-рядні посадки дерев з густими кронами і живоплоти з високих кущових порід.

Найбільш розповсюджені бульвари з однією центральною алеєю, ширина якої не менше 18 м. Майданчики для відпочинку влаштовуються на бульварах шириною не менше 18-20 м (бульвар біля оперного театру у Львові).

Вуличні насадження. Озеленення вулиць може бути вирішено:

ü посадкою одного або двох дерев у лунках тротуару або в смузі землі між тротуаром і проїжджою частиною;

ü посадкою в смузі між тротуаром і проїжджою частиною одного-двох рядів дерев у поєднанні з кущами (живоплоти, бордюри, групи);

ü посадкою кущів і дерев у смузі між будинками і тротуаром;

ü посадкою груп дерев і кущів на роздільній смузі проїжджої частини.

Можливі різні співвідношення вказаних прийомів. Для озеленення вулиць можна також використовувати газони і квітники.

Асортимент дерев і кущів для озеленення вулиць підбирають із порід зі щільною кроною, які добре переносять обрізування, з підвищеною стійкістю до пилу і газів (маклюра, тамарикс, тополя канадська, ялина колюча, лох, барбарис, смородина золотиста, туя). Висаджують дерева у віці не менше 7, кущі – 3 років.

Дата добавления: 2014-12-25