Держава як учасник цивільних правовідносин

Держава як учасник цивільних правовідносин має такі особливості:

· Держава є владним суб'єктом публічних відносин (відносин субординації).

· Держава є носієм влади, що наділений суверенітетом на всій її території.

· Держава є рівною у цивільних відносинах з іншими учасниками цих відносин.

· Правоздатність держави має цільовий характер, ґрунтується не на приватних, а на суспільних інтересах, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства, для захисту прав та свобод людини (ст. 3 Конституції України). Правоздатність держави здійснюється опосередковано через відповідні органи або представників.

· Держава є рівноправним суб’єктом цивільно-правової відповідальності, відсутність запланованих коштів у бюджеті не визначено законом як випадок припинення зобов'язання.

Суб'єктом права державної власності є держава, створена українським народом (ст. 14 Конституції). Зміст та спрямованість діяльності держави визначають права та свободи людини, їх гарантії (ст. 3 Конституції), тому держава діє не у приватних, а в суспільних інтересах. За ст. 326 ЦК об'єктом права державної власності є майно, в тому числі грошові кошти, що належить державі Україна. Винятком з цього майна є виключна власність українського народу. У власності держави може знаходитись будь-яке майно, зокрема, вилучене з обігу або обмежене в обігу. Деякі способи набуття майна у власність можуть використовуватися тільки державою (стягнення податків, конфіскація). Як політичний суверен, держава шляхом видання законодавчих актів сама встановлює рамки своїх прав власника та межи їх здійснення. Відповідно до ч. 3 ст. 326 ЦК управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами. Саме тому держава бере участь у цивільних відносинах власності як сукупність органів різних рівнів, котрі є незалежними одні від одного та є самостійними учасниками. Порядок управління майном, що є у державної власності визначаються ЗУ «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р.

Органи державної влади не є суб'єктами права власності, оскільки діють не від власного імені, а виконують функції управління від імені та в інтересах держави. Верховна Рада України є одним з органів управління державною власністю та має такі повноваження щодо управління нею:

· затверджує державний бюджет України і здійснює контроль за його виконанням (ст. 85 п. 4 Конституції України), тобто вступає в адміністративно-правові відносини, зв'язані зі здійсненням права державної власності;

· затверджує рішення про надання допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, одержанні Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням (ст. 58 п. 14 Конституції України).

Президент України як глава держави має такі повноваження щодо управління державною власністю:

· виступає від його імені, володіє правосуб’єктністю, у т.ч. цивільною (ст. 102 Конституції);

· є законним представником держави щодо управління державним майном;

· представляє державу в міжнародних відносинах, укладає міжнародні договори України (п. 3 ст. 106 Конституції України), у тому числі і цивільно-правові.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади (п. 5, 8 ст. 116 Конституції України) має такі повноваження щодо управління державною власністю: здійснює право управління об'єктами державної власності; організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України. Для укладення міжнародних економічних договорів Прем'єр-міністр України, міністри України повинні мати доручення, видане Президентом України.

Фонд державного майна України й інші уповноважені органи, у тому числі державні підприємства і державні установи також здійснюють право управління державною власністю.

Майно держави знаходиться у закріпленому стані за певними суб’єктами за правом господарського відання та оперативного управління, на підставі договорів або в незакріпленому стані (казна). У державних юридичних особах управління майном здійснюється ні державою, ні органами державної або виконавчої влади безпосередньо, а керівниками, які призначаються органами виконавчої влади, однак їх повноваження щодо управління державним майном є обмеженими та підконтрольними.

Автономна Республіка Крим (далі – АРК) є самостійним учасником цивільно-правових відносин, діє на рівних правах з іншими учасниками, є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфічним суб'єктом цивільних правовідносин. Народ АРК здійснює право володіння і користування об'єктами власності АРК через форми безпосередньої демократії (місцеві референдуми, вибори тощо). Управління майном АРК здійснюється відповідно представницькими та виконавчими органами республіки Крим.

Слід зазначити, що у п. 3 ст. 138 Конституції йдеться про майно, що належить АРК, але як форма власності в Конституції не згадується власність АРК. Глава 11 ЦК не регламентує відповідальність АРК за її зобов’язаннями. Тому визнання АРК самостійним суб’єктом права власності не є однозначно визначеним, за своєю правовою природою АРК тяжіє до ознак територіальної громади, однак із значно розширеним спектром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової, а значить і правовий режим майна АРК тяжіє до комунальної власності, хоч право власності АРК є відокремленим від державної або комунальної власності. Потрібно системно легалізувати право власності АРК.

Дата добавления: 2014-12-25