Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, формування компетентності

Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явища й процеси навколишнього світу безпосередньо за допомогою органів чуття чи інформацію про них у вигляді вербальної дії, друкованого тексту або комп’ютерного відтворення. Щоб процес був ефективним, треба, виходячи з логіки навчального процесу, забезпечити розуміння студентами необхідності тих чи тих знань. Тому-то вже на цьому етапі значну роль відіграє практика, виступаючи своєрідною спонукою в організації процесу пізнання. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.

Наступний етап – розуміння. Це, з одного боку, проникнення в сутність явищ і процесів, установлення зв’язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з’ясування причин, що викликають те чи те явище. На цьому етапі формується свідомість особистості, розвиваються її інтелектуальні можливості та інтереси. З іншого боку, розуміння – важлива сходинка до успішного запам’ятання. Тому не варто квапитися із запам’ятанням, ігноруючи процес осмислення й усвідомлення. По-перше, це створює значний психологічний бар’єр перед запам’ятанням, по-друге, веде до догматизму у навчальній діяльності. Студентів необхідно спонукати запам’ятовувати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, те, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом і необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підхід зумовлений насамперед тим, що процес оволодіння знаннями, уміннями та навичками, як уже згадувалося, відбувається у формі спіралі, в якій попередньо набуті знання, уміння і навички є основою, своєрідним щаблем для поступального руху в пізнавальній діяльності стосовно теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.

Завершується етап учіння узагальненням і систематизацією. Узагальнення передбачає уявне виділення і об’єднання окремих властивостей, що належать певному класу предметів, перехід від окремого до загального. Систематизація – мисленнєва діяльність, у процесі якої знання про виучувані об’єкти організуються в певну систему на основі обраного принципу. Це можливо лише за умов достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності. Тут важливо сформулювати закони, правила, виділити закономірності, побачити їх взаємозв’язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.

На всіх етапах процесу учіння своєрідним психічним і логічним індикатором пізнавальної діяльності виступає практика. Застосування знань, умінь і навичок є завершальним етапом циклу учіння. Якщо людина не бачить виходу знань у практику, це різко знижує мотивацію, породжує думку про абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність.

У процесі формування компетентності фахівців необхідно дотримуватися засад, які в єдності забезпечують успішність освітньої діяльності у вищій школі: оволодіння знаннями, уміннями й навичками та формування соціальних якостей особистості. Ця єдність є визначальною умовою у процесі підготовки висококомпетентних фахівців (рис. 10).

Дата добавления: 2015-03-29