Засоби захисту шкіри

Тема. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту населення в зонах радіоактивного, хімічного та біологічного зараження. Застосування засобів індивідуального та колективного захисту у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАХИСТУ РОБОТИ

1. Визначення радіаційної аварії.

2. Види радіаційних аварій.

3. Основна дозиметрична величина, за допомогою якої оцінюється дія радіації.

4. Визначення еквівалентної дози.

5. На скільки зон за дозами опромінення поділяють зону радіоактивного зараження.

6. Визначення сильнодіючих отруйних речовин.

7. Що відноситься до хімічно-небезпечних об’єктів.

8. Основним параметром, за яким оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР, є…

9. Визначення зони зараження СДОР.

10. Визначення глибини зараження.

11. Визначення зони розповсюдження.

12. Визначення тривалості хімічного зараження.

13. Від чого залежить кутовий розмір зони зараження СДОР.

14. На скільки ступенів розрізняють вертикальну стійкість атмосфери.

15. Визначення інверсії в атмосфері.

16. Визначення ізотермії в атмосфері.

17. Визначення конвекції в атмосфері.

18. Визначення района ураження при землетрусі.

19. Визначення района ураження при повенях.

20. Внаслідок чого виникають осередки враження на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією.

21. За яких умов може відбутися вибух або загорання.

22. На скільки зон поділяється осередок враження при вибусі газо-повіт-ряної суміші.

Засоби індивідуального захисту (3І3) використовуються для захисту людини від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням поділяються на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.

Засоби захисту органів дихання

Найпростіші засоби захисту органів дихання – протипилова тканинна маска, ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Протипилова тканинна маска складається з двох частин – корпусу і кріплення. Корпус маски шиють з 4–5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні – для кращої фільтрації – з ворсом. Кріпленням слугують смужки тканини, пришиті збоку корпусу. Маски виготовляються семи розмірів відповідно до висоти обличчя: до 80 мм – перший розмір, 80–90 мм – другий, 91–100 мм – третій, 101–110 мм – четвертий, 111–120 мм – п'ятий, 121–130 мм – шостий, 131 мм і більше – сьомий розмір. Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викрійками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викрійку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.

Ватно-марлева пов'язка (рис.4) виготовляється зі шматка марлі розміром 100х50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30х20 см кладуть шар вати завтовшки 1–2 см (якщо немає вати, то замінюють марлею в 5–6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30–35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній – заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім’ї, верхні – на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

Рисунок 4 – Виготовлення ватно-марлевої пов'язки (розміри у см)

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоак-тивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р–2 і ШБ–1 («Пелюсток»).

Респіратор Р–2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один – видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня – з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і плівкою є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся (рис. 5).

Рисунок 5 – Респіратор Р-2

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Респіратори Р–2 виготовляються трьох розмірів відповідно до висоти обличчя: 99–104 мм – перший розмір, 109–110 мм – другий розмір, понад 110 мм – третій розмір.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р–2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині: одна тасьма наголовника, що не розтягується, повинна бути на тім’ї голови, а друга – на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, потрібно відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаска щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа.

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліети-леновий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ–1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користуванні безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу отруйних речовин (ОР), радіоактивних речовин (РР), бактеріологічних засобів (БЗ) і деяких сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі.

У системі цивільної оборони країни для захисту населення використо-вуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення – ЦП–5, ЦП–5М, ЦП–7, ЦП–7В; для дітей – ПДФ–Д, ПДФ–Ш, ПДФ–2Д, ПДФ–2Ш, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ–62У і фільтрувально-поглинальна коробка ЦП–5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають (рис. 6).

а) 1 – фільтрувально-поглинальна коробка; 2 – лицьова частина; 3 – окулярний вузол; 4 – клапанна коробка; 5 – сумка для протигаза; 6 – коробка з непітніючими плівками;

б) шолом-маска з мембранною коробкою, що входить у комплект (ЦП–5М)

Рисунок 6 – Протигаз ЦП–5

Усередині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП–5 є протиаеро-зольний фільтр і шихта. Лицьова частина – шолом-маска, виготовлена з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапанну коробку, яка має один клапан вдиху, два – видиху і слугує для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно поглинає конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки. Протигаз ЦП–5М має шолом-маску з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Шолом-маска протигаза ЦП–5М виготовляється 5 розмірів (0, 1, 2, 3, 4, 5).

Для визначення розміру лицьової частини необхідно вимірювати сантиметровою стрічкою вертикальний обхват голови, що проходить по замкнутій лінії через маківку, щоки і підборіддя. Результат вимірювання округляється до 0,5 см і за таблицею 1 визначається розмір шолома-маски. Арабська цифра розміру протигаза ставиться з правого боку шолом-маски в підборідді у кружочку діаметром 12 мм.

Таблиця 18 – Визначення розміру протигазу ЦП–5

Лицьова частина протигаза	Розмір лицьової частини і відповідне йому вертикальне охоплення голови, см
ШМ–62 ЦП–5	до 63	63,5-65,5	66-68	68,5-70,5	71 і більше
ШМ–66МУ ЦП–5М	до 63	63,5-65,5	66-68	68,5 і більше

Нині для захисту дорослого населення, в тому числі й особового складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП–7 (Рис. 7).

За будовою аналогічний ЦП–5 розрізняється лише лицьовою частиною, виготовленою у вигляді маски з наголовником. Крім того, протигаз ЦП–7В має пристосування для прийому води в зараженій атмосфері.

Протигаз складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП–7К, лицьової частини, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки. Його маса без сумки – до 900 г, маса фільтрувально-поглинальної коробки ЦП–7К – 250 г. Опір диханню при вдиху, коли швидкість постійного струменя повітря дорівнює 30 л/хв, становить не більше 16 мм водяного стовпчика, коли 250 л/хв – не більше 200 мм вод. ст.

Лицьову частину виготовляють трьох розмірів (арабська цифра розміру ставиться з правого боку маски в підборідді у кружечку діаметром 12 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з "незалежним" обтюратором, окулярної вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець для кріплення плівок, що не запотівають.

«Незалежний» обтюратор – це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигаза. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, незалежно від корпусу маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову людини незначна.

1 – лицьова частина; 2 – фільтрувально-поглинальна коробка; 3 –трикотажний чохол; 4 – вузол клапана вдиху; 5 – переговорний пристрій (мембрана); 6 – вузол клапана видиху; 7 – обтюратор; 8 – наголовник (потилична пластина); 9 – лобова лямка; 10 – скроневі лямки; 11 – щічні лямки; 12 – пряжка; 13 – сумка; 14 – пристрій для прийому води в зараженій атмосфері

Рисунок 7 – Протигаз ЦП–7

Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і 5 лямок: лобову, дві скроневі й дві щічні. Лобова і скронева лямки приєднуються до корпуса маски трьома пластмасовими, а щічні – металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення лямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.

На фільтрувально-поглинальну коробку надягається трикотажний чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубодисперсних часток аерозолю.

У наш час з'явилася можливість користуватися протигазом як засобом індивідуального захисту хворих з легеневими і серцево-судинними захворюваннями певного ступеня важкості.

Наявність переговорного пристрою у нового протигаза забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує користування технічними засобами зв'язку.

Таблиця 19 – Визначення розміру протигазу ЦП–7

Сума вимірювань, см	Розмір лицьової частини маски	Номери упору лямок наголовника маски
лобної	скроневих	щічних
до 118,5
119–121
121,5–123,5
124–126
126,5–128,5
129–131
131,5 і більше

Для визначення розміру маски протигаза ЦП–7 (ЦП–7В) необхідно сантиметровою стрічкою виміряти величину вертикального (замкнута лінія, що проходить через маківку, щоки і підборіддя) і горизонтального (замкнута лінія, що проходить через лоб, скроні і потилицю) обхвату голови. Результати вимірювань округляються до 0,5 см і додаються. За допомогою таблиці 19 за сумою двох вимірювань визначається розмір маски і номера упорів лямок наголовника з боку кінців лямок відповідно до ростовочних інтервалів.

Перш ніж надягати протигаз, треба прибрати волосся з лоба і скронь, бо, потрапивши під обтюратор, воно призводить до порушення герметичності. Жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки.

Протигаз ЦП–7 надівається у такій послідовності:

- взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки;

- зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.

Крім протигазів типу ЦП–5 і ЦП–7 промисловістю випускаються дитячі протигази, що забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин (ОР), радіоактивних речовин (РР), а також деяких сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). До них відносяться протигази ПДФ–2д, призначені для дітей дошкільного віку від 7 до 17 років (рис. 8).

До комплекту цих протигазів входить: фільтрувально-поглинальна коробка, лицьова частина, коробка з плівками, що не запотівають і сумка. ПДФ–2Д комплектується лицьовими частинами 1-го і 2-го, а ПДФ–2Ш – 2-го і 3-го розмірів. Маси комплектів: дошкільного – до 750 г, шкільного – до 850 г.

1 – корпус; 2 – обтюратор; 3 – з'єднувальна трубка; 4 – окулярний вузол, 5 – вузол клапана вдиху; 6 – вузол клапана видиху; 7 – фільтрувально- поглинальна коробка; 8 – накидна гайка; 9 – наголовник; 10 – гарантійні тісьма, 11 – сумка

Рисунок 8 – Дитячі протигази

Фільтрувально-поглинальна коробка ЦП–7К за конструкцією аналогічна до коробки ЦП–5, але має менший опір вдиху. Лицьова частина складається з корпусу (маска об'ємного типу з "незалежним" обтюратором, відформованим як одне ціле з нею) і з'єднувальної трубки. Корпус лицьової частини має окулярний вузол, вузли клапанів вдиху і видиху, наголовник.

З'єднувальна трубка закінчується накидною гайкою з ніпельним кільцем. Протигаз носять у сумці з двома відділеннями – для фільтрувально- поглинальної коробки і лицьової частини. Всередині сумки є кишеня для коробки з плівками, що не запотівають. Протигази носять так, щоб плечова тасьма була на правому плечі, а сумка – на лівому боці, верхнім обрізом на рівні пояса.

Підбираються дитячі протигази у такий спосіб, як і протигаз ЦП–7. Підбирати і збирати протигаз для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку повинні тільки дорослі (також одягати і знімати його). Діти середнього і старшого шкільного віку можуть це виконувати самостійно.

Підготовка протигаза до експлуатації: перевірити комплектність та цілість частин і вузлів, з'єднати лицьову частину з фільтрувально-поглинальною коробкою (загвинтити накидну гайку з'єднувальної трубки до упору на горловину коробки), вставити плівки, що не запотівають.

Щоб перевірити, чи правильно складено і підібрано протигаз, потрібно: надіти протигаз, закрити долонею отвір у дні коробки і зробити плавний глибокий вдих. Якщо повітря не проходить під маску, то лицьова частина підібрана правильно і протигаз складено правильно; якщо повітря при вдиху проходить, то необхідно знову перевірити правильність складання повторно – герметичність. Якщо повітря знову проходить, то підтягнути на одну поділку скроневої й щічної лямок або замінити розмір лицьової частини на менший.

Ізолюючі протигази ІП–46, ІП–4, ІП–5 (Рис. 9) забезпечують захист органів дихання, очей і шкіри від будь-яких СДОР, незалежно від властивостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де зовсім немає кисню у повітрі. У протигазі ІП–46М або ІП–5 можна виконувати неважку роботу під водою на глибині до 7 м. Принцип роботи ізолюючих протигазів ґрунтується на виділенні кисню з хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихаються людиною.

Ізолюючий протигаз складається з лицьової частини, регенеративного патрона, дихального мішка і сумки. Оскільки цей протигаз забезпечує повну ізоляцію органів дихання від навколишнього середовища, то час перебування в ньому залежить від запасу кисню в регенеративному патроні; характеру виконуваної роботи: при важких фізичних навантаженнях – протягом 45 хв, при середніх – 70 хв, а при легких або в стані відносного спокою – 3 год.

1 – лицьова частина; 2 – регенеративний патрон; 3 – пусковий пристрій; 4 – дихальний мішок; 5 – каркас; 6 – сумка; 7 – чохол; 8 – нагрудник

Рисунок 9 – Ізолюючі протигази

Промислові протигази призначені для захисту робітників і службовців від СДОР, що застосовуються у виробництві. Промислові протигази комплек-туються лицьовими частинами від цивільних протигазів, а залежно від складу шкідливих речовин їх коробки спеціалізовано за призначенням. Коробки різного призначення розрізнюються кольором і буквеними позначеннями. Спеціалізація коробки характеризується її маркою, літерними позначеннями і кольором забарвлення. Призначення коробок великих габаритних розмірів наведене в таблиці 20.

Таблиця 20 – Промислові протигази

Марка коробки	Колір коробки	СДОР, від яких захищає протигаз
А	Коричневий	Від фосфор- і хлорооганічних отрутохімікатів, пари, органічних сполук (бензин, ацетон, бензол, сірководень, тетраетилсвинець, толуол, спирт, ефір)
В	Жовтий	Від фосфор- і хлорорганічних отрутохімікатів, кислих газів і парів (сірчастий газ, хлор, сірководень, синильна кислота, окиси азоту, фосген, хлористий водень)
Г	Одна половина чорна, друга - жовта	Від пари ртуті, ртутьорганічних отрутохімікатів на основі етилмеркурхлориду
Е	Чорний	Від миш’яковистого і фтористого водню
КД	Сірий	Від аміаку, сірководню та їх сумішей
БКФ	Зелений	Від пари органічних речовин, миш’яковистого і фосфористого водню
М	Червоний	Від окису вуглецю у присутності невеликих кількостей аміаку, миш’яковистого та фосфористого водню, парів органічних сполук
СО	Сірий	Від окису вуглецю

Медичні засоби індивідуального захисту

Медичні засоби індивідуального захисту – це аптечка індивідуальна (АІ–2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП–8) і пакет перев'язувальний індивідуальний.

Аптечка індивідуальна (АІ–8) призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках (обезболювання), для профілактики або послаблення враження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії (рис. 10).

В її гніздах зберігаються такі медичні засоби індивідуального захисту:

гніздо 1 – протибольовий засіб для зняття больового шоку;

гніздо 2 – засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР;

гніздо 3 – протибактеріальний засіб № 2;

гніздо 4 – радіозахисний засіб № 1;

гніздо 5 – протибактеріальний засіб № 1;

гніздо 6 – радіозахисний засіб № 2;

гніздо 7 – протиблювотний засіб.

В інструкції, що додається до АІ–2, описано порядок приймання ліків.

Рисунок 10 – Аптечка індивідуальна

Індивідуальний протихімічний пакет ІПІІ–8 призначений для знезара-ження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-марлеві тампони (рис. 11). Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ІПП–8 тампони щедро змочують розчином. (Слід пам'ятати, що цей розчин – отруйна рідина, і стежити, щоб він не потрапив у очі.) Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка – протирання враженої ділянки (рис. 12).

1 – загальний вигляд; Рисунок 12 – Знезараження шкіри

2 – флакон з дегазуючим розчином;

3 – тампони

Рисунок 11 – Індивідуальний

протихімічний пакет

Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки й чохла. У разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок. До кожного пакета додається інструкція з його застосування.

Звичайні засоби захисту шкіри – це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) – куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку – до 1 год, влітку – до 30 хв).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі й накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі – пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплин-норідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку – до 1 год, влітку – до 20 хв; ватянка – до 2 год. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплиннорідкі ОР до 3–6 год. На руки треба надягти гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию пов'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати. Щоб посилити герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розрізів на рукавах, штанах. Можна пошити капюшон з цупкої тканини або синтетичної плівки для захисту шиї й голови (рис. 13).

а – викройка нагрудника; б – капюшон; в – у капюшоні, масці й окулярах; г – герметизуючі клини, пришиті до розрізів куртки і штанів

Рисунок 13 - Герметизація повсякденного одягу

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникала пара й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250–300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60–70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв. до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії поділяють на ізолюючі й фільтрувальні.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють з повітронепроникних матеріалів – спеціальної еластичної та морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними й негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від пари і крапель ОР, негерметичні – тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.

До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон костюм, легкий захисний костюм Л–1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається зі зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо (рис. 14). У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи і гумові рукавиці. Захисні комбінезони і костюми випускають трьох розмірів:

1-й – для людей зростом до 165 см, 2-й – від 165 до 172 см; 3-й – више 172см.

а – захисний комбінезон; б – захисний костюм; в – підшоломник; г – гумові рукавиці; д – гумові чоботи

Рисунок 14 – Засоби захисту шкіри

а – штани з панчохами; б – підшоломник; в – сорочка з капюшоном;

г – двопальцеві рукавиці; д – сумка для зберігання костюма; е – одягнений Л-1

Рисунок 15 – Легкий захисний костюм Л–1

Легкий захисний костюм Л–1 (Рис.15) складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника. Його розміри аналогічні розмірам захисного комбінезона костюма. Л–1 використовується у розвідувальних підрозділах ЦО.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Плащі випускаються п'яти розмірів: 1-й – для людей зростом до 165 см, 2-й – від 65 до 170 см, 3-й – від 171 до 175 см, 4-й – від 176 до 180 см, 5-й – вище 180 см. Підошва захисних панчох має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска – тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави як комбінезон (рис.16).

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО – 58), що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника (рис. 17). Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО–58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.

а – у вигляді накидки; б – одягнений у рукави; в – у вигляді комбінезона

Рисунок 16 – Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК)

а – комбінезон: 1) – капюшон; 2) – шнурки для затягування капюшон

3) – головний клапан; 4) – нагрудний клапан; 5) – штрипки-підрукавники;

б – підшоломник; в – одягнений ЗФО–58

Рисунок 17 – Захисний фільтрувальний одяг (ЗФО–58)

Дата добавления: 2015-03-31