Система органів управління кредитно-банківською сферою

Поняття та особливості міжгалузевого управління.

49 50 51 52 53

Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу й розпорядницьку діяльність, здійснювану органами державного управління, наділеними міжвідомчими повноваженнями відносно організаційно не підлеглих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при рішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань.

На відміну від галузевого (лінійного) управління при міжгалузевому (функціональному) керуванні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підлеглих один одному.

Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, але й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.

У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.

На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, установлюються податки й гарантії, передбачаються їхні граничні величини, сфера діяльності. Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту й імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника.

Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (на рівні конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислова, сільськогосподарські, сфера надання послуг і т.п.. Саме тут вирішуються завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації або реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування росту цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, у яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, прийняті цими суб'єктами, у тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їхнього стягнення у встановлених межах.

До огранів управління кредитно-банківською сферою можна віднести:

Президент України, Верховна Рада, Національного банку України, Каінет міністрів.

Стаття 106 КУ.:

Президент України призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України, (ст.106 КУ) ВРУ іншу (ст.85 КУ)

Верховної Ради України:

- призначає на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

- затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; (ст.85 КУ)

- вислуховує доповідь Голови НБУ про діяльність НБУ(ст.51 «Про Національний банк України»).

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України.(ст.99КУ)

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом(ст.100КУ).

Статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації НБУ регулюються Законом «Про Національ­ний банк України» (1999).

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. (ст.51 «Про Національний банк України»)

НБУ надає Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк України має право подавати Президенту України пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України. (ст.51 «Про Національний банк України»)

„Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу.

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.” (ст.52 «Про Національний банк України»)

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України (далі — Рада Національного банку) та Правління Національного банку України (далі — Правління Національного банку).(ст.8 «Про Національний банк України»)

Структура НБУ будується за принципом цен­тралізації з вертикал. підпорядкуванням. До системи НБУ входять центр, апарат, філії (тер. управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Держ. скарбниця України, Центр, сховище, фабрика банкнотного паперу, спеціалізовані підприємства, банківські навч. заклади та ін. структурні одиниці. (ст.22 «Про Національний банк України») Філії НБУ не мають статусу юрид. особи, не можуть вида­вати нормат. акти, діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень. (ст.23 «Про Національний банк України») Завдання і функції філій визначаються їхніми положен­нями, що затверджуються правлінням НБУ. Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грош. одиниці України.

Банк сприяє дотри­манню стабільності банк, системи та (в межах своїх повноважень) ціновій стабільності. НБУ виконує також наст. функції: визначає і про­водить грош.-кред. політику (щорічно Інфор­мує ВР про напрями грош.-кред. і валют, по­літики); монопольно здійснює емісію нац. валюти України та організує її обіг; виступає кредитором ост. інстанції для банків і організує систему рефінансування; встановлює для банків та ін. фін.-кред. установ правила прове­дення банк, операцій, бух. обліку І звітності, захисту інформації, нормативи обов'язкового резервування коштів; організує створення та методологічно забезпечує систему грош.-кред. і банківської стат. інформації та статистики; здійснює валютне регулювання і валют, кон­троль за козаходівц. банками та ін. фін.-кред. уста­новами; забезпечує нагромадження та збері­гання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними; бере участь у підготовці кадрів для банк, системи України. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпе­чення фін. надійності банків та ін. фін.-кред. установ НБУ встановлює для них обов'язкові екон. нормативи.

Дата добавления: 2015-05-10