Роль юридичної служби в підготовці оформлення позовних заяв та визначенні підвідомчості спорів

Загальні вимоги до оформлення позовних заяв для подання їх до суду викладено в Цивільному процесуальному кодексі Украї­ни та в Господарському процесуальному кодексі України. Дл_я належної підготовки позовної заяви спеціаліст юридичної служ­би насамперед повинен з'ясувати, чи є по конкретному невирішеному спору законні підстави для подачі позову або заперечен­ня на заявлені позовні вимоги до суб'єкта господарювання. Дл_я цього необхідно визначити правову природу спірного питання правову основу заперечень сторін, а також встановити наявність доказів, що стосуються конкретної справи, можливі засоби до­казування з точки зору процесуальних вимог чинного законо­давства. Адже обставини, які за законом підтверджуються пев­ними засобами доказу, не можуть підтверджуватись іншими за­собами доказу. Якщо в суді загальної компетенції є можливість використання таких доказів, як показання свідків, то господарське процесуальне законодавство такого доказу не передбачає. Прац­івник юридичної служби може посилатись на письмові докази — акти, доручення, розписки, службове листування та інші доку­менти, які мають значення для справи. При відсутності письмо­вих доказів спеціаліст юридичної служби позбавлений можли­вості забезпечити належний захист суб'єкта господарювання в місцевому суді або господарському суді.

За наслідками аналізу законності претензійних вимог, подан­ня заперечень і добору доказових матеріалів спеціаліст юридич­ної служби може зробити висновок про юридичну перспективу розгляду справи судом. Оцінка полягає в аналізі тих доказів, які можуть бути подані до суду загальної юрисдикції або господарсь­кого суду, можливості передбачити наслідки розгляду в ході су­дового засідання, встановленні взаємного зв'язку між ними, а також у логічному висновку про існування обставин, які можуть бути встановлені при вирішенні справи. Така оцінка юридичної перспективи справи має попередній характер.

При оформленні позовних заяв юридична служба повинні враховувати вимоги законодавства щодо підвідомчості та підсудності справи.

На підставі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України юридична служба повинна визначитись у територіальні підсудності спорів відповідному господарському суду у конкретнісправі щодо заявлення позовної заяви.

Якщо спір виник у зв'язку з укладанням, зміною або розір­ванням договорів, а також визнанням недійсними актів, то справа розглядається господарським судом за місцем знаходження сторони, яка зобов'язана за договором здійснити на користь іншої сторони певні дії.

Коли ж спори виникають при виконанні господарських дого­ворів та з інших підстав, то вони розглядаються за місцем зна­ходження відповідача. В такому порядку розглядаються справи і про визнання актів недійсними.

За умови, якщо в спорі беруть участь кілька відповідачів, пра­во вибору місця розгляду справи належить позивачу.

Територіальна підвідомчість визначається місцем перебуван­ня відповідача на момент пред'явлення позову.

Слід врахувати і таку обставину. Якщо юридичну особу пред­ставляє уповноважений нею відокремлений підрозділ, територі­альна підсудність спору визначається згідно зі ст. 15 Господарсь­кого процесуального кодексу України залежно від місцезнахо­дження відокремленого підрозділу.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцем розташування боржника.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено виключну підвідомчість для певної категорії справ у спорах, що виникають з договору про перевезення, в яких од­ним із відповідачів є орган транспорту. Така справа розглядаєть­ся господарським судом за місцем знаходження цього органу.

Перелік позовних заяв, які можуть бути пред'явлені в поряд­ку виключної підсудності, вказаний в згаданій ст. 16 Господарсь­кого процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, підвідомчість господарських спорів господарському суду визначається спеціалістом юридичної служби на підставі Госпо­дарського процесуального кодексу України у кожній справі, який однозначно визначає підсудність господарських спорів конкрет­ним господарським судам відповідно до територіального прин­ципу.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу Украї­ни, господарськими судами розглядаються як майнові, так і немайнові спори.

Слід підкреслити, що майнові і немайнові спори згідно з Цивільним процесуальним кодексом України розглядаються місцевими судами — судами загальної юрисдикції, якщо однією із сторін є фізична особа.

Підвідомчість господарських спорів господарським судам і відмежування її від підвідомчості інших юрисдикційних органів визначається юридичною службою на підставі правових ознак Такими ознаками є характер спірних правових відносин, склад сторін.

Спеціаліст юридичної служби повинен роз'яснити керівнику суб'єкта господарювання, що згідно зі ст. 1 Господарського про­цесуального кодексу України право на звернення до господарсь­кого суду з позовною заявою мають тільки підприємства, орга­нізації, установи і господарства, яким надано права юридичної особи незалежно від форм власності майна. Також необхідно звернути увагу на те, що право на звернення до господарського суду мають громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набу­ли статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У судах загальної юрисдикції підлягають розгляду справи, якщо хоча б однією із сторін є фізична особа. У судах загальної юрис­дикції також розглядаються справи за участю об'єднання грома­дян, які не є юридичними особами. Проте законодавство Украї­ни і тут допускає винятки. Зокрема, згідно з ст. ст. 3 та 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (з наступними змінами і доповнен­нями) кредитором, тобто заявником, може бути як громадянин, так і юридична особа. Такі справи з участю фізичних осіб також підвідомчі господарським судам.

Якщо виконавчий орган державної влади безпідставно відмов­ляє або ухиляється від реєстрації суб'єкта підприємницької діяль­ності, то це також дає право фізичній особі (громадянину) згідно із Законом України «Про підприємництво» звертатися за захис­том своїх порушених прав до господарського суду.

Відповідно до Угоди «Про загальні умови поставки товарів між організаціями країн — учасниць Співдружності Незалежних Держав» від 20 березня 1993 р. господарським судам підвідомчі спори щодо виконання договорів поставки підприємствам країн — учасниць СНД. Спори про укладання договорів поставки товарів за міждержавними угодами розглядаються господарським судом країни — учасниці СНД за місцем розташування підприємства-постачальника. Згідно з цією Угодою підставою для укладання договорів є письмове повідомлення про закріплення покупця до постачальника, яке видає орган, що регулює поставки для державних потреб.

Спеціалістам юридичних служб слід звернути увагу і на те що підвідомчість усіх інших спорів, пов'язаних із здійсненням і виконанням господарських договорів між країнами — учасни­цями СНД, визначається також спеціальною Угодою «Про поря­док розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності», затвердженою постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 р.

Згідно з цією Угодою компетентний суд країни — учасниці СНД має право розглядати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між суб'єктами господа­рювання, з їх відносин з державними та іншими органами.

Компетентні суди держав — учасниць СНД розглядають та­кож справи в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору таким судам.

Суб'єкти господарювання кожної з держав — учасниць СНД користуються на території іншої держави — учасниці СНД пра­вовим і судовим захистом власних майнових прав і законних інтересів, рівною з суб'єктами такої держави.

Суб'єкти господарювання кожної держави-учасниці СНД ма­ють на території іншої держави-учасниці СНД право безпереш­кодно звертатися до арбітражних судів (господарських судів), третейських судів та інших органів, до компетенції яких нале­жить вирішення справ, зазначених у ст. 1 цієї Угоди, можуть виступати у них, заявляти клопотання, позови і здійснювати інші процесуальні дії.

Слід зауважити, що цю Угоду визнано лише Російською Фе­дерацією, Республікою Білорусь, Україною, Республікою Узбе­кистан, Киргизькою Республікою, Республікою Казахстан, Рес­публікою Вірменія.

Спори між іноземними інвесторами і державними органами України з питань державного регулювання іноземних інвестицій і Діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, підприєм­ствами та іншими юридичними особами, між інвесторами і підприємствами з іноземними інвестиціями з питань, пов'яза­них з їх господарською діяльністю, розглядаються в судах за­гальної юрисдикції, якщо інше не передбачено міждержавними Угодами України або угодою сторін за договором.

Господарським судам підвідомчі окремі справи, стороною в яких є релігійні організації, якщо вони є юридичними особами, що визначається законодавством і їх статутами (положеннями). Це спори релігійних організацій між ними та іншими юридич­ними особами, в тому числі спори про повернення культових споруд, майна у власність релігійної організації, підвідомчі гос­подарським судам, за винятком, встановленим чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу Ук­раїни господарським судам підвідомчі справи, що виникають не лише при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарсь­ких договорів, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у чинному законодавстві України.

До господарського суду можуть бути передані на розгляд спо­ри про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

Також господарським судам підвідомчі справи про банкрут­ство, за позовами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Дата добавления: 2015-04-24