Особливості проведення маркетингового аналізу

Дані щодо залишків незавершеного виробництва станом на кінець кварталу, тис. грн.

Показник	На початок року	На 1.04	На 1.07	На 1.10	На кінець року
1. Незавершене виробництво
Норматив
Фактично
Відхилення	+280	+240	+285	+340	+400
2. Вартість замовлень, які призупинено виконанням
3. Вартість зайвих, зіпсованих та втрачених деталей, напів­фабри­ка­тів (оперативні дані планово-дис­пет­черського бюро)

Згідно з даними табл. 3.15 плановий приріст незавершеного вироб­ництва передбачався в розмірі 70 тис. грн. (620 – 550), або на 12,7%. Фак­тично ж цей приріст становив 190 тис. грн. (1020 – 830), або 22,9%. Зрозуміло, що це – негативний процес, адже збільшення випуску то­вар­ної продукції у звітному році проти минулого становило лише 6,25%. До цього треба обов'язково додати, що наднормативні залишки незавер­ше­но­го виробництва сягають половини і більше від встановленого норма­тиву і мають тенденцію до зростання. На кінець року вони становили вже 64,5% від нормативу [(400:620) ´ 100].

Корисну інформацію для аналізу дає склад самого незавершеного виробництва. Дані табл. 3.15 свідчать, що наднормативний запас цих за­лишків майже повністю складається з малорухомих, зайвих або взагалі втра­чених деталей. Лише на початку й наприкінці року ці суми помітно зменшуються, що можна пояснити більш ретельними інвентаризаціями, які проводяться в цей період, і відповідними списаннями нереальних сум з балансу.

З метою наведення порядку слід ґрунтовніше вивчати склад неза­вер­шеного виробництва за окремими деталями та оцінювати відпо­від­ність реальних залишків чинним нормативам. Якщо з'ясовується, що неаби­яку роль відіграють суттєві відхилення і робиться висновок про не­комплектність незавершеного виробництва, необхідно розробити заходи стосовно поліп­шення оперативного планування і контролю за вироб­ниц­твом. Слід також ско­регувати системи нарахування заробітної плати, преміювання та ма­тері­альної відповідальності за порушення графіків випуску окремих де­та­лей і напівфабрикатів, за відповідне їх накопичення в залишках незавер­шеного виробництва.

Перед здійсненням аналізу виробництва продукції необхідним є про­ведення аналізу зовнішнього середовища підприємства для визначення опти­мальних напрямів виробництва продукції, оскільки підприємство "має виробляти те, що продасться, а не продавати те, що виробляється". З ці­єю метою здійснюють маркетинговий аналіз, предметом вивчення якого є зов­нішнє середовище підприємства, зокрема ринкове.

Під зовнішнім середовищем розуміють сукупність всіх елементів, зміна властивостей яких впливає на господарюючий суб'єкт, а також на тих об'єктів, чиї властивості змінюються у результаті зміни поведінки сис­теми (контрагенти підприємства, органи державної влади, місцевого са­мо­врядування, різноманітні макроекономічні фактори тощо). Зовнішнє се­ре­довище є динамічним. Одночасно з прискоренням технічного прогресу розширюються масштаби ринку, змінюються вимоги споживачів до про­дукції, кон'юнктура ринку тощо. Взаємодію зовнішнього і внутрішнього се­ре­довищ підприємства наведено на рис. 3.7.

Сутність маркетингу полягає у виявленні та усуненні протиріч між запланованим розвитком підприємства та кон'юнктурою ринку, що реалі­зується шляхом організації і управління діяльністю підприємства, яка спря­мована на забезпечення збуту продукції з метою отримання макси­мального прибутку. Мета маркетингового аналізу полягає у вивченні ринку за допомогою прийомів і способів економічного аналізу.

Оскільки комплекс питань, з яким пов'язана маркетингова діяльність, полягає у вивченні споживчих властивостей продукції, що виготовляється, цінової політики підприємства, шляхів збуту продукції і стимулюванні збу­ту.

Рис. 3.7. Взаємодія зовнішнього та внутрішнього середовищ

Основними етапами маркетингового аналізу є:

- аналіз кон'юнктури ринку;

- аналіз цінової політики;

- аналіз системи розподілу продукції;

- аналіз конкурентоспроможності продукції;

- аналіз стадій життєвого циклу товару.

Аналіз попиту, пропозиції та ціни – ринкових показників, що впли­ва­ють на прийняття рішення клієнтом – основа маркетингового аналізу кон'юнктури ринку. На цьому етапі маркетинговий аналіз дозволяє оці­ни­ти перспективи розвитку підприємства та уточнити заплановані розміри торговельного обо­роту, тобто оптимізувати програму продаж. Крім того, мар­кетинговий ана­ліз дає можливість визначити збутову політику підпри­ємства, що відпо­відає по­требам ринку, і розробити оптимальний план ви­роб­ництва.

Основними завданнями маркетингового аналізу кон'юнктури ринку є:

- оцінка місткості ринку або окремих його сегментів (розміру та струк­ту­ри попиту на ринку);

- визначення впливу окремих факторів на зміну ринків збуту (ступеня проникнення на ринок продукції з урахуванням розвитку конкуренції; спів­від­ношення якості продукції, ціни та наявності післяпродажного обслу­говування; зміни споживчих переваг конкурентної продукції; зміни доходів покупців, насиченості ринку тощо);

- вивчення показників збуту продукції;

- розробка пропозицій щодо формування ринків збуту.

Важливим показником збуту продукції є ринкова частка, що відо­бра­жає відношення обсягу продажу певного виду продукції даного підпри­єм­ства до сумарного обсягу продажу даного виду продукції всіма підприєм­ства­ми, що діють на ринку.

Під час маркетингового аналізу кон'юнктури ринку, окрім ринкової частки, вивчається ряд інших показників.

Коефіцієнт цінової еластичності (Е_ц) визначає ступінь чутливості по­пи­ту до зміни ціни та розраховується за формулою:

(3.13)

де DПТ_i – відсоткова зміна попиту і-го товару;

DЦ_i – відсоткова зміна цін на товар.

Коефіцієнт еластичності попиту до доходу (Е_д) характеризує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу споживачів:

(3.14)

де Д – відсоткова зміна доходів покупців.

Проведемо аналіз кон'юнктури ринку на продукцію підприємства, враховуючи, що доходи покупців зросли на 5,0% (табл. 3.16).

Найбільшу ринкову частку у своєму секторі займає продукція А – 9%, однак в динаміці обсяг попиту зменшився на 3% в основному за ра­хунок підвищення ціни. Для підприємства найбільш доцільним є виготов­лен­ня продукції А, оскільки при цьому підприємство отримує макси­маль­ний прибуток – 300 тис. грн. ((6 – 4) х 150 тис. од.). Прибуток від реа­лі­зації продукції Б і Г є тотожним і дорівнює 252 тис. грн. ((5,5 – 3,4) х 120 тис. од.) та ((4,8 – 3,0) х 140 тис. од.). Однак на продукцію Б попит є ела­стичним, саме тому необхідним є проведення граничної цінової політики.

Таблиця 3.16

Дата добавления: 2014-12-26