Система освіти в Україні

Система освіти - сукупність навчальних та навчально-вихов­них закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню та вишу освіту, здобуття спеціальності та кваліфікації, підготовку або перепідготовку кадрів для економіки і культури.

Основні принципи освіти:

доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освіт­ніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібнос­тей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських ду­ховних цінностей;

органічний зв'язок з національною історією, культурою, тради­ціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релі­гійних організацій; науковий світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність; орієнтація на світовий рівень;

поєднання державного управління і громадського самовряду вання.

Структура системи освіти:

дошкільна освіта та виховання;

загальна освіта та виховання;

професійно-технічна освіта;

вища освіта;

післядипломна підготовка (стажування,

клінічна ординатура тощо);

аспірантура;

докторантура;

післядипломна освіта (підвищення

кваліфікації, перепідготовка кадрів);

самоосвіта.

Типи освітніх закладів:

лошкільні

середні: середня загальноосвітня школа І—III ступенів; спеціалізована школа з поглибленим вивченням окремих предметів; гімназія (заклад II—III ступенів); ліцей (заклад III ступеня); колегіум;

загальноосвітня санаторна школа; вечірня школа; НВК.

вищі: технікум, училище (І рівень акредитації); коледж (II рівень акредитації);

інститут, консерваторія, академія, університет (Ш-ІУ рівень акредитації).

Освітньо-кваліфікаційні рівні:

кваліфікований робітник;

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст;

магістр.

Основні принципи вищої освіти

(за матеріалами Всесвітньої декларації про вищу освіту в XXI сторіччі): рівність доступу до вищої освіти в будь-якому віці; передбачення суспільних потреб щодо підготовки висококвалі­фікованих спеціалістів;

інноваційний підхід до оновлення змісту, методів навчання, які Дозволяють розвивати здібності не тільки до запам'ятовуван­ня, але й до творчості, вміння здобувати знання;

Види діяльності вищого навчального закладу:

1. Підготовка фахівців різних рівнів кваліфікації;

2. Науково-дослідна робота, підготовка наукових, науково-педа­
гогічних кадрів вищої кваліфікації (кандидатів, докторів наук);

3. Атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

4. Підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;

5. Фінансово-матеріальна діяльність та здійснення зовнішніх
зв'язків.

Основні нормативні документи вищого навчального закладу

Кваліфікаційна характеристика — документ, що визначає професійне значення фахівця, перелік знань, умінь та навичок;

Навчальний план — документ, що регламентує зміст підго­товки, послідовність вивчення дисциплін, види навчальних занять за курсами та семестрами;

Графік навчального процесу — визначає строки усіх видів занять, канікул, екзаменаційних сесій, виконання дипломних, курсових робіт, практики;

Типова навчальна програма — розкриває роль та значення дисципліни у підготовці спеціалістів, зміст навчального мате­ріалу, інформаційно-методичне забезпечення.

Педагогічний процес у навчальному закладі, його база, принципи, організація

Педагогічний процес — це сукупність педагогічних дій пе­дагогів та учнів, вихователів та вихованців з метою розвитку, освіти та формування особистості.

Фактори, які необхідно враховувати у педагогічному процесі:

зв'язок психічного і фізичного у розвитку дитини; фактори формування особистості:

спадковість,

середовище

виховання

навчання вікові особливості; індивідуальні особливості; акселерація; саморозвиток; активна діяльність.

Типологія учнів за здібностями, рівнем допитливості, рівнем податливості впливу вчителя (за Я.А. Коменським)

1. Діти з гострим розумом, допитливі, податливі. Вони більш за все придатні для здобуття наукових знань, але за ними треба постійно слідкувати для того, щоб вони себе не перевантажували.

2 Діти з гострим розумом, але повільні. їх треба "підганяти".

3 Діти з гострим розумом, але вперті. У школі таких дітей
вважають, на жаль, безнадійними, але вони часто стають
визначними людьми. До них необхідний особливий підхід
учителя.

4-6. Діти з недостатньо гострим розумом та слабкими здібно­стями, які у четвертій групі поєднують з допитливістю; у п'ятій — з лінню, але податливістю; у шосту групу входять діти, в яких усі ознаки негативні.

Типологія студентів

(за успіхами студентів з окремих циклів предметів: суспільні науки, загальнотеоретичні курси, спеціальні предмети, практика)

1. "Універсали" (8%) — студенти, які за всіма циклами мають
високі оцінки (від 4,5 до 5). Вони мають високий рівень
інтелекту, хороший загальний розвиток, високий рівень не-
вербального інтелекту і швидкості проходження психічних
процесів, найвищий статус за усіма видами лідерства.
Водночас вони тривожні, неспокійні.

2. "Теоретики" (20%) — група студентів, які мають високу ус­
пішність із загальних і теоретичних наук та трохи занижену
зі спеціальних дисциплін та практики. У них розвинений
вербальний інтелект, логічне мислення. Вони практичні, упев­
нені у собі, але водночас внутрішньо конфліктні, напружені.

3. "Спеціалісти" (22%) — студенти, які мають високі оцінки зі
спеціальних дисциплін, високий рівень невербального інте­
лекту, але більш низький рівень загального розвитку. Це лю­
ди в основному спокійні, емоційно стабільні, у групі мають
середній статус.

4. "Практики" (40%) — студенти, які отримують високі оцінки з
практики, а рівень інтелекту та рівень загального розвитку в
них нижчий.

5. "Слабкі" (10%) — студенти, які мають низький рівень невер­
бального інтелекту, низькі оцінки з усіх циклів. Вони орієн­
товані на власне бажання, мають низький статус у групі.

Найважливіші педагогічні категорії: виховання, освіта, навчання.

Виховання — соціальне явище. Основне призначення вихо­вання - забезпечення життєвої наступності між старшим і мо­лодшим поколінням. Головне в цій наступності — засвоєння ¹ подальший розвиток новими поколіннями суспільно-трудо­вого досвіду.

Крім цього, виховання виступає водночас і як засіб форму­вання у нових поколінь певного світогляду, моралі, фізичних якостей. Педагогіка досліджує виховання, як педагогічний процес, як багатогранний комплекс виховних впливів.

Освіта — це процес інтелектуальної підготовки до життя і праці, це процес засвоєння та систематизації знань і форму­вання на їх основі світогляду, а також оволодіння уміннями і навичками практичного застосування загальноосвітніх і про­фесійних знань.

Термін "освіта" вживається для означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання тих чи інших суспільних функцій, а й результат цього процесу, тобто вже до­сягнутого рівня освіченості.

Навчання — головний шлях здобуття освіти, засвоєння сус-пільно-історичного досвіду, найважливіший засіб опанування здобутками людської культури.

ГРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

Методи, прийоми

Самовиховання Самоосвіта

Педагог - організатор педагогічного процесу

Навчання — це насамперед процес керівництва пізнавальною діяльністю людини, засвоєння нею знань, умінь та навичок.

Дата добавления: 2015-03-31