Утвердження радянської влади в Україні (1917-1920 рр.)

Козацькі і козацько-селянські постання Марка Жмайла, Тараса Федоровича, Павла Бута, Дмитра Гуні та ЯцькаиОстрянина (20-30-ті роки XVII ст.). «Ординація Війська Запорізького» 1638 р.

Варіант 7

Бучацький мирний договір 1672 року було укладено між:?

Польщею та Туреччиною

4.

Встановіть відповідність імен громадських діячів та сферою їх діяльності:

1. М. Юзефович;	А. редактор журналу "Киевская старина";
2. В. Науменко;	Б. голова Головної Руської Ради;
3. В. Білозерський;	В. видавець щоденної газети "Рада";
4. Є. Чикаленко;	Г. вида ець-координатор журналу "Основа";
5. Г. Яхимович.	Д. голова Київської археографічно комісії.

1 - Д; 2 - А; 3 - Г; 4 - В; 5 - Б

5.

Ініціаторами створення недільних шкіл для дорослих в Надніпрянській Україні були:?

громадівці

Головною причиною козацько-селянських повстань 30-х років 17 століття було посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпров'я і всієї південно-східної України. У цей час здебільшого уже закінчилися або закінчувалися строки "слобод", "волі", які давалися селянам на 20 — 40 років польськими та українськими магнатами при захопленні ними українських земель наприкінці 16 століття. Тепер усі селяни мали стати кріпаками, виконувати панщину. Козаки "випищики" також були невдоволоні своїм становищем тому хвилі протестів не закінчилися і після поразки повстання під керівництвом Павлюка. Подальше посилення кріпосницького гніту, закріпачення селян і нереєстрових козаків, обмеження прав реєстровців призвели у 1620—1630 рр. до нової хвилі селянсько-козацьких повстань. 1625 р. таке повстання підняв гетьман Марко Жмайло. Оскільки поляки не змогли його розгромити, то змушені були піти на поступки. В обмін на відсторонення Жмайла з гетьманської посади і припинення повстання вони розширили реєстр до 6 тисяч.

Нове повстання 1630 р. підняв гетьман нереєстрових козаків Тарас Федорович (Трясило). Його 10-тисячне військо у травні 1630 р. оволоділо Переяславом. Незважаючи на успішні дії повстанців, верхівка козацької старшини, сподіваючись одержати від польського уряду деякі привілеї, пішла на переговори з поляками, внаслідок чого був підписаний договір, за яким реєстр збільшився до 8 тис. козаків. Т. Федорович повернувся на Січ з нереєстровими козаками, а значна частина повстанців, що була невдоволена діями старшини, продовжувала боротьбу.

Влітку 1637 р. почалося повстання під проводом гетьмана Павла Бута (Павлюка) і полковників Карпа Скидана та Дмитра Гуні. Повстання охопило все Подніпров'я. Однак у грудні 1637 р. повсталі зазнали поразки під Кумейками і Боровицею (на Черкащині). Павло Бут, що потрапив у полон, був страчений у Варшаві, а Гуня і Скидан з частиною повстанців відійшли на Січ. Після цих подій польський сейм у лютому 1638 р. затвердив «Ординацію Війська Запорозького», спрямовану на скорочення прав і привілеїв реєстровцям. Реєстровці були позбавлені самоуправління і підпорядковувались польському комісарові, а реєстр скорочувався до 6 тисяч. У Запорозькій Січі мав знаходитись польський гарнізон.

«Ординація» викликала нове повстання, яке розпочалося навесні 1638 р. на чолі з Яковом Остпрянином, П. Скиданом і Д. Гунею. Однак влітку повсталі знову були розбиті. Після поразки цього повстання реєстрові козаки змушені були погодитись з «Ординацією».

Згідно з ординацією було скасовано виборність козацької старшини і ліквідовано козацький суд. Козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб — 6 полків по тисячі

Упродовж 1917—1920 pp. радянська влада в Україні встановлювалася тричі: перший раз — у січні — квітні 1918 p., другий — у січні — липні 1919 p., третій — з грудня 1919 р. І лише на початку 1920 р. остаточно утвердилася й трималася до 1990 р.

Реальністю 1917—1919 р p. в Україні була кільканадцяти разова зміна влад, що найпереконливіше засвідчує відсутність у жодної з них широкої підтримки в народі. Серед інших і Радянська влада, очолювана більшовиками, двічі терпіла поразку в Україні як одному з «найменш більшовицьких» районів. Між тим у кінці 1919—1920 pp. відбувся рішучий перелом на користь Радянської влади, яка утвердилась у боротьбі з денікінськими й петлюрівськими силами, відбивши наступи союзних польсько-петлюрівських військ і врангельців, різноманітних «батьків» та отаманів. Глибинні причини перелому, що стався, полягали в корективах власної політики, яку більшовики під керівництвом В Леніна здійснили першими з поміж своїх політичних суперників, зробивши критичні уроки з дворічного революційного досвіду. Головнішим з тих уроків стало подолання політичного розриву між завданнями національного визволення українського народу, на реалізації яких зосередились українські національні партії, і завданнями соціального визволення, пріоритет яких у більшовицькій політиці відтіснив обіч національне питання. В той час, як національні політичні сили України розкололися (частина їх відійшла від політичної діяльності й емігрувала, інші — зближалися з більшовиками, а петлюрівське керівництво підпало під іноземні інтереси й еволюціонувало до шовіністичної реакції й анархії отаманщини), В. Ленін повернув більшовиків до національного питання як надзвичайно важливого і «особливого» завдання па Україні. Основні причини поразки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.:

– низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок,слабка соціальна база визвольного руху;

– очолила національну революцію українська інтелігенція, яка українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малочисельною, а селяни – політично несвідомими, неосвіченими, неорганізованими, розпорошеними і піддались на лозунги більшовиків;

– робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України;

– відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компроміс в ім’я загальнонаціональних інтересів;

– несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги: в Наддніпрянській Україні – радянська Росія, білогвардійці, війська Антанти; в Західній Україні – Польща, яку підтримувала Антанта.

3. В 1855 р. в історії України мало місце:? селянський виступ "Київська козаччина"

4.

Встановіть відповідність між воєначальниками та військовими формуваннями, які вони очолювали:

1. Азовське козацтво;	А. В.Скаржинський;
2. Бузьке козацьке військо;	Б. С. Білий;
3. Кубанське козацьке військо;	В. Й.Гладкий
4.Військо вірних козаків.	Г. А.Головатий

1 - В; 2 - А; 3 - Г; 4 - Б

5. Категорія залежних людей у Київській Русі, які були змушені для підтримки свого господарства укладати на певних умовах договір із землевласником:?

рядовичи

Дата добавления: 2015-05-23