У перші три місяці до 2,5—3 життя провідними є слухові і емоційні реакції. Вони дають змогу 2 страница

Привчання до охайності слід починати з того часу, коли малюк навчиться самостійно сидіти, тобто з 8—9 місяців.

РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДРУГОГО РОКУ ЖИТТЯ

За правильного гігієнічного догляду, харчування і виховних за­ходів діти другого року життя кожного місяця додають у масі 170— 190 г, виростають на 1 см. До 2 років маса дитини в середньому досягав 12—12,7 кг, зріст — 85—86 см. У дворічної дитини.— 20 мо­лочних зубів. Збільшується працездатність нервової системи: в пер­шому півріччі діти можуть активно «гуляти» 3—4 год, в другому — 4—5 год. Відповідно зменшується добовий час сну — з 14 до 12,5 год.

У перші 2—3 місяці другого року життя зберігаються особливос­ті фізичного і психічного розвитку, характерні для попереднього етапу. Вдосконалюються вже освоєні дитиною рухи, дії з предмета- -ми, мовні реакції. В цей час в основному продовжується педагогіч­на робота, розпочата з малюками в кінці першого року їхнього життя.

Темп психічного і фізичног о розвитку дітей на другому році _ життя інтенсивні гдий, ніж на першому. То му «Програма вихован­ня в дитячому садку» передбачає зміни режиму дня, завдань і мето­дів виховання не поквартально (через кожні 3 місяці), а за півріччям.

Група другого року життя комплектується Організація життя малятами віком від 1 року до 2 років. Дітей дітей другого року _до ^,- _{року мае} £_{ути не} 5_{ільше як Т}р_Єтина:

якщо в групі 18 малюків, то малят першого півріччя бажано мати приблизно 6, другого 12.

У цьому віці в малюків подовжується тривалість неспання. До^, 1,5 року діти можуть не спати 3—3,5 год, після 1,5 року — 5 год. Малята пе ртого півріччя сплять вдень 2 ра зи: по 2—2,5 год і 1 — 1,5 год, піс ля 1,5 року—од ин раз — 2,5 — 3"год.

Переведення малюків на режим з одноразовим денним сном проводиться поступово, протягом кількох місяців. Спочатку, в 1 рік З місяці — 1 рік 5 місяців, укладання на перший денний сон відсу­вається на пізніший час — замість о 9 год ЗО хв. на 10-ту год. Як­що діти, укладені на другий денний сон, довго не засинають, їх до 1 року 5 місяців (залежно від індивідуальних особливостей і стану здоров'я) переводять на одноразовий, більш тривалий ден­ний сон.

Спочатку переведені на цей режим денного сну малята почу­вають себе добре, однак поступово в них нагромаджується втома, викликана збільшенням часу неспання: вони погано їдять під час обіду, інколи засинають за столом, стають збудженими. У цьому разі слід тимчасово повернутись до режиму з двома денними снами, а приблизно через два тижні знову перевести малюків на однора­зовий денний сон.

Комплектування групи дітьми першого і другого півріччя дає змогу розділити її на дві підгрупи: пі д час «гуляння» однієї друга підгр упа спить. Ц е дає змогу більше уваги приділяти малятам, які не потребують допомоги дорослих.

Виконання режиму в групі другого року має свої труднощі, то­му дуже важливо чітко розподілити обов'язки між'вихователем і ня­нею.

Усі режимні процеси слід прово дити з урахуванням принци пу поступовості. Це означає, що вихователь аоо няня включають^ в процес стільки малюків, скільки одночасно може обслужити, а кожне маля має витратити на режимний процес стільки часу, скільки потрібно йому одному, а не всій групі дітей. Решта часу воно мусить гратися.

Малюків до 1,5 року піднімають і годують поступово, в міру про­будження, по 3—4 особи. Діти старші 1,5 року снідають, обідають і вечеряють усі разом.

Під час годування, одягання, туалету малят залучають до по­сильної самостійності. До 1 року 3 місяців вони починають користу-ватися ложкою, в 1,5 року — самостійно їдять, за нагадуванням ви­хователя витирають рот салфеткою, засувають стільчик, виходячи із-за столу, та ін. Дітей учать при умиванні підставляти руки під струмінь води, брати участь у витиранні обличчя і рук, виятляти ак­тивність під час одягання і роздягання!

До 2 років малюки повинні вміти самостійно їсти всі види страв, знати своє місце за столом,' правильно користуватися салфеткою, висувати і засувати стільчик, виходячи із-за столу. Під час пере­одягання діти знімають колготки, штани, черевики. Ці дії вони про­водять під керівництвом і за допомогою дорослого.

До кінця першого року життя маля починає ходити, розмовляти, діяти з предметами. Ці передумови визначають його розвиток на другому році життя. Тому провідними вміннями є: вдоскона­лення ходьби, розвиток дій з предметами¹, виникнення сюжетної гри, становлення мови і на її основі — формування взаємин з дорослими, потім з ровесниками.

Важливу роль у розвитку рухів у малюків другого року життя відіграє організація спе­ціальних умов неспання, проведення рухливих ігор, гімнастичних вправ. Провідним видом рухів у цей час є самостійне ходіння. Ди­тина відчуває в ньому велику потребу, тому воно викликає в неї позитивні емоції. Ход ьба дає малюку з могу краще орієнтуватись у світі предметів, пізнавати їх властивості, взаємозв'язки та ін.

Активні рухи маляти, що розширюють його орієнтування в навколишньому, стимулюють розвиток психічних функцій (відчут­тів, сприймання, пам'яті, уваги, наочно-дійового мислення).

В міру того як ходіння дитини стає дедалі автоматизованішим, створюються передумови для активної діяльності рук. Д она можа, не боячись втратити рівшшаг-у_і_вда сти, носити в руках предмети, возити їх. До~кінця~другого року ходьба настільки автоматизується, що малюк прискорює кроки, вільно долає перешкоди, які трапляють­ся на йо го шляху,_ бігає.

Проте автоматизація ходіння та координація рухів рук і ніг ви­значаються спеціальними умовами, що їх створюють дорослі. Меб­лі, посібники розставляють вздовж стін так, щоб середина групової кімнати була вільною, при цьому килими, доріжки слід забрати. Щоб уникнути__ ц>авм, ряд предметів і м ісць групового призначення (батареї, шафи з посудом, туалети та ін.) мають~бути недоступними для малят.

Поряд із забезпеченням вільного простору необхідно мати спе­ціальне обладнання для формування в малюків різних видів рухової активності (гірку з драбинкою, майданчиком і схилом, на яку вони могли б сходити і спускатися з неї, тощо). Гірку доцільно по­ставити біля вікна, щоб діти, піднявшись на майданчик, могли спос­терігати, що відбувається за вікном. Крім того, в групах варто мати столики із стільчиками за їх зростом, диванчики, предмети для роз­витку рухів, перелізання, влізання (ящики, колода та ін.).

Для розвитку координації рухів ніг і рук необхідно мати набір іграшок, які малята могли о перен осити в ""руках" (великі м'які іг-рашковітварини, ляльки, м'ячі, кошики, відра, мішечки тощо), во­зити за шворочку (машини, коляски та ін.), возити, підштовхувати вперед (каталки, великі іграшки на колесах та ін.).

Вихователь, керуючи самостійною діяльністю дітей, зобов'язаний стежити, щоб вони всі були активн і^ діяльні. В ажливо забезпечити зміну рухів у малюків, запобігаючи можливій втомі від одноманіт­них маніпуляцій. Регулювання рухової активності, спонукання до того, щоб діти не тільки ходили, а й виконували інші рухи (присі­дали, сходили на гірку та ін.),— важлива умова їх фізичного роз­витку. Запобігаючи стомленню дітей, що надто розгулялися, доцільно садовити найактивн іших із них за столи для спокій них ігор.

Обов'язковим є проведенн я рухливи х_іг ор, що маю ть^ велику пе­дагогічну цінність. Вищії здивування^ радості, яких зазнають малята під час рухливих ігор, сприяють кращому оволодінню рухами. Так, під час гри у хованки діти, відшукуючи іграшки, ви­конують найрізноманітніші рухи: піднімаються на. носочки, щоб заглянути на поличку, підвішену до стіни, нагинаються і дивляться під меблі та ін. При організації рухливих ігор не варто зобов'язу­вати малюків ходити парами або строєм. Рівень розвитку довільних; рухів у них ще низький, тому вони не можуть рухатися організо­вано, скажімо, взявшись за руки, йти в одному напрямку.

Значну цінність для загального розвитку дітей мають рухливі ігри з музичним супроводом: притупування, присідання та ін. в такт музиці сприяють вихованню відчуття ритму, гармонії рухів.

Важливу роль у формуванні рухової активності дитини другого року життя відіграють заняття гімнастикою. Вони проводяться за допомогою спеціального обладнання (драбинок для лазання, ла­вок для ходіння та ін.). Обладнання застосовують тільки на занят­тях і не дають малюкам для самостійного використання.

Гімнастичні вправи корисні тим, що в процесі виконання їх дитина освоює таки види рухів та окремі елементи, якими вона не може оволодіти самостійно (ходіння по нахиленій дошці, пересту­пання через мотузку, яка лежить на підлозі або піднята на висоту 5—15 см, тощо).

Велике значення для формування чітких рухів і координованої ходьби має методично правильна організація прогулянок. В холод­ний осінньо-зимовий період і ранньою весною на прогулянку беруть тільки, тих малюків, які твердо стоять на ногах і добре ходять. Тим, хто не вміє добре ходити в теплому верхньому одязі (валянки, рейтузи, шуба, шапка, шарф)' або перебуває на режимі з двома денними відпочинками, рекомендується заміняти прогу­лянку сном на свіжому повітрі (веранді або в кімнаті для прогу­лянок).

У теплу пору року, коли діти можуть бути поза приміщенням в легкому одязі, доцільно організовувати прогулянку і для тих, хто тільки-но починає ходити. Пересування по нерівній землі, долання перешкод (горбочків, ямок, густої трави та ін.) сприяють розвитку координації рухів, зміцнюють у малят почуття впевненості під час ходьби. У теплу погоду на ділянці бажано проводити з усіма дітьми рухливі ігри та гімнастичні вправи.

Враховуючи велику потребу в рухах малюків другого року життя і створюючи для цього спеціальні обставини, слід пам'ятати, що рухова активність не повинна заважати формуванню зосеред­женості, вміння спокійно гратися. В ажливо стежити за правиль-ним чергування рухів і спокійних занять. Треба задовольняти

потребу малят у рухах, алй так, щоб не не __тпкодилп іншим

видам їхньої діяльності.

ДНа другому році життя дитина за допомо-ії з гою дорослих освоює способи використання

різних речей і предметів. Крім предметних дій, пов'язаних з по­бутовою діяльністю, велике місце в цей період відводиться навчан­ню малюків поводження з дидактичними іграшками (пірамідка­ми, кубиками, вкладишами), а також вміння користуватися нескладними предметами-знаряддям: палицею, щоб наблизити до себе віддалений предмет, сачком для виловлювання іграшок, що плавають, совком і лопаткою у грі з піском і снігом.

Беручи до уваги велике значення оволодіння цими діями для психофізичного розвитку дітей, у «Програмі виховання в дитячому садку» розкриттю їх присвячується спеціальний розділ.

У процесі опанування дій з предметами відбувається сенсорний розвиток малят, вдосконалюється сприймання предметів та їх властивостей (форми, величини, кольору, положення в просторі). Спочатку за зразком, а потім і за словесним поясненням дитина може із двох-трьох кольорових кульок вибрати одну потрібного забарвлення або з двох-трьох мотрійок різної величини (різко контрастних) взяти найменшу. Сприймання навколишнього стає точнішим. Наприклад, малюк 1 року 6—7 місяців може правильно оцінювати віддаль, він уже не тягнеться, як раніше, до іграшки, яка високо поставлена, а просить вихователя дістати її. За пропо­зицією дорослого він може навпомацки вийняти відомий йому предмет з мішечка.

У розв'язанні завдань сенсорного розвитку істотну роль віді­грає добір іграшок і посібників, різних за кольором, формою, мате­ріалом. СЛІД добирати Предмети КОНТрастН І_За. пттнір.^п пзтгяктп,.

однак подібні за іншими (наприклад, кульки, кубики одного кольору, але різлоре—розміру). Різноманітність предметів та їх властивостей привертає увагу малят, а підкреслення відмінностей і подібності ознак поглиблює, уточнює сприймання.

Дидактичні іграшки розміщувати треба на столах так, щоб на кожному з них був один вид дидактичної гри. Важливо стежити, щоб за столом грали невел икі групи — по 2—3 малюка, п ри цьому кожному з них слід давати аналогічний комплект дидактичних іграшок. Невміння дітей цього віку гратися разом і підвищений інтерес до новизни може призвести до конфліктів, якщо ігрова ситуація не буде гіродумана вихователем.

Організовуючи предметну діяльність малят, треба стежити за тим, щоб кожний вид дидактичного.досібппкя—використовувався

Мовлення

дитин ою за признач енням; якщо вона не вміє діяти з іграшкою, вихователь учить її, користуючис ь методом пасивних рухів. Щоб уникнути втоми малюків, які доіго займаються однією іграшкою і виконують при дьому ті самі завчені дії, бажано переключати їх на діяльність з інірими іграшками.

Навчання нових дій, їх ускладненням, переключення на інші види діяльності —* основні моменти організації вихователем пред­метної діяльності дітей '.

Другий рік життя — відповідальний період мовного розвитку. На базі мовних умінь у однорічної дитини в ході навчання і виховання розвиваються розу­міння мови дорослих і активне мовлення. Темп розвитку цих компо­нентів мовної діяльності різний. В першому півріччі найбільш інтен­сивно розвивається розуміння мови, в другому (точніше, в останній чверті року) — активне мовлення.

Розуміння мови навколишніх розвивається досить легко. Достат­ньо кілька разів визначити словом предмет або дію, як дитина запам'ятовує їх назви. Це пов'язано з її підвищеною руховою актив­ністю: вона добре пересувається по кімнаті і на ділянці, стикається з багатьма предметами, речами, перебирає, розглядає їх. Робота вихователя з розвитку мови та орієнтування малюка в навколиш­ньому має відбуватися одночасно. Для цього бажано використову­вати дії дорослих, різні предмети обстановки, процеси годування та ін. У спілкуванні з малюком слід називати все, що його ото чуй, цікавить і доступне розумінню. Підчасто дування треба говор ити про їжу, при одяганні називати Частини тіла, одягу. Важливо, щоб все, про що говорять з малям, підкріплювалось його відчуттям, сприйманням, діями.

Дітей на другому році життя варто вчити відшукувати потрібні їм предмети. Для щього на заняттях їх навчають вибирати названий предмет з кількох: «Я сховаю, а ти пошукай». Ускладнені заняття полягають у збільшенні кількості предметів, серед яких дитині треба знайти потрібний; в розрізненні, пізнанні чимось подібних предметів: за звучанням назви (шар, шарф), за зовнішнім вигля­дом (качка, курка); в доборі, групуванні предметів однієї назви, які, однак, мають різні зовнішні ознаки (велика, маленька, зеле­на, червона машини). Ці завдання залежно від складності даються малятам протягом рсього другого року.

Після 1 року 6 місяців малюки оволодівають умінням розуміти люжет або кілька взаємозв'язаних дій. Щоб навчити цього, вико­ристовують покази-інсценівки'. З дітьми бажано розмовляти не тільки про те, що вони бачать в певний момент, а й про добре відоме з минулого досвіду, наприклад, про те, що бачили на прогулян­ці. Вживати слова необхідно в різних зв'язках і поєднаннях («Кіш­ка спить і дівчинка спить. Кішка спить на килимку, а дівчинка в ліжку»). Це збагачує смисловий зміст слів, допомагає порівнювати і узагальнювати.

У цьому віці важливо також навчити дітей виконувати доручен­ня дорослого, мова якого має поступово стати регулятором їхньої поведінки.

На другому році життя в малят починає формуватися здатність до узагальнення. Це мислене виділення спільного в предметах і явищах дійсності і основане на цьому їх мислене поєднання. Спо­чатку діти узагальнюють предмети за зовнішніми, більш яскра­вими ознаками: кіскою називають кішку, будь-яку м'яку іграшку і все пухнасте (шубку, шапку). Поступово в процесі діяльності та під впливом пояснень дорослих здатність до узагальнення роз­вивається: в кінці другого року життя малюки поєднують предмети вже не тільки за зовнішніми ознаками, а й за їх призначенням, а також якщо ці предмети зображені на картинці. Назви багатьох дій також стають узагальненими. Здатність узагальнювати предме­ти і дії за істотними ознаками є важливим показником розвитку мислення дітей.

Розвитку функції узагальнення сприяє наявність у групі од­норідних іграшок, що відрізняються кольором, величиною, матеріа­лом: ляльки крамні, целулоїдні, гумові, великі, маленькі; машини різні за величиною, забарвленням, зовнішнім виглядом та ін.

У розмові з дитиною дорослі повинні підкреслювати харак­терні ознаки предметів і дій з ними: пташка летить, м'яч котиться, собачка гавкає та ін. Здатність до узагальнення формується, як­що маля, чуючи назву предмета або дії, сприймає її одночасно різ­ними аналізаторами: бачить, чує, відчуває на дотик, самостійно виконує різноманітні дії.

Активне мовлення ^{На початк}У ДРУ^ГОГО Р^ОКУ ^життя малюки ще Активне мовлення _{башто ледечуть} Лепетання їх різноманіт­не, емоційно виразне і супроводить майже всі дії. Наслідування у цьому віці вдосконалюється, що сприяє поступовому збільшенню словника. За прийнятими в нашій країні показниками розвитку дітей,, до 1,5 року активний словник маляти становить ЗО, а до 2 — 200—300 слів. На розвитку активного словника позначаються інди­відуальні особливості та умови виховання.

До 2 років полегшені слова замінюють звичайними. У мові дітей з'являються слова, що означають не тільки предмети і дії, а й до­ступні їх розумінню якості та відношення між предметами (наприклад, прислівники)". Особовими займенниками до кінця другого року життя малюк користується без особливих зусиль.

Перші дитячі речення складаються здебільшого з одного_слова. Включене в предметну ситуацію, воно Нзаміняє речення. Влгук~ «Мама!» в одному випадку означає «візьми мене на руки», в іншо­му — «дай м'яч». Словом «бах» малюк супроводжує падіння іграш­ки і, звертаючись до дорослого, скаржиться, коли падає сам. В кінці другого року в реченнях може бути вже 3—4 слова. Діти почи­нають змінювати слова в числі, роді і кількох відмінках, хоч роблять ще багато помилок.

Для розвитку активного мовлення необхідно вдосконалювати здатність маляти наслідувати почуті звуки і слова. Треба вихову­вати в нього вміння слухати ^відтворювати почуте. Для цього слід, як і на першому році, підтримувати його лепетання, проводити з ним перекличку звуками, викликати його на наслідування легких звукопоєднань («топ-топ») і на примовляння («шш-уу, полетіли», «гуси-гуси — га-га-га»), вчити його па прохання дорослого відпо­відати: «Як тікає годинник? Тік-так. Скажи: «Тік-так». Щоб активізувати наслідування слів дитиною, бажано давати їм зразки полегшених слів, але вимовляти їх у супроводі правильних, на­приклад: «Спи, ляля, бай-бай». Як тільки у неї з'явиться легкість наслідування почутих слів (приблизно з 1 року 3—4 місяців), варто перейти в спілкуванні з нею до правильного мовлення. До малюка, що прожив уже півтора року, слід звертатися з різними словесними дорученнями, даючи зразок для наслідування: «Піди, поклич Га­лю, скажи: «Галю, йди гуляти».

Активне мовлення маляти буде розвиватися, якщо в нього в потреба спілкуватися з дорослими. Вона виникає тоді, коли дорос­лий, часто і з різного приводу звертаючись до дитини, розмовляє з нею. У цьому разі в неї встановлюється емоційний контакт з дорослими. Допомагають цьому контактові веселі ігри, читання потішок («Поїхали-поїхали», «Сорока-білобока»). Однак зводити все лише до емоційного спілкування не можна. Корисніше спілку­вання, основане на діяльності: під час гри, маніпулювання з предметами або спостереження за навколишнім.

Важливо підтримувати кожне мовне звертання малюка до до­рослого, треба постаратися зрозуміти і задовольнити його прохання. І навпаки, не відповідати на звертання жестом, мімікою. У цій си­туації варто запитати: Що ти хочеш? Машину? Скажи: «Машина». Бажано ставити дитину в становище, яке змушує її щось сказати. Заняття ^ умовах дитячого закладу неможливо забезпечити різнобічний розвиток усіх дітей

групи, користуючись тільки індивідуальним спілкуванням у про­цесі їх самостійної діяльності. В цьому разі може виявитись, що активніші малята, з власної ініціативи часто звертаючись до дорос­лого, будуть довідуватись більше, а пасивніші й ті, що потребують пильної уваги, опиняться в стороні. Тому для всебічного розвитку дітей слід проводити організовані заняття, які є економною (об'єд­нано кілька дітей) і ефективною формою навчання.

У другій групі раннього віку (від 1 до 2 років) заняття плану­ються окремо для двох вікових підгруп. У першому півріччі кожно­го дня проводиться одне заняття — в основному індивідуально або з невеликою кількістю малят (5—6 осіб); в другому — заняття плануються за підгрупами з урахуванням п'ятиденного тижня по два на день. Розподіляються вони таким чином ':

з розвитку мовлення і ознайомлення з навколишнім — 4; з дидактичними іграшками і будівельним матеріалом — 3; з розвитку рухів —г 2;

музичні — 2.

Кількість присутніх на занятті залежить від ряду умов. Уся вікова підгрупа малюків (6—12 осіб) може брати участь у занятті за невимушеної форми його організації (екскурсія по групі); коли дії малят грунтуються на наслідуванні (музичні), а також якщо провідна діяльність — зорове сприймання (інсценівки з іграшками, організоване спостереження за навколишнім). Навчання дітей пред­метної діяльності, мовні заняття (розглядання картинок), заняття з фізкультурними посібниками, де є момент очікування, проводять- ся з половиною кожної вікової групи (3—6 осіб).

Тривалість заняття також залежить від їх змісту. Заняття зі зміною видів діяльності тривають до 10-^іі і хв, а ті, що вимагають зосередженої уваги, — від 5 до 8 хв.

Рівень розвитку дітей, об'єднаних в одну підгрупу, має бути приблизно однаковим. Малюків, які щойно вступили, до занять залучають поступово. Крім специфічних занять, в усіх за­няттях ставиться мета — навчити дітей вчитися: слухати, відпо­відати, зберігати робочу позу.

На заняттях з дидактичними іграшками

Заняття з дидактичними вирішуються завдання моторного і сенсор-іграшками і будавельним _{ного спр ання}. _{в роботі 3} малятами до

1 року 3 місяців Передусім ставляться зав­дання моторного характеру: нав чити дітей котити кульки^ нанизу -вати кільця на стержень, юіасти_одн у на од ну і в рядок цеглинки, перекладати предмети (в~мисочки, відра), впт кривати і за кривати-коробки, мотрійки та ін. (збірні іграшки повинні легко відкривати­ся; розмір їх має бути таким, щоб малюк міг легко охопити їх долонею).

В міру розвитку дітей до занять включають завдання сенсорно­го, конструктивного, предметно-знаряддєвого спрямування, які поступово ускладнюються. Спочатку малюки вчаться нанизувати на стержень кільця двох контрастних розмірів: усі великі, потім усі маленькі. Далі — додають кільця середнього розміру, і нарешті діти збирають пірамідку з 5—6 кілець суміжних розмірів. Таким же способом вони вчаться працювати з мотрійкою.

Істотне значення в проведенні занять має пояснення дорослого, називання ним предметів, дій, якостей, відношень, показ з. викорис-■ танням методу пасивних рухів.

¹ Див.: Программа воспитания в детском саду, с. 12; Сборник приказов. Министерства просвещения РСФСР, 1975, № 7₄

Поступовості в ускладненні завдань дотримуються і під час ознайомлення малят з кольором. С початку процон^ють однобарвис-тий матеріал, згодом — вибір із двох кольорів (покласти червоні палички в червоний стаканчик, сині — в синій), потім — предмети трьох кольорів. Дворічні діти повинні вміти вибрати предмет по­трібного кольору з чотирьох різних барв: червоний^ синій, жовтий, зелений. '*

У заняттях з будівельним матеріалом малюки вчаться ставити кубики, цеглинки одна на одну (башта), потім у ряд (доріжка, поїзд, паркан). Дітей навчають розміщувати кубики, цеглинки в різному просторовому відношенні одна до одної (драбинка, ліжко, диван). Поступово вводяться «споруди» з різних елементів (стіл і стілець разом). На заключному етапі малят навчають робити пе­рекриття (лавочка, ворота, дім). У кінці заняття вони кожного разу одержують сюжетні іграшки (посуд, ляльки, мотрійки, маши­ни) для обігрування збудованого ¹.

Цей вид занять планується з урахуванням різних темпів розвитку розуміння і активно-

^Г° ^М°^{ВЛЄННЯ У ДІТЄЙ В ПЄРШ}°^{МУ Та ДРУГ}°^МУ півріччі другого року життя. В першому пів­річчі зміст занять спрямовується більше на розвиток пасивного словника, в другому — на ускладнення мов­лення малят.

Для розвитку розуміння малюками мови широко використову­ється показ предметів з називанням і моментами сюрпризності — раптового з'явлення іграшок. Багаторічний досвід практиків дав змогу створити різноманітні варіанти демонстрування іграшок, пред­метів: «Хто в хатці живе?», «Карусель», «Катання іграшок з гірки» та ін. Спочатку дітей ознайомлю ють.з. одним, потім з_кількома пред­метами, у чать вибирати названий предмет з групи, до контрастних додають подібні, вчать роірТзіятй""їх, об'єднують нескладним сю­жетом. Коли кожен малюк навчиться розрізняти реальні предмети, іграшки, їх замінюють зображеними на картинці. Показ від заняття до заняття ускладнюється за тим самим принципом, що й демонстру­вання іграшок.

(«Як кричить півник, гавкає собачка?»). Вони включаються в усі види занять. Часто малята, захоплені видовищем, не слухають ви­хователя, відволікаються, не реагують на його прохання вимовити те чи інше слово,— в цьому віці їм важко одночасно слу хати і говорити. Добрий результат дає розмова про іграшку в її відсут­ності. Треба ставити малюка перед необхідністю говорити. Наприк­лад, дітям показали красиву ляльку, вони роздивились її убрання, пограли з нею, після чого ляльку ховають. їм хочеться знову її добачити. Вихователь пропонує: «Покличте лялю, скажіть: «Іди, йди, лялю».

В другому півріччі поряд з розширенням запасу зрозумілих слів слід більше уваги приділяти активізації словника дітей. З цією метою їм ставлять, запитання. Спочатку вони відповідають одно­складово. Вихователю треба формулювати запитання так, щоб ма* люки, відповідаючи, користувались відомим словом в різних ситуа­ціях: «Хто сидить? Чиє ліжко? Хто спить? Де плаття?» та ін. В ін­ших випадках, навпаки, малятку ставлять одне запитання стосовно різних предметів, дійових осіб: «Хто спить?» (ляля, собачка, кіш­ка). Такий прийом підводить дітей до узагальнення об'єктів та їх дій. Успіху сприяє добір відповідних картинок.

Коли малятам виповниться півтора року, слід, використовуючи лексичні образи і питання, стимулювати розвиток у них фразового мовлення.

Запитання з розвитку мовлення плануються на тиждень. Протягом місяця кожне заняття з ускладненнями повторюється 4—6 разів. Будь-яке нововведення треба повторювати частіше, ніж добре засвоєне. Завдання з розвитку мови малят у цьому віці розв'язуються не тільки на спеціальних мовних заняттях, айв усіх інших їх видах ^:. <•

Самостійна діяльність дітей другого року життя стає різноманітнішою: це дії з пред­метами і будівельними матеріалами, рухи, спостереження, ігри з сюжетними іграшка­ми. Організовуючи її, ви-хователь турбуєть­ся про відповідні іграшки і посібники, які мають задовольняти інтерес малюків до різних видів діяльності.

Розвиткові ді й з предметами сприяють дидактичні іграшки_Хпі-рамідки, барильця, вкладиші, кулькомети, формочки для піску, се­редній будівельний матеріал), р озвиткові рухів — м'я

Дата добавления: 2015-03-29