Причини, характер та рушійні сили національної революції українського народу 1648-1676 рр

Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території сучасної України.

Варіант 1

Первісна людина на територію сучасної України прийшла з Середньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, тривала протягом багатьох тисячоліть. Залишки найдавніших стоянок були знайдені біля с. Королево (Закарпаття), м.Амвросіївки (Донбас), с.Луки-Врублевецько (Житомирщина) - всього в різних регіонах України близько 30-ти.

Інформація про найдавнвшв часи обмежена; давні археологічні культури мають досить розмиті обриси. Однак, досягнення світової археологічної та історичної науки дають нам змогу встановити періодизацію первісно- общинного ладу та його характерні риси.

В історії первісного суспільства можна виділити три епохи відповідно до його соціального розвитку.

І. Епоха праобщини, або первісного людського стада (1 млн рр. тому –ХІ тис. до н.е). Невелика група з 20-30 дорослих людей, основним заняттям яких булозбиральництво, полювання, яке було небезпечним і малопродуктивним.

ІІ. Епоха первісної або родової общини (ХХХ – V тис. до н.е.) відкривається появою перших міцних форм соціальної організації – роду і родової общини. Для цього часу характерні риси: послідовний колективізм у виробництві і споживанні, загальна власність і рівномірний розподіл. Перехід від привласнюючого способу ведення господарства до виробляючого (відтворюючого).

ІІІ. Епоха первісної сусідської (протоселянської) общини в багатьохсуспільствах починається з появи металу, який використовується замість каменю і в усіх суспільствах – з прогресуючого розвитку господарської діяльності. В результаті цього зростав надлишковий продукт, поширювались грабіжницькі війни за нагромадження багатств. Рівномірний розподіл витісняється трудовим. Спільна власність общини починає витіснятись відособленою власністю окремих домогосподарств, родові зв'язки поступово розриваються і поступаються місцем сусідським. З'являються ранні форми експлуатації, зароджується приватна власність. Завдяки вдосконаленню знарядь праці і засобів виробництва виникає додатковий продукт. Як наслідок цого відбувається диференціація однорідного до цього суспільства, зароджуються різні, протилежні за своїми інтересами верстви населення, а потім і держава.

Для ранньонової України таким поворотним етапом, безумовно, була Українська революція середини XVII ст. Адже саме за її результатами вперше постала в ранній новий час Українська держава, докорінних змін зазнала соціальна структура українського суспільства, принципово іншим стало становище православної церкви, а також розпочалося інтенсивне творення української національної ідеї.

Після селянсько-козацьких воєн 20-30-х років замирення українського козацтва здавалося надійним і остаточним, економіка й торгівля – процвітаючими, а політичне життя суспільства – гармонійним і перспективним. Настав період «Золотого спокою для» для Речі Посполитої, під час якого визрівали передумови майбутньої революції.

До головних хвороб, що нівечили державний організм, належали, з одного боку, слабкість короля та його адміністрації, політична корупція і падіння свідомості серед широких кіл шляхти на тлі гучних гасел про патріотизм і золоті шляхетські вольності. Одна з характерних вад корумпованого суспільства – купівля урядів і посад за гроші, що стало суттєвою причиною легких перемог козаків над коронним військом у перший період козацької революції.

Однією з головних передумов визрівання вибуху революції в Україні стали стрімкі процеси розвитку українського козацтва. Воно неймовірно зросло кількісно. Крім того, воно усвідомило себе виразником національно-релігійних інтересів українського народу, зуміло здійснити внутрішнє переродження із стану в собі та для себе у стан, який в тогочасній суспільній практиці трактувався як "політичний народ". Козацтво (як рицарський стан) усвідомлювало свій статус народу політичного. В Речі Посполитій неминуче ставало на порядок денний політичного життя проблема юридичного закріплення цього становища. Однак становий егоїзм не дозволяє польській шляхті адекватно оцінити ситуацію.

Українська шляхта в цей час поволі втрачає позиції виразника інтересів свого народу, внаслідок інтенсивних процесів покатоличення та масового засвоєння українським нобілітетом надбань польської культури.

Відсутність релігійної толерації в Речі Посполитій.

Становлення фільваркової системи об'єктивно породжує посилення позаекономічної експлуатації селянства, збільшення кількості панщини, поширення кріпосницьких порядків на ті регіони пристепової України, де до цього часу вони не набули поширення.

Зміцнення економічної спроможності козацтва (хутірське господарство) неминуче провокує загострення конфлікту соціально-економічного характеру.

Непомірне розростання фільваркового господарства магнатів і заможної шляхти виступало серйозним гальмом у розвитку вільнонайманого цехового ремесла та зародження мануфактурного виробництва.

Рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани, шляхта. Характер революції – всенародний, національно-визвольний, справедливий.

Основним надбанням революції було створення національної держави, побудову якої не вдалося довести до кінця.

Протиріччя і суперечності серед повсталих, відсутність чітких орієнтирів управління соціальними процесами, постійний зовнішній тиск і втручання у внутрішні справи України іноземних держав спричинили поразку української революції.

3. «Товариство галицьких греко-католицьких священників» утворилося:?

у 1816 р.

5.Ініціатором творення Української Центральної Ради вважається:

Дата добавления: 2015-05-23