Випробування сталі на розтяг

Методи лабораторних випробувань сталі для будівельних конструкцій

Оцінка якості будівельної сталі, що надійшла з заводу-постачальника, починається з перевірки співробітником лабораторії наявності сертифіката (паспорта). При прийомі партії прокатної сталі перевіряють зовнішнім оглядом форму, розміри і якість поверхні сталі, що повинні відповідати маркуванню і сертифікату, а також вимогам стандарту. На поверхні сталі не повинно бути тріщин й розшарувань; наявність подряпин, раковин та вм'ятин допускається в межах, встановлених стандартом. Обріз стержнів повинен бути під прямим кутом.

Для механічних випробувань від кожної перевіреної по зовнішньому вигляду партії сталі відбирають по два вироби, із яких виготовляють зразки для визначення властивостей матеріалу. Форма і розміри зразків зазначені при описанні засобів випробувань і приймаються згідно ГОСТ.

Для оцінки якості будівельної прокатної сталі проводять лабораторні випробування зразків на розтяг, визначають твердість і ударну в'язкість, а також виконують металографічні і технологічні випробування сталі на зварюваність.

Згідно ГОСТ 1497-84 статичне випробування сталі на розтяг проводять на спеціально виготовлених зразках на універсальних випробувальних машинах. Зразки доводять до руйнування. При цьому визначають основні механічні характеристики сталі: межу пропорційності, межу текучості, тимчасовий опір при розтягу, відносне видовження, відносне звуження. Зразки сталі можуть бути циліндричними або плоскими. Їх виготовляють шляхом відповідної механічної обробки заготовок. Зразки циліндричної форми повинні мати стандартні розміри (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Зразки сталі для випробування на розтяг

Зразки	Довжина робочої частини l0, мм	Площа поперечного перетину робочої частини А0 , мм	Діаметр робочої частини круглого зразка dо, мм
Довгий	Нормаль-ний
Короткий
Довгий	Пропор-ційний	11,3	Довільна	Довільний
Короткий	5,65

A₀

A₀

Рисунок 1.1 - Зразки сталі для випробування на розтяг:

а - циліндричні; б - плоскі

зразок закріплюють у захватах машини і центрують його. Для запису діаграми розтягу на барабані автоматичного самописного приладу закріплюють міліметровий папір і встановлюють масштаби навантажень і деформацій. Після установки стрілки шкали вагоміру випробувальної машини на нуль включають двигун і повільно доводять зразок до повного руйнування. При проведенні випробування навантаження контролюється за стрілкою вагоміру, а деформації зразка - за записом діаграми деформації. Наростання навантаження повинно бути поступовим; середня швидкість наростання навантаження при випробуванні до межі текучості не повинна бути більше 10 МПа/с.

Результати випробувань сталевого зразка на розтяг представляють у вигляді залежності "навантаження - деформація" (рис. 1.2).

С

С′

Рисунок 1.2 - Діаграма розтягу зразка маловуглецевої сталі

На діаграмі по вертикальній осі відкладається навантаження, а по горизонтальній осі - абсолютне видовження зразка Dl для різних значень навантаження аж до повного його руйнування. діаграма роботи сталі має ряд характерних ділянок. Пряма ділянка діаграми розтягу (від початку координат до точки А) відповідає пружнім деформаціям сталі, тобто видовження зразка Dl зростає пропорційно прикладеному навантаженню Р. Якщо зразок піддати розтягу навантаженням, рівного або меншої Р_рr , а потім зняти це навантаження, то зразок прийме початкову довжину - залишкові деформації будуть відсутні. Точка А на кривий розтягу відповідає межі пропорційності

s_рr= Р_рr /A₀, (1.1)

де Р_рr - навантаження при межі пропорційності;

A₀ - початкова площа перерізу зразка.

При збільшенні навантаження понад Р_рr видовженнязразка випереджає зростання навантаження. Таким чином, пропорційність порушується і на кривий розтягу пряма ділянка діаграми переходить у криву лінію А-С, а потім у горизонтальну лінію С-С′. Наявність горизонтальної ділянки вказує на зростання деформацій при постійному навантаженні. Момент появи текучості сталі називається межею текучості. Розрізняють межу текучості фізичну і межу текучості умовну.

Фізичною межею текучості називають найменше напруження, при якому зразок починає деформуватися без явного збільшення навантаження. При випробуваннях цей момент фіксується за показаннями стрілки вагоміру. Як тільки сталь досягне межі текучості (при цьому деформації ростуть без збільшення навантаження), стрілка приладу зупиняється, а потім знову починає рухатися. Значення навантаження Р, у момент зупинення стрілки фіксують і приймають за навантаження, що відповідає фізичній межі текучості і обчисляють за формулою

s_y=Р_y /A_0, (1.2)

де Р_y - навантаження при межі текучості;

A_о - початкова площа поперечного перерізу.

Умовною межею текучості називають напруження, при якому зразок має залишкове видовження D l = 0,2% від початкової його довжини. Умовну межу текучості визначають у випадках, коли при розтягу зразка не має різко вираженого явища текучості і фізична межа текучості не фіксується зазначеним вище способом.

Межею міцності при розтягу називають напруження, що відповідають максимальному навантаженню перед руйнуванням зразка. Максимальне навантаження визначається за максимальним відхиленням контрольної стрілки випробувальної машини.

На діаграмі розтягу точкою D (рис. 1.2) показано максимальне навантаження, що витримує зразок. Починаючи з точки D, зразок починає швидко розтягуватися, площа поперечного перерізу зменшується, навантаження падає до точки К, де і відбувається руйнування зразка.

Межа міцності при розтягу σ_u, обчисляють по формулі

s_u =Р_u /A_о , (1.3)

де Р_u - найбільше навантаження, перед руйнуванням зразка;

A_о - початкова площа поперечного перерізу зразка.

Фізико-механічні характеристики деяких маловуглецевих сталей наведені в табл.1.2.

Таблиця 1.2 – Фізико-механічні характеристики маловуглецевих сталей

Марка сталі	Межа текучості по розрядах товщини прокату, МПа	Тимчасовий опір розтягу, МПа	Відносне видовження, % для зразка
			l -10d	l -5d
СтЗкп				380-400
410-430
440-470
СтЗпс, СтЗсп				380 -100
110-430
440-470

Відносним видовженням називають, відношення збільшення розрахункової довжини зразка після розриву до його початкового довжини. З метою визначення відносного видовження випробуваного зразка його обидві частини прикладають впритул одну до іншої та вимірюють l ₁.

Значення відносного видовження б обчислюють по формулі, %

(1.4)

де l₁ - довжина зразка після розриву;

l₀ - розрахункова (початкова) довжина зразка.

Відносне видовження обчислюють як середнє арифметичне з результатів усіх випробувань.

Дата добавления: 2015-04-30