Білет № 30

Білет № 29

1. Роман О.Забужко «Музей покинутих секретів» в контексті світових літературних традицій «родинної саги».

Висновки: головне у книзі - звязки поколінь і часів. В Україні (і українцях) зливається багато різних течій, струмочків. Вони сходяться у сьогоденні у несхожих, різних людях, які осмислюють власний шлях, походження і майбутнє.

Ідея тексту - відповідальність перед собою, внутрішня честь і гідність. Не скурвитися.

Цікаво групуються персонажі, автор грається із зовнішньою схожістю/ внутрішньою несхожістю і навпаки. Вадим - Стодоля (чоловіча сила), Бухалов старший і молодший (людина влади), Адріян-"Звір" - Адьо сучасний (інтелігент), Дарина-Влада-Нінель Устимівна (жіноча сила) і так далі.

2. Провідні теми, мотиви, сюжети сучасної літератури як свідчення пошуку форм постколоніального мислення.

1. Характерні особливості образної системи роману «Музей покинутих секретів».

Сюжет: заплутаний і довгий. 2001 рік. Молода успішна тележурналістка Дарина Гощинська робить програму "Діогенів ліхтар" про видатних людей. Новою героїнею програми стає Олена Довганівна - дівчина з інтелігентної сім'ї, яка загинула в Карпатських лісах під час боїв МГБ з УПА.

У Гощинської в автокатастрофі гине найкраща подруга - Влада Матусевич, успішна українська художниця (за характером простежуються аналогії з Соломією Павличко), при цьому зникають її найкращі картини. Дарина спілкується з останнім чоловіком Влади - депутатом Вадимом, міркує про успішних чоловіків та жінок в радянському та сучасному суспільстві. Проте таємниця смерті Влади не відкривається.

Розкриваєтся історія батька Дарини - талановитого архітектора, який був співавтором палацу "Україна". Як виявилося, палац вийшов надто гарний для Києва (кращий, ніж у Москві) і архітекторів змусили переробити, збіднити його. Головний архітектор покінчив з собою, його помічник Гощинський потрапив до психлікарні. Його лікар пізніше став вітчимом Дарини)

Виявляється, що Олена Довганівна - двоюрідна бабця коханого Дарини, Адріяна. Він мало що знає про бабцю, але зголошується допомогти.

_______________________

Адріян починає бачити сни, детальні до дрібниць. У снах він бойовик ОУН, а пізніше - боєць УПА "Звір", хлопець з інтелігентної родини на ім'я Адріян. У снах він - після поранення у криївці УПА (1947 рік, загибель повстанської армії), спостерігає, як люди борються з безнадією. В криївці все стиснуто до межі - всі живуть на очах у інших і помирають так само. Адріян постійно думає про подругу дитинства Гельцю (Олену) Довганівну. Єдина жінка у схроні - молода єврейка "Рівка". "Звір" уже виздоровів та і має покидати криївку. В останній день він кохається з "Рівкою".

Зиму 1947 року він пересиджує в криївці з Оленою Довгалевич, яка виявилася зарученою зі "Стодолею" - сотником СБ (служби безпеки ОУН), практично "над-чоловіком", пильним, сильним, завжди напруженим "Стодолею". Олена вже вагітна, і Адріян намагається примирити своє кохання з повагою. Під час останнього побачення з сестрою Ліною Олена передає їй, що Адріян, якому Ліна симпатизувала, живий.

Вирішується все несподівано: "Стодоля" зраджує УПА і приводить загін гебістів на чолі з капітаном Бухаловим до криївки. Гельця допомагає Адріяну, і вони підривають гранатою усіх.

_______________________

Програму Гощинської закривають - замість неї має бути "Міс канал". Насправді це практично відбір проституток до елітних київських борделів. Гощинська намагається зупинити "міс", але у програмі задіяні високопосадовці. Дарина іде з каналу, але вирішує самостійно закінчити програму про Олену Довганівну.

Адріян знайомить Дарину з старим невдахою-мистецтвознавцем. Він розповідає, якими інтригами робилися кар'єри в СРСР, зокрема, шлях батьки Влади, теж художника. Владу він визначає як практично бездарну кон'юнктурну пролазу. Дарина влаштовує істерику.

В Адріяна - проблеми на роботі ("кинула" секретарка). Розплутуючи клубок украдених замовлень, він виходить на хитрого дядька з-під Борисполя, який мародерствує на трасі. У нього знаходяться картини Влади, які зникли з її машини.

Вадим, останній чоловік Влади, вже завів нову коханку, але продовжу турбуватися про її дочку. Крім того, він допомагає Дарині, посприявши закриттю "Міс канал".

____________________

Розшукуючи дані про Гельцю Довганівну, Дарина виходить на капітана Бухалова-молодшого, який свого часу був "куратором" її батька в КГБ, а зараз завідує архівом СБУ. Дочка Бухалова-мол. Ніка симпатизує Дарині, захоплюється її журналістською діяльністю. Бухалов зголошується пошуктаи документи, а потім розповідає власну історію.

Його батько був серйозно поранений під час захоплення криївки. Після цього він уже не міг мати дітей, а тому всиновив дитину єврейки Леї з УПА, яка загинула в радянському концтаборі в 1947 році (з обставин зрозуміло, що це "Рівка", а значить, Бухалов - син Адріяна ("Звіра).

Ліна Довганівна - бабуся Адріяна (тобто він названий на честь Адріяна ("Звіра"). Адріян знаходить старі записи бабці, які розповідають про смерть його "попередника".

_____________________

Дарина раптом виявляє, що вона вагітна. Адріян щасливий. Оператор Антон з міркувань професійної і людської честі зголошується допомгти з фільмом про Олену. The enD.

==================

Позасюжет: про все на світі. Жіноча і чоловіча психологія, секс, убивство Гонгадзе, Київ 70-80-90-00-х, УПА. Приблизний обсяг позасюжетного - 40% тексту, і не завжди він стосується оповіді.

==================

Висновки: головне у книзі - звязки поколінь і часів. В Україні (і українцях) зливається багато різних течій, струмочків. Вони сходяться у сьогоденні у несхожих, різних людях, які осмислюють власний шлях, походження і майбутнє.

Ідея тексту - відповідальність перед собою, внутрішня честь і гідність. Не скурвитися.

Цікаво групуються персонажі, автор грається із зовнішньою схожістю/ внутрішньою несхожістю і навпаки. Вадим - Стодоля (чоловіча сила), Бухалов старший і молодший (людина влади), Адріян-"Звір" - Адьо сучасний (інтелігент), Дарина-Влада-Нінель Устимівна (жіноча сила) і так далі.

2. Творчість Віктора Неборака. Концептуальні ідейно-тематичні та стильові засади збірки «Літаюча голова».

В.Неборак- представник 3-ї хвилі авангардизму.»Літаюча голова» 1987-91р.р. – це ключова збірка Бу-Ба-Бу.Бубабізм- це реакція на фальшиву патріотичну лірику. Неборак це поет міста,звідси міфологема лабіринту(Літаюча голова» - це урбаністична збірка)

Риси творчості:

1.карнавалізація. успадкована від Бахтіна.карнавал дає можливість сховатись за маскою – показати порожнечу в ігровій формі.

2.ключові образи – маска і площа

3.епатаж у поезії

4. теорія Гейзінга про веселе самозабуття, жарти і розваги

5.прийоми бурлеску, буфонади, балагану

6. сповненість міфологізмами та міфологемами (лабіринту)

Т.Гундорова «Бубабізм: карнавал і кітч»

Перші збірки В. Неборака – "Літаюча голова", "Alter Ego", "Розмова зі слугою" – представили зразки нової вільної, нікому нічим не зобов'язаної поезії. У їхній основі – гра на контрастах – "низьке" змішується з "високим", "потворне" з "прекрасним", а поетика книги представлена і бароковими тенденціями, і постфутуристичними, і неоавангардними. Поступово віршоване шоу В. Неборака стає стриманішим, поважнішим, "родинним". Збірки "Епос про тридцять п'яту хату", "Наближення до лінії обрію", "Повторення історій" представили читачам переважно медитативну лірику, хоча фантасмагорій ні вірші у них також зустрічаються.Визначаючи особливості ідіостилю В. Неборака, в першу чергу, варто звернути увагу на тематичну однорідність його поезій. Протягом усієї творчої діяльності, а це чверть століття, його непокоять одні й ті ж питання: сенс людського існування, зміст понять щастя і безсмертя, пошуки себе і свого місця в житті.Поезія В. Неборака діалогічна, вона налаштовує на роздуми, часто викликає дискусію, готова прийняти будь-яку думку, оскільки не вимагає якогось єдиного ставлення. Це передбачає і карнавальність поетичної творчості В. Неборака. Його поетичний карнавал – це не порожня яскрава, сповнена "карколомних перевтілень" забавка, це ще й захоплююча мандрівка різними шарами історії та культури. При цьому В. Неборак відкидає атрибути не лише соціалістичного, але й націоналістичного реалізму, шукаючи свій шлях і своє самовизначення як поета. Більшість його віршів – це поетичне шоу, дійство в поезії, пародія і забава. За своєю суттю карнавал демократичний, тому в тематиці та образності поезій В. Неборака немає обмежень. У Небораковому поетичному лексиконі спостерігаємо різноманітність семантичних значень, величезну кількість неологізмів, а синтаксис його поезій надзвичайно гнучкий і плавний.

Дата добавления: 2015-04-24