Білет № 26

1. Спільне та відмінне у творчості українських жінок-письменниць кінця XX - початку XXI століття.

2. Провідні ідейно-художні концепти роману О.Забужко «Музей покинутих секретів».

Музей Покинутих Секретів — роман Оксани Забужко, що виданий у 2009 році видавництвом Факт. це - роман про любов і смерть. Чи так: про минуле, яке не минає, а продовжує жити, впливати на наше життя, причому без нашого усвідомлення і навіть знання про це минуле. Яким чином мертві дають нам знати про себе. Як вони приходять у наші сни, переставляють нас як фігурки на шахівниці. Яким чином любовна історія героя й героїні є продовженням любовної історії, яка урвалася 60 років тому у повстанському бункері... Знищені проекти, життя, задуми, любові, ненароджені діти... Усе це не витирається, не зникає, а продовжує існувати в невидимому полі і раціонально незрозумілими способами формувати наше життя. Простежую це на дистанції трьох поколінь. Важко сказати який жанр роману. Сімейна сага? Але у романі є члени однієї родини, які навіть не знають одне про одного. У “Музеї...” – троє оповідачів, зокрема, сімейна пара (журналістка і колишній фізик, який у 1990-ті став бізнесменом, зайнявшись торгівлею антикваріатом) та вояк УПА, який з’являється їм у снах... Сюжет заплутаний, у ньому кілька ліній, які переплітаються, підсвічують одна одну».

Провідна метафора книги, а заодно і ключ до її розуміння - «секретики» пам’яті - гра, добре знайома багатьом дітям («закопаний скарб»), як символ захованих у часі уламків доль, що виринають у минулому, теперішньому, майбутньому і змінюють їх. У романі знайшлося місце й історичному детективу, і соціально-психологічній драмі, і містичному трилеру. Його події охоплюють три покоління, шістдесят років української історії - від осені 1943-го до весни 2004-го. Там є доба УПА і Сталіна, шестидесятників, період незалежності, патріотичного й антипатріотичного мародерства, мафіозного капіталу... Українська історія крізь сторінки роману постає живою і зрозумілою. “Музей...” забрав у мене набагато більше часу, ніж сподівалася, - зізнається Оксана Забужко. - На те були й об’єктивні причини: мусила переорати гори матеріалу. Його вистачило б на десяток дисертацій. Крім того, була маса справжніх польових досліджень, поїздок, десятки годин записаних інтерв’ю з людьми, багато з яких уже відійшли... Список подяк у романі - довший, аніж будь-яка передмова чи післямова».

Висновки: головне у книзі - звязки поколінь і часів. В Україні (і українцях) зливається багато різних течій, струмочків. Вони сходяться у сьогоденні у несхожих, різних людях, які осмислюють власний шлях, походження і майбутнє.

Ідея тексту - відповідальність перед собою, внутрішня честь і гідність. Не скурвитися.

Цікаво групуються персонажі, автор грається із зовнішньою схожістю/ внутрішньою несхожістю і навпаки. Вадим - Стодоля (чоловіча сила), Бухалов старший і молодший (людина влади), Адріян-"Звір" - Адьо сучасний (інтелігент), Дарина-Влада-Нінель Устимівна (жіноча сила) і так далі.

Дата добавления: 2015-04-24