Історія соціології в Україні

№15.

№14.

КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД У РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ.)

Послідовником О. Конта був Джон Стюарт Мілль (1806-1873рр.) – відомий англійський філософ, історик і економіст, прихильник буржуазної демократії і ліберальних реформ. У своїй роботі «Система логіки силогічної та індуктивної» він виклав 4 методи дослідження:

· Метод схожості;

· Метод відмінності;

· Метод залишків;

· Метод супроводжуючих змін.

Дж. Мілль розглядає суспільство як агрегат індивідів, мислення яких поступово змінюється і розвивається. Він вважав, що держава не повинна втручатися в економічну діяльність підприємств приватних власників. На відміну від Конта, який закликав до зміцнення держави та її функцій, Мілль переносив акцент на активність підприємців. У підприємництві, на його думку, могли б мати успіх всі народи.

Натуралістична соціологія ХІХ ст. Прихильники натуралістичного підходу в дослідженні суспільства ототожнювали суспільні процеси з природними і розглядали їх з позицій еволюційної теорії. В натуралізмі виникли наступні школи:

1) географічна школа – головну роль в розвитку суспільства, народів відводять географічному положенню і природним умовам (Т. Бокль);

2) школа геополітики – залежність зовнішньої політики держав, міжнародних відносин від системи політичних, економічних, військових взаємозв’язків, зумовлених географічним положенням країн, кліматом, природними ресурсами, розселенням тощо (К. Хаусхофер);

-----------------------------------------------------------------------------

Перші протосоціологічні ідеї можна простежити в ХІ ст. в «Руській правді» Ярослава Мудрого, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, в ХП ст.- «Повчання дітям» В. Мономаха та «Печерському патерику», «Повісті минулих літ».

Протосоціологія охоплює такі хронологічні періоди:

1) епоха становлення, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період –V- кінець ХV ст.);

2) козацька доба (від початку козацтва до зруйнування Січі – кінець ХV-третя чверть ХVІІІ ст.);

3) доба відродження України (кінець ХVІІІ- сер. ХІХ ст.).

С. Оріховський (ХV1 ст.) – обгрунтував положення, за яким державна влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які слухаються короля добровільно. Природне право важливіше від законів, які регулюють відносини в суспільстві. Взаємна допомога зближує людей і приводить до виникнення держави, яка гарантує право на існування кожному індивіду.

Г. Сковорода (Х VІІІ ст.)- вважав, що найважливіша наука – це та, що вивчає умови та способи забезпечення щасливого життя та щастя людини. Сковорода вивів принцип «нерівної рівності», за яким люди нерівні за обдарованістю, покликанням, що пов’язане з природним походженням.

Українська соціологічна думка ХІХ- поч. ХХ ст.

Представник	Провідна соціологічна ідея
С. Подолинський (1850-1891)	Суспільне життя відбувається за законом боротьби за існування, аналіз соціального становища різних груп людей, соціальної мобільності і розшарування.
М. Драгоманов (1841-1895)	Запровадження політичних свобод, демократизації, рівні права всіх націй
В. Антонович (1834-1908)	Вивчення соціальної структури, психосоціальні типи, поведінка натовпу, чинники соціального розвитку
М. Грушевський (1866-1934)	Виникнення і розвиток української та російської народності, становлення державності в Україні та Росії
В. Липинський (1882-1931)	Солідарність між усіма мешканцями України, компроміс між усіма верствами на основі української державності
Д. Дорошенко (1882-1951)	Провідна верства в державі - аристократія, створення демократичної буржуазної республіки

В Україні протягом останнього десятиліття XX ст. сформувалися нові соціальні групи, верстви, нові соціальні відносини. Процес соціальної диференціації супроводжувався соціальними протистояннями, суттєво вплинув на соціальне самопочуття суспільства, особливості взаємодії суб'єктів вітчизняного соціуму. Це суттєво позначилося на зростанні ролі соціології в дослідженні та управлінні суспільними процесами.
Однак, щоб соціологія посіла відповідне місце у науковому та практичному житті, потрібні час і подолання соціально-економічних труднощів, які на початку XXI ст. переживає українська держава. Низку різноманітних теоретичних, методологічних, організаційних проблем висуває гуманізація освіти. Необхідне справді наукове застосування соціології у різних галузях суспільного життя, очищене від намагань маніпулювати громадською думкою під прикриттям так званих «соціологічних досліджень». Цьому мала б сприяти реалізація Указу Президента України від 25 квітня 2001 р. «Про розвиток соціологічної науки в Україні», з яким передбачено започаткування державних наукових програм у галузі соціології, створення банку соціологічних даних, розвиток соціологічних і соціально-психологічних служб на підприємствах, установах, навчальних закладах, поширення соціологічних знань серед населення.

-----------------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2015-04-24