Гроші, валютні цінності та цінні папери як об’єкти цивільних прав

Нормативна база: Конституція України, ЦК, ГК, ЗУ від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», Указ Президента України від 25.08.1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», Декрет КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Грошові кошти належать до числа замінних речей, що визначаються родовими ознаками, вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним платіжним засобом, еквівалентом вартості будь-якого товару, знаряддям їх обігу, засобом накопичення. Грошовий обіг в Україні регулюється законодавством та в Конституції зазначено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошові кошти, як готівкові, так і безготівкові, є об’єктом цивільних прав, прирівнюються до речі, є еквівалентом речі та виконують однакову платіжну функцію. Отже, грошові кошти – це символи, документи, докази існування майнових прав обміняти ці символи на реальні блага за вартістю, що контролюється державою.

Валютні цінності – це: 1) валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, вклади у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України; 2) іноземна валюта – як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Операції з ними здійснюються лише за наявності відповідної генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р.

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (ст. 194 ЦК). Але учасники цивільних відносин вступають у договори, предметом яких є цінні папери, не заради безпосередньо документів, щоб набути права на ці документи, а заради прав, які виникають із володіння цими документами. Оскільки ці документи є доказом існування майнових та інших специфічних прав (наприклад, організаційних, право на участь у загальних зборах), то тут застосовується юридична фікція, що предметом договору є або право вимоги грошових коштів, або певних речей. Цінні папери є символом цих грошей, речей, є ніби-річ (квазі-річ).

Цінні папери як документи слід відрізняти від договорів. Спільним є те, що договори та цінні папери є документами, що посвідчують домовленість про виникнення майнових прав. Однак цінні папери закріплюють тільки майнові права власника цінного паперу та не закріплюють його обов’язки, як в договорі. Виконання за цінним папером здійснюється при його пред’явленні та/або переданні, цінні папери мають обов’язкові реквізити та форму, виготовлену державою тощо. Цінні папери як об’єкти цивільних прав визначаються як речі у широкому сенсі цього поняття, «у тому числі».

Групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, що засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (акції, інвестиційні сертифікати);

2) боргові цінні папери, що засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання (облігації, депозитні сертифікати, векселі, чеки тощо);

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів (опціони, ф’ючерси, депозитарні розписки тощо);

4) товаророзпорядчі цінні папери, що надають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (коносаменти, складські свідоцтва - варанти тощо).

Цінні папери можуть існувати в документарній (з видачею сертифікатів цінних паперів і веденням реєстрів власників іменних цінних паперів у разі випуску іменних цінних паперів) та бездокументарній формі (з веденням обліку прав за такими цінними паперами в системі депозитаріїв) відповідно до закону. Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо їх форми та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

За способом легітимації (узаконювання прав уповноваженої особи)

цінні папери поділяються на:

1) цінний папір на пред’явника, за якимпередання прав здійснюється шляхом вручення;

2) іменний цінний папір, за яким посвідчені ним права передаються у порядку, встановленому для цесії (відступлення права вимоги), його передання здійснюється оформленням передавального розпорядження – індосаменту. Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання);

3) ордерний цінний папір, за яким особа, названа ньому, може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом-ордером) іншу уповноважену особу (представника) шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

Дата добавления: 2014-12-25