Білет № 28

1. Поняття про елітарну та масову культуру (літературу). Взірці елітарної та масової літератури у контексті сучасного літературного процесу.

У сучасному літературознавстві актуалізувався ціннісно-ієрархічний підхід до літературної творчості, відповідно до якого існує два типи літератури – елітарна та масова, що орієнтовані на культурні потреби різних категорій читачів. Для елітарної літератури характерна гібридизація жанрів, складність мовних засобів, філософська наповненість змісту та образів, цитування, колажування, інтелектуальна гра з читачами. Елітарна література передбачає конкретну читацьку аудиторію – вузьке коло реципієнтів, які здатні до осягнення змісту, розуміння алюзій та декодування складного лише для поверхового прочитання художнього твору, це читачі-співучасники з не меншою активністю інтелекту та уяви, як у автора. Глибина проникнення в такі твори найчастіше визначається рівнем знання інших художніх текстів, кваліфікований читач повинен уміти прочитати не тільки диктумний план (послідовність подій та їхнє тло), а й модусний – систему поглядів свідомостей автора і персонажів, що взаємодіють у тексті [5].На відміну від високої, масова література орієнтується на потребу пересічного читача відпочити від дійсності, тяжіє до типізації, стандартизації, в пізнаваності сюжетів та образів, вільно користується мовними штампами та позбавлена психологізму. Для задоволення очікувань публіки творці масової літератури використовують набір відомих літературних формул, чітко дотримуючись правил популярних жанрово-тематичних канонів. Такі твори будуються за трафаретними сюжетними схемами, мають схожу тематику та наративну структуру, відповідають звичним естетичним шаблонам та ідеологічним стереотипам. Головний принцип масової літератури – принцип формульності, серійності, що виявляється на всіх рівнях тексту – від сюжету й персонажів до типових промовистих заголовків, які разом зі специфічно оформленою яскравою обкладинкою свідчать про приналежність цієї книги до конкретного виду масового чтива, як-от детектив, мелодрама, любовний роман тощо.

2. ­Жанрова специфіка «Музею покинутих секретів», стильовий синкретизм роману, особливості поетики.

Висновки: головне у книзі - звязки поколінь і часів. В Україні (і українцях) зливається багато різних течій, струмочків. Вони сходяться у сьогоденні у несхожих, різних людях, які осмислюють власний шлях, походження і майбутнє.

Ідея тексту - відповідальність перед собою, внутрішня честь і гідність. Не скурвитися.

Цікаво групуються персонажі, автор грається із зовнішньою схожістю/ внутрішньою несхожістю і навпаки. Вадим - Стодоля (чоловіча сила), Бухалов старший і молодший (людина влади), Адріян-"Звір" - Адьо сучасний (інтелігент), Дарина-Влада-Нінель Устимівна (жіноча сила) і так далі.

Дата добавления: 2015-04-24