Ці умови утворюють у сукупності склад цивільного правопорушення, що є підставою застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків

Умови цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність настає за наявності умов:

1. протиправність порушення суб’єктивних цивільних прав;

2. наявність збитків (шкоди);

3. причинний зв'язок між протиправністю порушення суб’єктивних цивільних прав та збитками (шкодою);

4. провина правопорушника.

Протиправність порушення суб’єктивних цивільних правполягаєу здійсненні дій або бездіяльності, що порушує як закон, так і умови договору, укладеного між сторонами, якщо особа - правопорушник неналежно виконує свої цивільні обов’язки. Для деліктних зобов'язань (зобов'язань із завдання шкоди) характерні протиправні дії, але в договорах нерідко протиправною є саме бездіяльність. Наприклад, протиправним є невиконання дій щодо передання проданого товару тощо. Протиправністьпорушення суб’єктивних цивільних прав презюмується та, як правило, не вимагає жодних доказів з боку кредитора. Тягар доведення наявності обставин неможливості виконання зобов'язання або відсутності вини боржника (якщо це вимагається за законом) покладається на боржника. Таке правило обумовлено нормою ст. 545 ЦК, за якою боржник має право вимагати від кредитора документальне підтвердження виконання зобов'язання.

Наявність збитків (шкоди.) Під збитками у відповідності зі ст. 22 ЦК України, маються на увазі:

· реальні збитки – це витрати, що зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, внаслідок чого майно кредитора (потерпілого) зменшується;

· упущена вигода – це не отримані кредитором прибутки, які він отримав би, якби зобов'язання було виконане боржником, внаслідок чого майно кредитора (потерпілого) не збільшується.

Збитками вважається грошова оцінка шкоди майну та майновим інтересам, зменшення або знищення певного майнового блага внаслідок порушення суб’єктивних цивільних прав. Шкода – це сукупність моральної шкоди і збитків, є однією з підстав відповідальності, якщо немає шкоди, то немає і підстав для стягнення збитків, тому поняття шкоди ширше, ніж поняття збитків. Моральна шкода як наслідок порушення особистих немайнових прав не має економічного змісту і вартісної форми. Розмір відшкодування збитків, завданих порушенням умов договору, може бути обмеженим (ст. 616 ЦК), але якщо шкода завдана деліктом, то вона підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 1166 ЦК). Не визнаються правопорушенням завдання шкоди нападнику при необхідній обороні або в стані крайньої необхідності. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Частини 3, 4 ст. 623 ЦК визначають порядок підрахування збитків.

Причинний зв'язок між протиправністю порушення суб’єктивних цивільних прав та збитками (шкодою) – це такий зв'язок, як між причиною та наслідками. При цьому йдеться про безпосередній, прямий зв'язок, не спотворений іншими діями. Особа, що допустила таке порушення, може нести відповідальність лише за наслідки, завдані саме цім порушенням. Встановлення причинного зв’язку має сенс тільки при стягненні збитків. Якщо при стягненні неустойки боржник заявляє суду про невідповідність неустойки, що стягується, наслідкам порушення договору, то суд може врахувати обставини, пов’язані з наявністю причинного зв’язку, та зменшити розмір неустойки.

Вина в цивільному праві не трактується як «психічні переживання, ставлення» у зв’язку зі скоєним правопорушенням, вина розглядається як об’єктивна нездатність особи спростувати звинувачення. Особа вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, причому доводиться не вина порушника, а відсутність вини. Вина, як умова відповідальності, прямо згадується у ст. 614 ЦК «Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання», де сказано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом. В цивільному праві діє презумпція вини як передбачення винуватості боржника, доки боржник сам не доведе, що він зробив усе від нього залежне, щоб виконати зобов'язання реально та належно. Відповідальність за вину є загальним правилом, винятки з якого можуть бути встановлені як угодою сторін, так і законом. Прикладом відповідальності за дії третіх осіб (тобто, коли відсутня власна вина) є ст. 618 ЦК, яка передбачає, що у разі покладання виконання зобов'язання на третю особу, відповідальність за його невиконання або неналежне виконання несе сторона за договором, якщо договором або законом не встановлено відповідальності безпосереднього виконавця. Вина можлива у формі наміру (умислу) або необережності. За законом, як правило, на обсяг відповідальності порушника не впливає форма вини з метою захисту прав потерпілої особи, яка несе майнові та інші наслідки від порушення договору незалежно від форми вини у діях порушника. За ч. 3 ст. 614 ЦК правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Не враховується вина як умова цивільно-правової відповідальності у випадках, передбачених законом або договором, зокрема, при порушенні грошових зобов’язань, при порушеннях внаслідок випадку у сфері підприємницької діяльності тощо. Іноді можлива змішана вина, коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання є наслідком винної поведінки обох сторін. У цьому випадку суд може зменшити розмір відповідальності боржника відповідно до міри вини кожного з них. Відповідальність боржника зменшується також у випадку, коли кредитор навмисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків або не зробив дій, необхідних для їх зменшення.

Відшкодування збитків здійснюється при повному складі цивільного правопорушення як універсальна загальна міра цивільно-правової відповідальності, застосовується незалежно від спеціального застереження про це у договорі чи законі. Окрім відшкодування збитків існують ще спеціальні міри (заходи, форми) цивільної відповідальності – це неустойка, проценти річні, завдаток, що можуть застосовуватися, якщо це встановлено договором або законом, у разі порушення зобов'язання, незалежно від наявності збитків у кредитора, а проценти річні як міра відповідальності за порушення грошових зобов’язань можуть застосовуватися незалежно від вини боржника.

Дата добавления: 2014-12-25