Тема 9. Оцінка вартості підприємства

Теми рефератів

1. Реальні та фінансові інвестиції підприємств:спільні та відмінні риси.

2. Лізинг як особливий вид фінансування інвестицій.

3. Оцінка інвестицій за методом внутрішньої норми прибутковості.

4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права: теорія і практика.

5. Оптимізація фінансових інвестицій з урахуванням ризику.

6. Диверсифікація фінансових вкладень.

7. Інвестиційна діяльність нерезидентів в Україні.

8. Специфіка фінансової діяльності інвестиційних фондів і компаній.

9. Вексель як інвестиційний інструмент, специфіка його використання.

10. Вплив оподаткуваня та інфляції на інвестиційний клімат у країні.

11. Міжнародні інвестиційні процеси, їх значення та особливості.

Рекомендована література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти»
3. Бочаров В.В. Інвестиційний менеджмент. – СПб., 2000.
4. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративних финансов. М.,1997.
5. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні / За ред. С.Ф. Голови. – Дніпропетровськ, 2000.
6. Крутик А.Б. Чайкин М.М. Основи финансовой деятельности предприятия. – Спб., 1999.
7. Мартенс А.В. Інвестиції. – К.:1997.
8. Рут Ф.Р., Філіпченко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. – К., 1998
9. Терещенко О. Фінансова діяльність діяльніять суб’єктів господарювання. – К.:КНЕУ, 2003. – С.326-353.
10. Смит Дж. Финансовое управление компанией. – М., 1995.
11. Хол Р. Н., Барнес С. Б. Планирования инвестиций. – М.,1994.
12. Шарп У.Ф., Гордон Дж. Александер, Джеффи В. Бэйли. Инвестиции. – М.:Инфра, 1997. – С.1003.
13. Управління фінансовими ризиками / За ред.. В.В. Вітлинського. – К.: ПП «Екмо», 2001. – 36 с.
14. Perridon L. Finanzwirtschaft der Unternehmen. 10. Aufl. – Munchen: Vahlen, 1999. – S.211-212.

Вартість бізнесу - це вартість діючого підприємства або вар­тість 100 % корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхід­ність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про до­цільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки - визначення ба­зи для складання передавального чи розподільного балансу, а та­кож для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка прово­диться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки - визначення реальної ціни продажу майна);

• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки - визначити реальну вартість кре­дитного забезпечення);

• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спро­можності (оцінка вартості майна проводиться з метою розра­хунку ефективності санації);

• під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації). Оцінка вартості підприємства, його майна належить до най­складніших питань фінансів підприємств. Особливого значення на­буває оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплек­су та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо да­ні права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інко­ли може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування

бізнесу. Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі рин­кової вартості - ймовірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Організаційне, методичне та практичне забезпечення проведен­ня оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займаються професійною оцінною діяльністю - оцінювачі та суб'єкти оцінної

діяльності.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та під­приємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нор­мативними актами Фонду державного майна.

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться чис­ленні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести наступні:

• принцип заміщення - полягає в тому, що покупець не запла­тить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

• принцип корисності - зводиться до того, що об'єкт має вар­тість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх дохо­дів чи інших вигід);

• принцип очікування - інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

• принцип зміни вартості - говорить про те, що вартість об'єк­та оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

• принцип ефективного використання - полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціона­льних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

• принцип розумної обережності оцінок - зводиться до того, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому ві­домою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, пере­віряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

• принцип альтернативності оцінок - полягає у необхіднос­ті використання різних методів оцінки та порівняння показ­ників вартості, отриманих у результаті застосування альтер­нативних методів.

У літературі, присвяченій питанням оцінки вартості підпри­ємств, згадується значна кількість методів і способів такої оцінки. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові складності при їх ідентифікації та використанні. Звідси - необхідність чіткої класифікації методів оцінки вартості майна підприємств.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінки вартості майна найбільшого поширення дістали три методичні підходи до оцінки вартості підприємства:

• заснований на оцінці потенційних доходів підприємства;

• майновий (витратний);

• ринковий.

У рамках цих підходів розрізняють окремі методи оцінки. Причому жоден з підходів чи методів не має принципових пере­ваг перед іншими. Досить часто в практичній роботі з оцінки вар­тості підприємства оцінювач застосовує кілька методичних підхо­дів, що найповніше відповідають конкретним умовам, об'єктам та меті оцінки, наявності й достовірності інформаційних джерел для її проведення.

Для розуміння сутності методичних підходів до оцінки вартості підприємства та оптимізації їх застосування звернемося до класич­ної схеми А. Раппапорта, яка характеризує структурно-логічні взає­мозв'язки між окремими компонентами вартості (рис. 7).

Рис. 7 Механізм генерування вартості підприємства

Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного під­ходу грунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних ви­гід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними пра­вами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкла­дання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу виокремлю­ють два основні методи:

• дисконтування грошових потоків (дисконтування Cash-flow);

• визначення капіталізованої вартості доходів.

При оцінці вартості підприємства цими методами дані про вар­тість, склад і структуру активів безпосередньо не впливають на оці­нку, а використовується лише інформація про здатність активів ге­нерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності інвестицій на базі концепції зміни вартості грошей у часі.

Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow=DCF)

Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості май­бутнього Cash-flow оцінюваного підприємства в розрізі окремих пе­ріодів. За своїм економічним змістом він схожий з методикою дис­контування Cash-flow у рамках оцінки доцільності інвестицій.

Згідно з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменше­ної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вар­тість надлишкових активів.

Надлишкові активи - це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результа­ту та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефекти­вним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з найкращого аль­тернативного варіанта їх використання.

Метод капіталізації доходів. Цей метод досить часто застосову­ється з метою перевірки достовірності оцінки, проведеної за методом DCF. Капіталізація передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ді­лення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни. У разі стабільних доходів, для оцінки рекоменду­ється використовувати формулу так званої довічної ренти:

ВПК = П / Квк, (1)

де ВПк - вартість підприємства за методом капіталізації доходу;

П - очікувані доходи підприємства, які підлягають капіталізації;

Квк - ставка капіталізації (дорівнює ставці вартості власного капіталу).

У контексті капіталізації доходів під поняттям «доходи» розу­міють грошові доходи, які можуть отримати власники, що планують інвестувати кошти в підприємство. Залежно від цілей оцінки за до­ходи для розрахунків можуть братися такі показники: прибуток до оподаткування, чистий прибуток (після оподаткування) або FCF.

Ставка капіталізації - дільник (як правило, у формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість. Природа і методика визначення ставки капіталізації в цілому є тією самою, що й ставки дисконтування. Однак для цілей капіталізації, як правило, бе­реться ставка дисконту в частині вартості залучення власного капіта­лу: очікувана інвесторами ставка дохідності за вкладеннями у корпо­ративні права підприємств. Таким чином, для одного й того ж підпри­ємства ставки капіталізації та дисконтування можуть бути різними.

Згідно з майновим підходом вартість підприємства розрахову­ється як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, ви­мог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майно­вий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформа­ції за даного підходу є баланс підприємства.

Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не по­винна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

• оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);

• метод розрахунку чистих активів;

• розрахунок ліквідаційної вартості.

Ринковий підхід передбачає розрахунок вартості підприємства на основі результатів його зіставлення з іншими бізнес-аналогами. Головним тут є наявність прийнятної бази для порівняння та підпри­ємств-аналогів. Подібний бізнес повинен вестися в тій же галузі, що і об'єкт оцінки, або в галузі, що є чутливою до тих самих економіч­них чинників. Для з'ясування цього питання слід провести порівня­льний аналіз кількісних та якісних подібностей та відмінностей між аналогічними підприємствами та об'єктом оцінки. В рамках ринко­вого підходу найуживанішими методами вважаються методи:

• зіставлення мультиплікаторів;

• порівняння продажів (транзакцій).

Основними джерелами інформації при застосуванні цього підходу є фондові біржі та позабіржові торговельні системи, на яких мають обіг права власності на подібний бізнес, дані фінансо­вої звітності підприємств-аналогів, а також інформація про попе­редні транзакції з корпоративними правами на той бізнес, який оцінюється.

З метою правильної організації роботи щодо оцінки вартості майна необхідно дотримуватися певної послідовності дій та вибрати найоптимальнішу для конкретного об'єкта методику оцінки. В зага­льному вигляді оцінка вартості підприємства включає такі етапи:

1. Укладання договору на проведення оцінки вартості підприємства.

2. Збір вихідної інформації про об'єкт оцінки.

3. Вибір та обгрунтування методології оцінки.

4. Застосування методичних, підходів, методів та оцінних процедур.

5. Проведення аудиторської перевірки та інвентаризації майна (якщо це передбачено законодавством чи обраним методологіч­ним підходом).

6. Узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів і методів оцінки.

7. Складання звіту про оцінку підприємства та висновку про вар­тість об'єкта оцінки на дату оцінки.

Звіт про оцінку повинен містити такі основні позиції:

• опис об'єкта оцінки;

• відомості про мету оцінки та обґрунтування відповідної бази оцінки;

• перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

• викладення всіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

• опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних підчас виконання оцінки;

• висновки щодо найефективнішого використання об'єкта оцінки;

• викладення змісту використаних методичних підходів, методів та оцінних процедур;

• розрахунки, на основі яких зроблено висновок про вартість об'єкта оцінки;

• висновок про вартість об'єкта оцінки;

• додатки, що включають копії всіх необхідних документів, а та­кож інші інформаційні джерела, які роз'яснюють та підтверджу­ють припущення і проведені розрахунки;

• терміни дії звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки.

Висновок про вартість об'єкта оцінки повинен містити інформа­цію про замовника оцінки та виконання звіту про оцінку; назву об'єкта оцінки, його коротку характеристику; зазначення мети та да­ти оцінки; вказівку про вид вартості та її величину; посилання на ви­користані методичні підходи.

Звіт та висновок підписуються оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оцінної діяльності.

8. Затвердження результатів оцінки.

9. Рецензування звіту про оцінку.

Дата добавления: 2014-12-26