Зупинення, переривання строків позовної давності

Початок перебігу позовної давності

А суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовну давність у 10 років

Позовна давність триватиме протягом п'яти років

· на вимогу про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, якщо він був учинений під впливом насильства чи обману. У цьому разі перебіг позовної давності починається від дня припинення насильства, під впливом якого був учинений правочин.

· встановлено до вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, що обчислюється від дня, коли почалося його виконання.

Отак, скорочення позовної давності за угодою сторін не допускається,

Перебіг загальної або спеціальної позовної давностіпочинається:

Ø Як, правило, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ø Як виняток:

1) За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

2) За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги кредитора, останній може вимагати виконання, а боржник має право виконати зобов'язання у будь-який час. Якщо кредитор вимагає виконання зобов'язання, боржник зобов'язаний зробити це в семиденний строк за умови, що із закону, договору або змісту зобов'язання не випливає обов'язок негайного виконання, або якщо інший пільговий строк не передбачений законом чи договором. Початок перебігу строку позовної давності у подібних випадках має бути приурочений або до дня пред'явлення кредитором вимоги про виконання зобов'язання, якщо обов'язок негайного виконання випливає із закону або договору чи змісту зобов'язання, чи до моменту закінчення семиденного або іншого пільгового строку, протягом якого боржник не виконав свого обов'язку за вимогою кредитора.

3) За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

4) У разі порушення права чи охоронюваного законом інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5) У разі пред'явлення вимог, що випливають з перевезень і пред'являються до перевізників, право на позов виникає з дня одержання від названих організацій відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) встановленого відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах, встановлених законом;

3) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших військових формуваннях, переведених на воєнний стан;

4) зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час їх існування. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Переривання позовної давності допускається:

· при пред'явленні особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не зупиняє перебігу позовної давності;

· при вчиненні особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку, (наприклад, прохання відстрочити стягнення боргу).

При настанні вищезазначених обставин перебіг давності починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Заява про захист порушеного права приймається судом незалежно від спливу позовної давності. У разі виконання особою зобов'язання після закінчення позовної давності вона не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання вона не знала про сплив позовної давності.

Сплив позовної давності позбавляє уповноважену особу можливості захистити в суді своє порушене право, якщо боржник до винесення судом рішення заявив про пропущення строку позовної давності.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть види цивільно-правових строків і термінів залежно від обставин, що породжують юридичні наслідки.

2. Назвіть види цивільно-правових строків і термінів залежно від способу їх встановлення. Які існують підстави встановлення строків?

3. Охарактеризуйте строки захисту цивільних прав.

4. Надайте поняття позовної давності.

5. Назвіть винятки, коли позовна давність не застосовується.

6. Поділіть строки позовної давності на види.

7. Що є початком перебігу позовної давності?

8. Назвіть випадки зупинення перебігу позовної давності.

9. Які існують випадки переривання позовної давності?

10. Який є порядок обчислення строків у цивільному праві?

Рекомендована література

1. Вахонєєва Т. Поняття та юридична природа строків (термінів) за новим цивільним законодавством України // Право України. – 2003. – № 12. – с. 40-45

2. Шовкова О. Межі здійснення позовної давності як прояв диспозитивних засад цивільно-правового регулювання України // Право України. – 2006. – № 8. – с. 113-116

3. Турлуковський Я. Регулювання позовної давності в польському деліктному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. № 1. с. 10-15

4. Ігнатенко В.М. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність // Цивільне право України: Підручник: У 2 т. За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1. – 480 с.

5. Вахонєєва Т. Набувальна давність як правовий інститут цивільного права // Підприємництво, господарство і право – 2004. № 6. с. 36-38

Висновок до глави 9 «Строки та терміни. Позовна давність»

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 ЦК), одночасно, при певних умовах, заява про захист цивільного права та інтересу може бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (п. 2 ст. 267 ЦК). Встановлення позовної давності спрямовано на захист інтересів не кредитора, а боржника, оскільки він теж є рівноправним учасником цивільно-правових відносин, потребує захисту. А також враховується те, що неможливо вічно зберігати докази належного виконання цивільних обов’язків, та якщо кредитор своєчасно не звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, то, значить, не вважає їх порушеними. Окрім того, за не запереченням боржника порушені інтереси кредитора можуть бути захищені у суді незалежно від строків позовної давності.

Висновок до першого розділу «Загальні положення цивільного права»

Цивільне право є галуззю приватного права. Предметом цивільного права як галузі права є:

Ø особисті немайнові відносини, що не мають економічного змісту, їх не можна оцінювати грошима або іншими матеріальними благами, об’єкти цих відносин не можуть переходити до інших учасників, особисті немайнові права нерозривно пов’язані з особистістю суб’єктів;

Ø майнові відносини, предметом яких є майно, що має вартість, виступає або може виступати як товар у товарно-грошовому обороті.

Метод цивільного права має такі ознаки як юридична рівність, ініціативність учасників цивільних правовідносин; самостійний, відокремлений організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин, автономія волі та майнова самостійність; диспозитивний характер цивільно-правових норм, компенсаційний характер засобів захисту порушеного права, спрямований на майно порушника, а не на особу.

Цивільне право в об’єктивному значенні – це сукупність юридичних норм, ідей, концепцій, що визначають статус приватної особи, реалізацію цивільних прав та інтересів. Суб’єкти цивільного права або правовідносин (фізичні особи, юридичні особи та інші особливі суб’єкти цивільного права) – це юридично рівні, майново самостійні учасники цивільних відносин, які мають право вільно виявляти свою волю. Суб'єктивне цивільне право – це індивідуальне право, яке належить конкретній особі на підставі юридичних фактів (дій та подій), міститься у юридично забезпеченої можливості діяти на свій розсуд. Суб'єктивний цивільний обов'язок – це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи. Підставами виникнення цивільних правовідносин є юридичні факти (дії та події). Здійснення цивільних прав – це вільна, на власний розсуд реалізація суб’єктивного цивільного права для задоволення інтересу, що охороняється законом. Межами здійснення суб’єктивних цивільних прав є передбачені законом або договором заборони, обмеження, за якими починаються права іншої особи, наноситься шкода, або порушуються імперативні норми актів цивільного законодавства та моральні засади суспільства. Способи захисту цивільних прав та інтересів спрямовані на підтвердження, засвідчення права або припинення, зміни зобов'язання (визнання права тощо), для попередження або припинення порушення права (стягнення неустойки тощо), для відновлення порушеного права, компенсації втрат у зв’язку з порушенням (відшкодування збитків тощо).

Правоздатність фізичної особи – це здатність мати цивільні права та обов'язки. Цивільна дієздатність фізичної особи – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Юридична особа – це юридично визнана суб'єктом цивільного права організація, за якою закріплюється відокремлене майно, яка самостійно відповідає цим майном за своїми зобов'язаннями та виступає у цивільному обігові від свого імені. Як правило, юридичні особи мають загальну цивільну правоздатність – це здатність мати будь-які цивільні права та обов'язки для здійснення будь-яких видів не ліцензованої діяльності, яка виникає при їх створенні з моменту державної реєстрації та припиняється з моменту виключення з єдиного державного реєстру юридичних осіб. Суб’єкти публічного права – це такі специфічні учасники цивільних відносин як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Їх специфічність пов’язана з їх узагальненим колективним характером, соціальною спрямованістю та пріоритетом публічного інтересу над приватним. Об’єктами цивільних прав, правове регулювання яких здійснюється у Розділі ІІІ Книги Першої ЦК «Об’єкти цивільних прав», є всі об’єктивні матеріальні та нематеріальні блага, у тому числі результати виконання роботи, результати надання послуги, щодо яких законодавством встановлений певний правовий режим. Правочин – це правомірна вольова дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є юридичним фактом, підставою для виникнення зобов’язань, речових прав тощо. Спростування презумпції правомірності дій особи передбачається шляхом визнання неправомірності, недійсності правочину прямим приписом закону або судом. Загальним наслідком протиправних дій (недійсності правочину) є двостороння реституція.

Представництво – це правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Цей правочин безпосередньо створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки особи, яку представляють. Представник повинен дотримуватися меж наданих йому повноважень. Довіреність – це письмовий документ з необхідними реквізитами. Надання довіреності – це односторонній правочин, за яким одна особа надає повноваження іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Право представника здійснювати представництво інтересів інших осіб має певний обсяг, який визначається вказівками особи, яку представляють, або нормами права.

Строки не належать до юридичних фактів (дій та подій) та породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з юридичними фактами (з діями, подіями). Хоч строки є вольовими за походженням, однак тісно пов’язані з об’єктивним процесом перебігу часу, визначають часові параметри тих чи інших цивільних правовідносин. Строки позовної давності обмежують можливість захисту права у примусовому порядку.

Розділ другий. Абсолютні права учасників цивільних відносин

Навчальні цілі цього розділу: в результаті вивчення розділу студент повинен мати поняття про такі абсолютні права як особисті немайнові права, права власності та інші речові права, а також про право інтелектуальної власності та спадкове право та вміти застосовувати отримані знання на практиці.

Глава 10. Особисті немайнові права

Навчальні цілі цієї глави: в результаті вивчення розділу студент повинен мати поняття та вміти застосовувати норми права про особисті немайнові права.

Дата добавления: 2014-12-25