Синтаксис. <A HREF=mailto:електронний_адреса>Якір</A>

<A HREF="mailto: електронний_адреса "> Якір </A>

ЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗ

Як ми вже говорили вище, файл із документом, закодованим мовою HTML, – це текстовий файл. Графічну інформацію, що відноситься до даного документа, розміщають не в самому HTML-файлі, а в окремих файлах; при цьому в HTML-файл поміщають спеціальні команди включення графіки. Ці команди вказують програмі перегляду з яких файлів зчитувати графічну інформацію і як розташовувати малюнки на екрані.

Для успішної роботи з графікою необхідно ознайомитися зі способами представлення графічної інформації і з основними форматами графічних файлів. У даному невеликому розділі неможливо розповісти про всіх особливостях роботи з графікою, тому ми приводимо лише дані і ради, покликані допомогти спочатку.

Кодування графічної інформації. Існують два основних способи кодування графічної інформації: векторний і растровий. При векторному, на якому ми не будемо докладно зупинятися, Рисунок представляється у виді комбінації простих гПКетричних фігур – крапок, відрізків прямій, окружностей, прямокутників і т.п. При цьому для повного опису малюнка необхідно знати вид і базові координати кожної фігури, наприклад, координати двох кінців відрізка, координати центра і діаметр окружності й і. д.. Цей спосіб кодування ідеально підходить для малюнків, що легко розкласти на найпростіші фігури, наприклад, для технічних креслень.

Растровий спосіб, з яким нам необхідно ознайомитися докладніше, полягає в тім, що все зображення по вертикалі і горизонталі розбивається на досить дрібні прямокутники – так називані елементи зображення, або пікселі (Picture Element = pixel або pel). У файлі, що містить растрову графіку, зберігається інформація про колір кожного піксела даного зображення. Чим менше прямокутники на які розбивається зображення, тим більше дозвіл (resolution), тобто, тим більше дрібні деталі можна закодувати в такому графічному файлі.

Розмір (size) зображення, що зберігається у файлі, задається у виді числа пікселів по горизонталі (width) і вертикалі (height). Для орієнтування вкажемо, що на дисплеї IBM PC з відеокартою VGA можна розмістити растровий Рисунок з максимальним розміром 640х480, тобто, 640 пікселів по горизонталі і 480 по вертикалі. Монітори комп'ютерів з відеокартою SVGA звичайно використовують дозвіл 800х600 і вище.

Крім розміру зображення, важливої є інформація про кількість кольорів, закодованих у файлі. Колір кожного піксела кодується визначеним числом біт (bit), тобто елементарних одиниць інформації, з якими може мати справа комп'ютер (див. також стор. 25). Кожен біт може приймати два значення – 1 і 0. У залежності від того, скільки біт відведений для кодування кольору кожного піксела, можливе кодування різного числа різних кольорів. Неважко зміркувати, що якщо для кодування відвести лише один біт, те кожен піксел може бути або білим (значення 1), або чорним (значення 0). Таке зображення називають монохромним (monochrome). Далі, якщо для кодування відвести чотири біти, то можна закодувати 2⁴=16 різних кольорів, що відповідають комбінаціям біт від 0000 до 1111. Якщо відвести 8 біт – то такий Рисунок може містити 2⁸=256 різних кольорів (від 00000000 до 11111111), 16 біт – 2¹⁶=65536 різних кольорів (так називаний High Color). І, нарешті, якщо відвести 24 біта, те потенційно Рисунок може містити аж 2²⁴=16777216 різні кольори і відтінку – цілком достатньо навіть для самого вимогливого художника! В останньому випадку кодування називається 24-bit True Color, або іноді Millions of Colors. Варто звернути увагу на слово потенційно: навіть якщо у файлі і приділяється 24 битка на кожен піксел, це ще не означає, що ви дійсно зможете насолодитися такою багатою палітрою – адже технічні можливості моніторів обмежені.

Формати графічних файлів. Для збереження растрової графічної інформації було розроблено багато різних форматів графічних файлів, що відрізняються способом збереження кольору пікселів малюнка, а також можливостями розміщення у файлі додаткової інформації. Для нас найбільший інтерес представляють наступні чотири формати: Windows Bitmap, оскільки він є "рідним" для Microsoft Windows, GIF і JPEG, оскільки саме вони найбільше широко застосовуються для збереження малюнків на WWW-серверах, а також новий формат PNG.

Windows Bitmap (BMP – "би-эм-пи") – це досить простий формат, що передбачає запис кольору пікселів, що йдуть послідовно ліворуч праворуч і знизу нагору. Файли з графікою в цьому форматі звичайно мають розширення.bmp. Інформація про колір кожного піксела зберігається у виді послідовності біт; для кожного піксела у файл міститься рівно стільки біт, скільки використовується для кодування його кольору. У результаті розміри таких графічних файлів досить великі. Наприклад, файл, що містить 256-цветный Рисунок 500х400 буде мати розмір трохи більший, ніж 500х400х8=1600000 біт =200000 байт=195 кілобайт, а якщо це Рисунок з кодуванням кольору 24 бітами, то розмір складе майже 600 кілобайт. Формат цей цікавий для нас тільки тому, що в ньому вміють зчитувати і записувати графікові більшість графічних програм для Microsoft Windows, починаючи із самої найпростішої – Paintbrush – і закінчуючи професійними типу Adobe PhotoShop. У результаті, цей формат може бути використаний для переносу графіки з однієї програми в іншу.

Формат GIF ("джиф") був розроблений спеціально для пересилання графічних файлів по мережах CompuServe. Файли в цьому форматі мають розширення.gif. У середньому, розмір файлу з кольоровим зображенням у форматі GIF складає від 10 до 50 відсотків від розміру файлу з тим же зображенням у форматі BMP, описаному вище. Компактність запису досягається завдяки використанню спеціальних алгоритмів кодування, що дозволяють значно зменшити розмір файлу при повному збереженні всієї графічної інформації. Формат GIF ідеально підходить для монохромних і 16-кольорових малюнків, а також 256-кольорових малюнків (а більше 256-ти кольорів у цьому форматі і не збережеш), не утримуючої великої кількості дрібних деталей.

Формат PNG (Portable Network Graphics) з погляду користувача схожий на GIF, але забезпечує приблизно на 30% більш щільний стиск, більш швидке декодування і збереження параметрів гамма-корекції, що забезпечують високу вірність відтворення колірної гами при переході з однієї комп'ютерної платформи на іншу. Крім того, у ньому можна зберігати зображення 24-bit True Color. Поки ще цей формат розповсюджений не дуже широко, але вже рекомендований консорціумом WWW як стандарт і можна екати, що незабаром він у значній мірі замінить GIF. В даний час єдиною програмою перегляду, здатної відображати малюнки у форматі PNG, є Arena. Версія 3.0 програми Netscape Navigator не здатна розшифрувати PNG-файли і для їхнього перегляду вимагає установки якої-небудь зовнішньої програми (external viewer), у якості якої можна використовувати одну з графічних програм, обговорюваних нижче (про програми-помічників див. також стор. 23).

Формат JPEG ("джейпег") був запропонований наприкінці 80-х Об'єднаною Групою Експертів в Області Фотографії і відразу ж завоював загальну вдячність. Файли з графікою в цьому форматі мають розширення.jpg. Цей формат забезпечує досить високий ступінь стиску файлів з кольоровими малюнками (значно переважаючої можливості GIF) при незначній утраті колірної інформації. Програми, що вміють зберігати файли у форматі JPEG, дають можливість задати ступінь збереження інформації при стиску. При виборі величини останньої у випадку високих вимог до якості малюнка випливає поэкспериментировать, установлюючи різний ступінь збереження інформації і зчитуючи отриманий файл програмою перегляду, домагаючись при цьому прийнятного компромісу між розміром файлу і якістю зображення. У більшості випадків прийнятним виявляється якість, що дається використовуваної вами графічною програмою за замовчуванням. При використанні формату JPEG варто пам'ятати наступне:

- JPEG абсолютно не підходить для монохромних зображень.

- У зв'язку з тим, що перетворення в цей формат супроводжується втратою частини колірної інформації, таке перетворення необхідно виконувати тільки один раз після повної підготовки файлу з малюнком перед приміщенням його на WWW-сервер. Не слід зберігати в цьому форматі робочі версії малюнка між сесіями редагування (для цього застосовуйте BMP або GIF, або інші формати в залежності від використовуваного програмного забезпечення).

Які ж ради можна дати авторам, щоб їхні документи могли бути проіндексовані найбільше ефективно?

- Оформляйте документ у повній відповідності з форматом мови HTML 2, перевіряючи правильність мови за допомогою програм перевірки. Досвід ведення документації на сервері одним з авторів показує, що після виправлення усі формальних помилок документи починають запитуватися набагато частіше!

- Перевірте документ на відсутність орфографічних помилок. Не використовуйте абревіатури і (особливо в англомовних документах) неіснуючі слова, наприклад, crystallochemistry замість crystal chemistry. Помнете, що по таких словах ніхто ваш документ шукати не буде!

- Придумайте коротке і информационно-насыщенное назву (title) і заголовок (header). Назву напишіть латинськими буквами, бажано англійською мовою. Оформите заголовок за допомогою <H1>...</H1>.

- Помістите найбільш істотну інформацію в початок документа, витісняючи деталі в кінець.

- Не використовуйте рамки (frames) і зображення-карти (imagemaps) без необхідності, оскільки роботи поки не вміють обробляти цю інформацію.

- Допишіть у розділ <HEAD>..</HEAD> META-інформацію по наступному зразку:

<HEAD>

<TITLE>...</TITLE>

<META NAME="description" CONTENT=" тут помістите короткий опис вашої сторінки – у тім виді, у якому б ви хотіли його бачити показаним пошуковими системами ">

<META NAME="keywords" CONTENT=" тут помістите всі стосовні до документа ключові слова (або ключові фрази), розділені комами, так, щоб одне слово не використовувалося більш семи разів ">

</HEAD>

Короткий опис і ключові слова варто писати по-англійському, тому що досить велика кількість пошукових систем поки не розуміє інформацію російською мовою. Довжина полів CONTENT формально не повинна перевищувати 1000 символів, але розумно – принаймні для розділу description – обмежитися 200 символами, тому що пошукові системи не відображають більший обсяг інформації.

Порадьтеся зі своїм системним адміністратором, чи варто зареєструвати документ в одного або декількох роботів. Часто ця робота робиться самим системним адміністратором.

Дата добавления: 2014-12-26