Валефілософія як наука про філософське осмислення здоров’я та здорового способу життя

Законодавча та нормативно-правова база України як підстава для реалізації прав дитини на життя і здоров’я.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону дитинства

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 30, ст.142

Розділ II

ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її

живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої

організації охорони здоров'я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну

кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах

охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і

здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню

навичок здорового способу життя.

З цією метою держава вживає заходів щодо:

зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом

надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових

продуктів та чистої питної води;

створення безпечних і здорових умов праці;

надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у

допологовий і післяпологовий періоди;

забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і

дітей, інформацією щодо охорони здоров'я і здорового харчування

дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов

проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування

сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я;

пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у

порядку, встановленому законодавством.

Здоров'я як цінність: валеологія

Серед всіх істот на нашій Землі людина - єдина, яка усвідомлює неминучість своєї смерті. І, може бути, ця сумна привілей людей має якийсь потаємний сенс для людини як космічного феномена. Адже, по суті, вся історія культури - це нескінченно різноманітні спроби доторкнутися до безсмертя. Чи не в цьому криється натяк і знак?

Так, людське життя крихка і швидкоплинна. Але трагічний парадокс спільноти людей виявляється в тому, що цей факт, що відноситься до всіх без винятку, чорним і білим, чоловікам і жінкам, бідним і багатим, великим і нікчемним, - і в цьому сенсі є унікальним, не усвідомлений як вихідна екзистенційна істина. Тим часом суспільство, фундаментом аксіологічних орієнтації якого вона була б, могло вибудувати справді гуманістичну систему цінностей і побудувати адекватний і гідний людини світ соціуму.

Але воістину людство схоже на нерозумного дитятко - задерикуватого і забіякуватого, з бездумною жорстокістю нищівного безцінні дари (чого варті хоча б 300 видів t тварин і рослин, зниклих в обличчя Землі з вини людини тільки за останнє сторіччя) і в той же час загадковим чином впевненого у своїй винятковості і претендує на любов і поклоніння. Але навіть батьки, обожнюючи ненаглядне чадо, плекають у ньому не сьогоднішні пустощі, прокази та дурості, а паростки світла, розумності, любові, які обіцяють завтрашню зрілість і гармонію. Якщо ми дійсно діти божі - чи не пора нам повзраслеть? Вічно повчальний моральний урок, викладений людству зійшовши на Голгофу: навіть Бога здатні розіп'яти безтурботні і розгубили справжні цінності життя люди, що вбивають як собі подібних, так і все живе на Землі. Між тим справжнє становлення зрілої людини починається з поваги до життя - своєї і будь-який інший, з того, що А. Швейцер назвав "благоговінням перед життям".

Здоров'я - одвічна проблема людини і неминуча тема його мрій. Індивід починає хворіти з дня появи на світ... і відчуває нездужання до останнього свого подиху. Хворіючи, він марить про здоров'я. Але от цікавий парадокс: філософи з найдавніших часів і аж до нашого століття напрочуд мало віддавалися роздумів на цю тему. Тут може бути, мабуть, тільки однієї пояснення: здоров'я завжди було професійною справою лікарів і лікарів. Протягом багатьох століть ідея здоров'я була невіддільна від сфери медицини.

Однак в останні століття медицина все менше займалася здоров'ям як таким і все більше - хворобою, точніше - неосяжним безліччю людських хвороб.

Зробивши сьогодні проблему підтримки сталого здоров'я людини предметом спеціальних досліджень і ділом спеціальних практик і методик, наука, по суті, робить справжню революцію в культурно-історичному бутті людей, змінюючи ціннісні орієнтації та смисложиттєві установки. І як тільки відбувся перший крок у цьому напрямку, на повний зріст постала проблема філософського осмислення всього цього процесу. Природно, що у фокусі уваги, перш за все, виявилася категорія здоров'я в її аксіологічному аспекті.

Традиційна медицина зводить поняття здоров'я до суто фізичному благополуччю, до відсутності хвороб, що фіксується таким собі прийнятим у науці способом. Але людина - це не "мішок з органами", це найтоншим чином збалансована система, якась цілісна психофізична монада.

Зі сказаного випливає, по-перше, що здоров'я в широкому сенсі - це завжди питання про ціле, а не тільки про стан окремих органів і частин живої системи, по-друге, що це поняття включає в себе як біологічні та психологічні аспекти, так і те, що відноситься до соціальної і духовної сутності людини. При такому підході стає очевидним, що, наприклад, будь-яке захворювання, так чи інакше, виступає як соціальний феномен, хоча і має обов'язковий фізико-хімічний і фізіологічний корелят. Розуміння цієї обставини вимагає від нас більш широкого погляду на проблему причин тих чи інших захворювань, включаючи соціальні, культурно-історичні та екологічні чинники. Таким чином, з'ясовується, що поняття здоров'я необхідно передбачає, крім медичного, і інші виміри цього феномена. У результаті цей останній виступає як цілісний і багатогранний об'єкт. Таким є перший крок на шляху філософського осмислення цієї проблеми.

Але багатовимірність феномена здоров'я не зводиться до проблеми цілісності і не вичерпується названими вимірами. Здоров'я є здатність людини до стійкої гармонії духу і тіла, психічного і фізичного, внутрішнього і зовнішнього, індивіда і середовища, особи і суспільства. Здоров'я як стійкість гармонії і як інтегральний ефект багатьох складових передбачає звернення до такої проблеми, як здоров'я навколишньої природи і самого суспільства, в якому живе розглянутий індивід. Саме XX століття з його екологічними катастрофами переконливо продемонстрував ту обставину, що фізичний добробут людей безпосередньо пов'язано з чистотою і збалансованістю навколишнього середовища. Так само ми можемо сказати, що багато захворювань в якості загальної причини мають економічні, соціальні та політичні кризи, або, як кажуть, різні "виразки суспільства".

"У здоровому тілі - здоровий дух", - говорили древні. Сьогодні ми повинні піти далі і сказати: здорове тіло передбачає здорову духовне життя, здоровий соціальний клімат і здорове середовище проживання.

Здоров'я: аксіологічний вимір

Тісний зв'язок тілесного і духовного в людині помічена давно. Філософи написали на цю тему багато томів. Але мова йшла в основному про метафізичної стороні справи. А ось питання взаємодії морального духу і здорового тіла досліджено вкрай слабо. Але в контексті валеофілософіі - це одна з ключових проблем. Якщо згадати, що здоров'я людини - це стійка гармонія тілесного, соціального і духовного рівня, ведуча до живого, рухомого, що самовідтворюється єдності тіла, душі й розуму, то стає ясно, що в розглянутому відношенні першорядне увага повинна бути приділена тій основі, яка забезпечує існування такої єдності. Зазначена основа - духовно-практичне, ціннісна свідомість людини, її "всесвіт духу" з тими чеснотами, які він формує і культивує у собі. Тому можна сказати, що з того моменту, як дитина починає морально усвідомлювати себе, його здоров'я починається з його чеснот. Починається, але не закінчується, бо чесноти потрібні в житті не тільки для здоров'я, а для здоров'я потрібні не тільки чесноти.

Здоров'я - кінцевий, підсумковий результат та інтегральний ефект багатьох складових людського життя. Тут важлива і установка на здоров'я як на цінність і "якість життя", що забезпечується суспільством. Разом про тим, якщо підійти до поняття здоров'я в широкому загальнокультурному сенсі, то стане очевидним, що воно виступає як якийсь інтегральний критерій для оцінки способу життя людини, правильності чи хибності обраного шляху в житті. Іншими словами, ми підходимо тут до проблеми автентичності людського буття.

Наступний ракурс аналізу даного феномена - спроба розглянути здоров'я через призму категорій "мета - засіб". Очевидно, що в різних типах культури здоров'я може поставати і як мету, і як засіб, і як самоцінність. У сучасній цивілізації здоров'я нерідко стає об'єктом комерціалізації, коли люди розглядають його як засіб збагачення, як спосіб заробляння на життя. Така, наприклад, сфера професійного спорту. Ми спостерігаємо в цьому випадку типовий приклад відчуження здоров'я від самої людини.

Інший аспект проблеми - здоров'я як самоцінність в етиці егоцентризму. Хоча здоров'я в цьому контексті - як би вища цінність, але в реальній життєвій практиці ми, по суті, маємо справу з збитковим, однобоким підходом, з абсолютизацією культу тіла на противагу духовному самостроітельство особистості. Світоглядна установка, яка виходить із примату вітального над творчим, духовним началом у людині, в кінцевому підсумку заводить індивіда в життєвий глухий кут. Не випадково І. Хейзенга, розмірковуючи над долею сучасної культури в цілому, побачив витоки її глобальної кризи в "підпорядкуванні спраги пізнання волі до життя".

Валеофілософія, розглядаючи здоров'я як одну з ключових життєвих цінностей, долає вузький горизонт егоцентризму завдяки тому, що пропонує принципово інший підхід до розуміння здоров'я як сутнісної характеристики людини. У рамках такого підходу здоров'я як самоцінність і духовність не протистоять один одному, а утворюють органічну єдність.

Валеоетіка

Історія етики є не що інше, як постійне прагнення виявити загальний принцип морального життя в людині. У рамках валеологічного світогляду основний принцип може бути сформульовано гранично просто: морально те, що сприяє здоров'ю. На перший погляд така формула представляється трюїзмом. Але ключ до розуміння власне валеологічного підтексту лежить в додатку, який слідує за першою тезою: справжнє здоров'я досяжною лише при дотриманні вищих вимог моральності, що випливають з принципу благоговіння перед гармонією життя. Коло як би замкнулося. Але коло розмикається, якщо поставити два питання:

що мається на увазі під "вищими вимогами"?

яким чином здоров'я, розуміється звичайно як фізичне благополуччя, реально пов'язане з цими вимогами?

У другій половині XX століття збіг декількох потужних ліній соціальної еволюції створює сприятливі умови для сприйняття нової моральної парадигми, в якій перехрещуються і взаємодіють ціннісні орієнтації Сходу і Заходу. Валеологія дає благодатну основу для побудови одного з варіантів етичної системи в рамках зазначеної парадигми. Поняття "здоров'я", виступаючи як головна, ключова категорія нової науки, одночасно починає сприйматися як особливої ​​філософської категорії, що має як онтологічні, так і - що особливо важливо - аксіологічні аспекти. Щоб бути здоровим, стверджує валеолог, необхідно досягти гармонії душі, тіла і розуму, що, у свою чергу, передбачає прагнення до побудови гармонійних відносин з соціумом (і в соціумі), з природою (і особливо з живою природою) і з космосом (дзеркалом і луною якого, згідно з "антропному принципом", людина є). При цьому стає ясно, що здоров'я людини неможливо без здоров'я оточуючих його систем. А оскільки нас оточують і люди, і звірі, і трави, і скелі, і річки - проблеми власне медичні у валеології самим природним чином перетинаються з проблемами соціальними, екологічними, світоглядними, релігійними.

5. Поняття про здоров’я, його інтегративний зміст. Здоров’я як основна життєва цінність. Складники та критерії здоров’я.

Здоров’я – це стан повного фізичного, психологічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або якихось вад (визначення ВООЗ).

Валеологічне визначення: здоров’я – динамічний стан організму людини, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимістичними адаптаційними реакціями на зміни умов довкілля, що забезпечує фізичний, духовний, соціальний розквіт, добре самопочуття, ефективну протидію захворюванням, повноцінне життя та активне довголіття.

Здоров”я це такий стан організму, коли його функції врівноважені із довкіллям і відсутні будь-які хворобливі зміни. Здоровий організм характеризується широким діапазоном фізіологічних можливостей функціональних систем, високим рівнем фізіологічних резервів. Наявність значного обсягу фізіологічних резервів є основою продуктивної діяльності. Найбільш адекватними, природними агентами (подразниками) зростання фізіологічних резервів є систематичне виконання фізичних вправ і загартувальних навантажень. Адже саме під впливом фізічної активності і коливань мікроклімату відбувалось формування і вдосконалення людини в процесі філогенетичного розвитку.

Критерії здоров’я:

1.Відсутність хвороб.

2.Відповідність росту та розвитку.

3.Певний запас адаптаційних резервів

4.Оптимальна працездатність.

Дата добавления: 2015-04-30