Діяльність першої «Малоросійської колегії» в Україні

Довідка.

Опришками називали борців проти феодального й національного гноблення в Галичині, на Закарпатті та Буковині. Вони громили шляхту, багатіїв, католицьких священиків. Перша згадка про опришків у Карпатських горах належить до 1529 року.

Олекса Довбуш (1700-1745)

Народився в с. Печеніжин на Прикарпатті (тепер містечко Івано-Франківської обл.) у сім'ї бідного селянина. Коли Олексі виповнилося 16 років, він разом з кількома десятками однодумців пішов у гори й розпочав боротьбу з панами. Відважний Довбуш став народним улюбленцем. Його загін здобув міцну Богородчанську фортецю, здійснив сміливі напади на Дрогобич та Рогатин. Шляхта влаштовувала на О. Довбуша справжнє полювання, але він залишався для влади невловимим. Згідно з давніми переказами хороброго ватажка смертельно поранив 1745 року панський найманець, селянин С. Дзвінчук. Друзі поховали О. Довбуша у високих горах.

Перша Малоросійська колегія (1722 – 1727 рр.)

5 червня 1722 р. було опубліковано маніфест про заснування Малоросійської колегії.

Президент колегії – військовий кадровий бригадир Степан Вельямінов.

Російський уряд обґрунтовував створення колегії в Україні посиланням на договірні статті Богдана Хмельницького. Робилось посилання на редакцію Переяславського договору, де в одному з пунктів мова йшла про можливість перенесення судових справ українського населення до воєводського суду. Але в жодній з редакцій договору не містилось зазначених положень, навпаки в усіх варіантах договору закріплялись гарантії невтручання царської адміністрації в українське судочинство. Такими ж безпідставними були твердження російського уряду щодо конституйованих договором 1654 р. фінансових повноважень воєвод в Україні. Усіх пунктів договору на які посилалась Москва для легітимізації свого рішення насправді не існувало. Таким чином Москва не мала ніяких юридичних підстав для запровадження колезького управління в Україні. Тому створення Малоросійської колегії було протиправним актом.

Компетенція колегії визначалась в інструкції Сенату від 16 травня 1722р. Ось основні напрями діяльності:

• Приймати на розгляд та вирішувати судові справи, подані до колегії на апеляцію;

• Встановити податки і слідкувати за їх надходженням в царську скарбницю;

• З зібраних коштів організувати видатки традиційні видатки і звітувати про них Сенату;

• Перешкоджати старшині обтяжувати людей примусовими роботами і податками;

• Контролювати квартирування рос. Військ, щоб вони не обтяжували населення;

• судити за позовами українців на росіян і навпаки

• контролювати адмін. діяльність гетьмана і Ген. військ. Канцелярії.

Таким чином колегія мала чітку соціальну спрямованість, для створення видимості заступницьких функції - типу малоросійський народ так гноблять, а ми створимо колегію щоб відстояти їх права.

Справжні мотиви і ф-ції колегії відрізнялись від офіційно здекларованих. Існувала таємна інструкція для президента колегії Вельямінова:

• з’ясувати походження всіх податкових зборів, куди вони надходять і хто ними користується, які податки обтяжливі які ні.

• з’ясувати які і як податки можна ввести

• здійснювати політичний нагляд в Україні

В інструкціях функції і компетенція колегії розроблялись в загальних рисах, тому колегії надавалась широкі повноваження діяти залежно від ситуації в інтересах Москви.

Таким чином Малоросійська колегія – вища касаційна інстанція Гетьманщини, верховний фінансовий орган і вища контролююча установа.

Колегіальний принцип дотримувався не завжди, президент мав величезну владу.

Склад Малоросійської колегії: президент, 4 радники, 2 асесори; з 1726 р. 3 радники 3 асесори. Один і зрадників постійно виконував функції віцепрезидента. Всі росіяни. Президент постійний, члени присутності мали переобиратись кожного року. Членів присутності колегії призначали з штабних офіцерів в Україні, і їх затверджував Сенат. На перевиборах членів присутності відбувся конфлікт між Вельяміновим і київським київським генерал-губернатором Трубецьким. З 1726 р. членів присутності не переобирали.

Спочатку обов’язки членів присутності не розділялись, але з 1726 р. вже кожан мав свою сферу діяльності:

1) Контроль за генеральною військовою канцелярією

2) Контроль кордонів Гетьманщини, слідкувати за переміщенням війсь запорожців і контроль за втікачами на Запоріжжя.

3) займався чолобитними справами.

4) відносини з іншими колегіями, а також облаштування за рос військ в Гетьманщині.

5) фінансова діяльність колегії, а також контроль за роботи наглядачів в полках

6) рахункова справа всіх доходів і витрат, звітність в Ревізійну контору.

Для нагляду за діяльністю колегії існував прокурор, підзвітний лише ген. прокурору Сенату.

Канцелярія малоросійської колегії. Канцеляристи – безпосередні виконавці бюрократичної системи: обкр-секретар (його ф-ції виконував один з секретарів), два секретарі - на чолі канцелярії. Штат канцеляристів формувався з піддячих Курської, Білгородської, Севської провінції і канцелярії київського генерал-губернаторства. Постійні проблеми з кадрами. Нижчі службовці – вахмістри, кур’єри, сторожі – з числа солдат і унтер-офіцерів глухівського гарнізону.

Малоросійська колегія утримувалась з колезької казни. В.ельямінову було надано села, якими раніше володіли російські резидени.

Дата добавления: 2015-05-23