Сховища

Укриття населення в захисних спорудах

Укриттю в захисних спорудах у разі потреби підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Захисні споруди – це інженерні споруди, спеціально призначені для захисту населення від ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, а також від можливих вторинних вражаючих чинників при ядерних вибухах і застосуванні звичайних засобів ураження. Залежно від захисних властивостей ці споруди підрозділяються на сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися найпростіші укриття.

Тому в розв’язанні задачі захисту населення у сховищах і протирадіаційних укриттях важливе місце належить забезпеченню населення такими спорудами. Зрозуміло, що надійний захист може бути забезпечено лише в тому випадку, якщо мається достатня кількість цих споруджень, при необхідності вони можуть бути використані людьми при відповідному сигналі в лічені хвилини. Сховища і ПРУ звичайно будуються завчасно, ще в мирний час. При виникненні безпосередньої загрози нападу супротивника, а також у воєнний час при нестачі завчасно побудованих сховищ і протирадіаційних укриттів будуть будуватися сховища з готових будівельних елементів і конструкцій з цегли, бетону, лісоматеріалів і пристосовуватися під ПРУ підвальні приміщення.

До сховищ належать споруди, що забезпечують найбільш надійний захист людей від усіх вражаючих чинників ядерної зброї – від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникної радіації (включаючи нейтронний потік) і від радіоактивного зараження. Сховища захищають також від отруйних речовин і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж і від обвалів а уламків руйнувань при вибухах.

Люди можуть знаходитися в сховищах тривалий час, навіть у завалених сховищах безпека їх забезпечується протягом декількох діб. Надійність за-хисту в сховищах досягається за рахунок міцності конструкцій, що обгоро-джують, і перекриттів їх, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальну життєдіяльність людей у сховищах на ви-падок зараження навколишнього середовища на поверхні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами чи засобами виникнення масових пожеж.

Найбільш поширені вбудовані сховища. Під них звичайно викорис-товують підвальні чи напівпідвальні поверхи виробничих, суспільних і житлових будинків. Також під них можуть бути пристосовані різні підземні переходи і галереї, метрополітени, гірські виробки.

Сховища повинні розташовуватися в місцях найбільшого зосередження людей, для укриття яких вони призначені. Сховище (рис. 18) складається з основного приміщення, призначеного для розміщення людей, що укриваються, і допоміжних приміщень-входів, фільтровентиляційної камери, санітарного вузла, приміщення для опалювального пристрою, а в ряді випадків і приміщень для захищеної дизельної установки і артезіанської скважини. У сховищах великої місткості можуть бути виділені приміщення під комору для продуктів харчування і під медичну кімнату.

1 – захисно-герметичні двері, 2 – шлюзові камери, 3 – санітарно-побутові відсіки, 4 – основне приміщення для розміщення людей, 5 – галерея, 6 – камера, 7 – кладова для продуктів, 8 – медична кімната

Рисунок 18 – Сховище

Приміщення, призначене для розміщення людей, що вкриваються, розраховується з визначеної кількості людей: на одну людину передбачається не менш 0,5 м площі підлоги та 1,5 м внутрішнього обсягу. Велике за площею приміщення розбивається на відсіки місткістю по 50–75 чоловік. У приміщенні (відсіках) обладнуються дво- чи триярусні нари-ослони для сидіння і полиці для лежання; місця для сидіння влаштовуються розміром 0,45х0,45 м, а для лежання – 0,55х1,8 м.

Для того щоб у приміщення, які укриваються, не проникав заражений радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами повітря, вони добре герметизуються. Це досягається підвищеною щільністю стін і перекриттів таких приміщень, закладенням у них усяких тріщин, отворів та ін., а також відповідним устаткуванням входів.

Сховище звичайне має не менш двох входів, розташованих у протилеж-них сторонах. Вбудоване сховище повинне мати, крім того, аварійний вихід.

Входи в сховище у більшості випадків обладнуються у виді двох шлюзо-вих камер (тамбурів), відділених від основного приміщення і перегороджених між собою герметичними дверима.

Ззовні входу влаштовуються міцні захисно-герметичні двері, здатні витримати тиск ударної хвилі ядерного вибуху. Вхід може мати передтамбур.

Аварійний вихід являє собою підземну галерею з виходом на територію, що не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується міцним оголовком (територією, що не завалюється, вважається територія, розташована на відстані від навколишніх будинків, яка дорівнює половині висоти найближчого будинку плюс 3 м). Аварійний вихід закривається захисно-герметичними ставнями чи дверима, іншими пристроями, що відкриваються, для відсічення ударної хвилі.

У фільтровентиляційній камері розміщується фільтровентиляційний агрегат, що забезпечує вентиляцію приміщень сховища й очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Фільтровентиляційний агрегат – це звичайно агрегат ВФА–49, ФВК–1 чи ФВК–2, що складається з фільтрів-поглиначів, протипилового фільтра, вентилятора, і входить у систему фільтровентиляції сховища. У цю систему, крім того, входять повітрянозабірний пристрій, воздуховоди, клапани-відсікачі ударної хвилі ядерного вибуху, регулювальна апаратура.

Фільтровентиляційна система може працювати в двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу (у противопильному фільтрі), у дру-гому – від інших радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бак-теріальних засобів (у фільтрах-поглиначах).

Кількість зовнішнього повітря, поданого в сховище, та режим чистої вентиляції встановлюється залежно від температури повітря в кількості від 7 до 20 м/год, за режимом фільтровентиляції – від 2 до 8 м/год на людину. Подача повітря здійснюється по повітроводах за допомогою вентилятора.

При розташуванні сховища в місці, де можлива сильна чи пожежна зага-зованість території сильнодіючими отруйними речовинами, може передбача-тися режим повної ізоляції приміщень сховища з регенерацією повітря в них.

Мережі повітроводов, розташовані в сховищі, фарбуються у такі кольори: режим чистої вентиляції – у білий, режим фільтровентиляції – у червоний. Труби рециркуляції повітря фарбуються також у червоний колір.

Якщо сховище загерметизоване надійно, то після закривання дверцят, ставень і приведення фільтровентиляційного агрегату в дію тиск повітря всередині сховища стає трохи вищим атмосферного (утворюється так званий підпір).

У сховищі облаштовують різні інженерні системи: електропостачання (труби з електропроводкою, пофарбовані в чорний колір), водопостачання (труби, пофарбовані в зелений колір), опалення (труби, пофарбовані в коричневий колір). У ньому облаштовують також радіотрансляційну точка (гучномовець) і встановлюють телефон (при можливості організується радіозв'язок). У приміщеннях сховища розміщують, крім того, комплект засобів для ведення розвідки (дозиметричні прилади, прилади хімічної розвідки тощо), захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструмента, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води.

У сховищі повинні бути також документи, що визначають характеристи-ку і правила змісту його: паспорт, план і табель оснащення сховища, схема зовнішніх і внутрішніх мереж указівкою відключаючих пристроїв, журнал перевірки стану сховища й ін.

Дата добавления: 2015-03-31