Процедура інтерпретації результатів досліджень

№11.

Вже було.

№10.

Аналіз документів - використання в дослідженні спеціального матеріалу, в якому фіксується інформація про певні факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини.

Види документів:

1) письмові (всі види друкованої і рукописної продукції)

2) іконографічні (відео-, кіно-, фотодокументи, картини, гравюри

тощо);

3) фонетичні (радіо-магнітофонні записи, грамплатівки, диски

тощо);

4) офіційні (закони, укази) і неофіційні (листи, щоденники)

5) первинні (стенограми, протоколи, анкети) і вторинні (відгуки,

звіти)

Основним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу, який включає до себе обов’язкові розділи: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки. Загальні вимоги до звіту: чіткість, логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, обгрунтованість рекомендацій і пропозицій.

----------------------------------------------------------------------------

----------------------------------------------------------------------------

Аналіз соціологічних даних (від грец. — розчленування об'єкта на елементи) являє собою етап конкретно-соціологічного дослідження, під час якого за допомогою змістових суджень та математико-статистичних методів на основі первинної інформації розкриваються зв'язки досліджу­ваних змінних величин.
Процедура аналізу соціологічних даних передбачає:
1) опрацювання інформації;
2) її узагальнення;
3) інтерпретацію отриманої інформації. Оволодіння прийомами, методами та технологією аналізу становить істотний чинник результативності соціологічного дослідження. Тому є сенс зупинитися на процедурі аналізу соціологічних даних докладніше.
Опрацювання соціологічної інформації. Для успішного його проведення потрібна певна послідовність. На першій стадії весь масив методичного інструментарію перевіряється на предмет:
1) його точності, повноти і якості заповнення, виявлення помилок у відповідях на запитання та їх корекції, вибракування тих анкет, які запов­нені менш ніж на третину, контролю чіткості й адекватності відповідей, обведення цифрових кодів;
2) кодування інформації, її формалізації, присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел-кодів, створення системи чисел, у якій вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел).
Отже, кодування — важливий чинник опрацювання соціологічних даних, який є невід'ємною складовою їх всебічного аналізу. Кодування інформації відбувається ще до початку дослідження, коли певні коди одержують ті варіанти відповідей на запитання анкети, які закладено в концепцію загальної проблеми. Після опитування проводиться кодування відповідей в такій послідовності:
а) виписуються всі варіанти відпові­дей та визначається їх частота;
б) здійснюється їх класифікація, зведення в певні змістові групи;
в) розроблюється формалізований список варіан­тів — кодифікатор;
г) за допомогою кодифікатора кодуються всі варіанти відповідей.
Т ільки після проведення кодування можна переходити безпосередньо ідо опрацювання інформації. Існує два вивірених практикою способи та­кого опрацювання:
1) ручний;
2) машинний, якому в сучасних умовах надається перевага. При цьому найчастіше використовують персональні комп'ютери, за допомогою яких можна опрацювати значні масиви соціологічної інформації. Технологічна процедура такої роботи повторює за­гальні правила, але соціолог, окрім цього, повинен знати технічні можли­вості ЕОМ, уміти правильно і своєчасно скласти завдання для опрацю­вання. Результати розрахунків за допомогою ЕОМ одержують у вигляді табуляграм. їх зміст і форма запису соціологічної інформації визначаються гіпотезами дослідження та технічними можливостями.

Таким чином, опрацювання інформації д ає надійні підстави для її уза­гальнення, яке є ще одним елементом її загального аналізу. У свою чергу, узагальнення здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою з них є групування даних, тобто віднесення рес­пондента до тієї чи іншої групи залежно від обраного показника. Згрупо­вані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу. Основна проблема, що виникає у разі використання простого групуван­ня, — правильний вибір показника, за яким здійснюється групування.

---------------------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2015-04-24