Дослідження відчуттів та сприйняття

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ХВОРОГО

Розділ "психічний стан" варто викладати описово, не використовуючи психіатричні терміни, і не даючи оцінок і тлумачень змінам, що виявляються у хворого. Необхідно привести картину хвороби конкретного хворого з ретельним описом усіх проявів психічного розладу з усіма властивими цьому розладу особливостями. Тут є аналогія з загальнотерапевтичним обстеженням: терапевти не допускають констатації типу "печінка циротична", а описують особливості органа ("печінка ущільнена, збільшена, м’якобугриста"), оскільки визначення "циротична" - оцінка стану, тобто висновок лікаря про стан органа, а не його характеристика.

Обов'язкової для усіх випадків схеми викладу психічного статусу немає і не може бути. Кожен психіатр розмовляє з хворим по-своєму. Важливо, щоб опитування не було стандартним. Разом з тим, виклад проводять у визначеній послідовності. Опис психічного стану треба завжди починати із найголовнішого - з найбільш істотних проявів хвороби, що виражають основну тенденцію в її розвитку.

Для виявлення порушень відчуттів і сприйняття можуть бути використані повідомлення про це як від самого хворого, так і від його родичів та близьких. Питання хворому не слід задавати прямо ("чи чуєте ви голоси?"). Вірніше формулювати питання у опосередковій та зрозумілій для хворого формі ("чи немає ускладнеь чи перешкод з боку слуху?", " чи не буває яких-небудь незвичайних і незрозумілих зорових образів?", "чи буває, що їжа неприємно пахне?" і т.п.). Однак нерідко хворі неохоче говорять про свої хворобливі переживання, намагаючись їх приховати. У таких випадках для діагностики велике значення набуває об'єктивні ознаки галюцінацій, що виявляються при спостереженні за хворим. До них відносяться різні міри, що приймаються хворим на захист себе від випробовуваних ним "впливів" (затикання вух при слухових галюцінаціях, пошуки їхніх джерел, вилучання з кімнати радіоприймачів, відмовлення від їжі після її обнюхування і т.п.), тривожний погляд, жах на обличчі, спроба від когось сховатися, обвинувачення оточуючих у непристойних розмовах про нього і т.д. Зорову галюцінаторну готовність можна виявити натисненням на очні яблука, що викликає галюцінаторний образ (симптом Ліпмана).

Констатація того чи іншого порушення відчуттів та сприйняття повинна включати дані про зміст хворобливого феномену, його належності до визначеного органа почуттів, відношення самого хворого до виявлених порушень (критичне відношення збережене, ослаблене, відсутнє).

Для виявлення деяких психосенсорних розладів треба задати хворому наступні питання:

- чи не відчуваєте Ви, що у Вас змінено тіло чи окремі його частини (зменшені, подовжені, стовщені і т.д.)?

- чи не сприймаєте Ви навколишній світ зміненим - предмети збільшені, зменшені, змінена їхня форма та інш.

Дата добавления: 2014-12-26