Міжнародно-правові гарантії здійснення права людини на соціальне забезпечення

Питання міжнародно-правових гарантій права на соціальне забезпечення детально досліджувала Нінель Борисівна Болотіна, і її праці доцільно використати при підготовці цього питання [89]. У навчальному посібнику нею висвітлені такі питання: 1) міжнародне правове регулювання відносин у сфері соціального захисту; 2) стандарти ООН у сфері соціального захисту; 3) конвенції МОП у сфері соціального захисту; 4) європейські міжнародні стандарти у галузі соціального захисту. У монографії ці питання викладені більш поглиблено й окремо автор зупиняється на гарантіях, передбачених Європейською соціальною хартією (переглянутою) стосовно законодавства України про соціальний захист.

У ХХ ст. ще вважалось, що право людини – це внутрішня справа кожної держави. Розвиток міжнародних відносин веде до зміни меж внутрішньої юрисдикції держав, які самі встановлюють рамки таких обмежень, передаючи ряд питань до відання міжнародно-правового регулювання. Поштовхом до прийняття низки міжнародних актів з прав людини послужила прийнята третьою сесією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року Загальна декларація прав людини. Зараз таких актів налічується сотні.

Міжнародно-правові гарантії прав людини поділяються на: 1) загальнолюдські (світові), що закріплені в міжнародно-правових актах, прийнятих ООН та організаціями, що діють під її егідою; 2) регіонально-континентальні, які закріплені в континентальних нормативно-правових актах, прийнятих, наприклад, Європейським Союзом, Радою Європи.

Слово „стандарт” англійського походження в буквальному розумінні означає „норма”, „зразок”, „мірило”. Міжнародні стандарти у сфері соціального забезпечення – це передбачені міжнародними актами параметри надання особам окремих видів соціального забезпечення, що носять для держави рекомендаційний або обов’язковим характер і реалізуються через національне законодавство. Ці параметри включають: 1) соціальний ризик, при настанні якого надається відповідний вид соціального забезпечення (сфера застосування); 2) коло осіб, які підлягають захисту (отримувачі соціального забезпечення); 3) умови отримання права на відповідний вид соціального забезпечення; 4) типи соціальної допомоги (періодичні, одноразові, грошові, натуральні); 5) метод нарахування періодичних грошових виплат (грошові допомоги, пов’язані із заробітком або фіксована допомога, яка виплачується із урахуванням матеріального стану); 6) період дії права на отримання допомоги (строк, упродовж якого здійснюються періодичні виплати); 7) період очікування (строк, з якого починається виплата, наприклад, по безробіттю). Стандарти передбачають мінімальні соціальні норми та нормативи, тобто обсяг конкретного виду матеріального забезпечення не може бути нижчим за обсяг, який зафіксований міжнародним актом.

В основному застосовуються три способи впровадження і обліку міжнародних норм про соціальне забезпечення: 1) безпосереднє застосування норм, що містяться у міжнарод­них актах, без трансформації у національне законодавство; 2) включення таких норм у національні закони повністю чи частково; 3) облік і реалізація у нормативно-правових актах національного законодавства міжнародного досвіду у сфері соціального забезпечення, закріплених у відповідних міжнарод­них актах, до яких країна не приєдналась, а також у внутрішньому законодавстві інших держав. Перші два способи застосовуються до міжнародних актів, які ратифіковані Верховною Радою України.

Слід зазначити, що Україна ратифікувала надзвичайно мало міжнародних актів у сфері соціального забезпечення. Не дивлячись на це, при розробці та прийнятті нормативних актів ураховуються міжнародні стандарти. Треба пам’ятати, що матеріальне забезпечення надається не на підставі норм міжнародного права, а відповідно до норм внутрішнього законодавства та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Їх порівняння із нормами міжнародних актів і визначає дотримання Україною міжнародно-правових актів у сфері соціального забезпечення.

Соціальні виплати, як правило, установлюються в процентному відношенні до заробітної плати працівників, а вона в Україні у 10 разів нижча ніж у розвинутих країнах. У цій ситуації важко переконувати людей про дотримання в Україні міжнародних стандартів у сфері соціального забезпечення при порівнянні розмірів соціальних виплат та їх купівельної спроможності. Скоріше тут мова йде про дотримання міжнарод­них гарантій у теоретичному плані, ніж у практичному. Якщо ціни в Україні на товари і послуги зрівнялись із європейськими, а в деяких випадках є вищими, то повинен зрівнятись і рівень оплати праці. Лише у цьому випадку можна реально порівню­вати розміри соціальних виплат із міжнародними стандартами.

Міжнародно-правові гарантії доцільно розглядати стосовно видів соціального забезпечення (пенсійне забезпечення, забезпечення допомогами, надання соціальних послуг). Указані гарантії вміщені в багатьох міжнародних актах і, на наш погляд, доцільно зупинитись на одному з них – Європейському кодексі соціального забезпечення (ЄКСЗ).

На першій сесії Консультативної Асамблеї Ради Європи, що проходила з 10 серпня по 8 вересня 1949 року, була звернута увага на необхідність підвищення рівня життя тих, хто пережив Другу світову війну. Одним із засобів цього було виділене соціальне забезпечення. 24 серпня 1950 р. Асамблея прийняла Рекомендацію № 28, яка передбачала розробку ЄКСЗ. Розробку проекту Кодексу доручили Комітету експертів із соціального забезпечення.

У 1952 р. Міжнародною організацією праці (МОП) була прийнята Конвенція № 102 „Про мінімальні норми соціального забезпечення”, яку використали як модель ЕКСЗ, а для закріплення більш високих норм забезпечення вирішили до Кодексу розробити проект Протоколу. Сам ЄКСЗ був прийнятий Комітетом Міністрів 11 березня 1964 року з додатком до нього відповідно Протоколу. Кодекс набрав чинності 17 березня 1968 року. На засіданні у грудні 1973 року Комітет експертів з питань соціального забезпечення прийшов до висновку, що у світлі тенденцій і змін як у національному, так і у міжнародному законодавстві у сфері соціального забезпечення Кодекс застарів і необхідно підготувати проект його перегляду. 6 листопада 1990 року Комітет Міністрів схвалив Переглянутий Кодекс і він був відкритий для підписання.

Таким чином, ЄКСЗ, Протокол до нього та ЕКСЗ (Переглянутий) є основними нормативними документами Ради Європи у сфері соціального забезпечення.

У Переглянутому Кодексі ставилися три мети: 1) розробити більш високі мінімальні норми за ті, що містилися в Кодексі та Протоколі до нього; 2) забезпечити більшу гнучкість у виборі мінімальних норм; 3) сприяти нейтральному підходу до статі отримувачів соціального забезпечення (ґендерний підхід). У Переглянутому ЄКСЗ відсутній Протокол. Складається він з 15 частин (розділів), а саме: 1) загальні положення (ч.І); 2) медична допомога (ч.ІІ); 3) грошова допомога у зв’язку з хворобою (ч.ІІІ); 4) допомога по безробіттю (ч.IV); 5) пенсія за віком (ч.V); 6) допомога в разі виробничої травми та професійного захворювання (ч.VІ); 7) допомога сім’ї (ч.VІІ); 8) допомога у зв’язку з материнством (ч.VІІІ); 9) обчислення періодичних виплат (ч.ІХ); 10) допомога у разі смерті годувальника (ч.Х); 11) обчислення періодичних виплат (ч.ХІ); 12) загальні положення (ч.ХІІ); 13) інші положення (ч.ХІІІ); 14) внесення поправок (ч.ХІV); 15) прикінцеві положення (ч.ХV).

Мінімальні норми допомоги установлені в таких відсотках:

Обставина, за якої надається допомога	Типовий отримувач	Розмір допомоги у відсотках до заробітку ЄКСЗ (1964)	Розмір допомоги у відсотках до заробітку Протокол до ЄКСЗ
1	2	3	4
Хвороба	Чоловік із дружиною та двома дітьми
Безробіття	Чоловік із дружиною та двома дітьми
Старість	Чоловік із дружиною пенсійного віку
Виробничі травми та професійні захворювання: а) Тимчасова непрацездатність	Чоловік із дружиною та двома дітьми
1	2	3	4
б) Повна втрата працездатності   в) Втрата годувальника	Чоловік із дружиною та двома дітьми Удова з двома дітьми
Вагітність і пологи	Жінка
Інвалідність	Чоловік із дружиною та двома дітьми
Втрата годувальника	Удова з двома дітьми

Розміри виплат типовим отримувачам допомог дано у відсотках до минулого заробітку або (при певних умовах) до заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі, зайнятого ручною працею, або до заробітку звичайного дорослого робітника чоловічої статі. Держава на свій розсуд вибирає з цих варіантів відповідний заробіток.

В ЄКСЗ (Переглянутому) ці норми суттєво збільшені

Частина	Обставина, за якої надається допомога	Бене-фіці-арій без сім’ї	Бенефіціарій, що має утриманців
Відсот-кова частка	визначення	про-центна частка
ІІІ	Хвороба		Чоловік із дружиною та двома дітьми
IV	Безробіття		Чоловік із дружиною та двома дітьми
V	Вік		Чоловік із дружиною визначеного віку
VI	Виробничі травми та професійні захворювання: а) тимчасова або початкова непрацездатність - повна втрата спроможності отримувати заробіток або відповідний ступінь інвалідності б) загалом - необхідність постійного догляду в) смерть годувальника - вдова /вдівець - дитина		Чоловік із дружиною та двома дітьми Чоловік із дружиною та двома дітьми   Вдова/вдівець із дво­ма дітьми
VII	Материнство		Жінка із чоловіком та двома дітьми
IX	Інвалідність		Чоловік із дружиною та двома дітьми
X	Смерть годувальника - вдова /вдівець - дитина		Вдова/вдівець із дво­ма дітьми

Дата добавления: 2015-05-10