Суб'єкти міжгалузевого управління

Міжгалузева виконавча й розпорядницька діяльність покладена в основному на державні комітети, служби, адміністрації й інспекції України, у деяких випадках - на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що ставиться до їхньої компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Державний комітет (службу, адміністрацію) очолює Голова комітету (служби, адміністрації).

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесеним до їхньої компетенції. Такі функції здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України й деякі інші

Згідно постанови КМ від 14 жовтня 2005 р. N 1020 діють такі урядові комітети: урядовий комітет з питань економічної політики, з питань правової політики та оборони; з питань розвитку реального сектору економіки; з питань регіональної політики; з питань гуманітарної і соціальної політики; з питань розвитку агропромислового комплексу та природокористування; з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

До складу урядового комітету входять члени Кабінету Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, заступники керівників центральних органів виконавчої влади, заступники Міністра Кабінету Міністрів України.

Склад урядового комітету затверджується Кабінетом Міністрів України.

Урядовий комітет очолює Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр або Міністр закордонних справ.

У складі урядового комітету, який очолює Прем’єр-міністр України, визначається посада заступника голови урядового комітету";

У разі відсутності Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра, який очолює урядовий комітет, засідання цього комітету проводить посадова особа, яка забезпечує здійснення повноважень відсутньої особи. (загальне Положення про урядовий комітет затв постановою КМ України від 14 жовтня 2005 р. N 1020)

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесеним до їхньої компетенції. Такі функції здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України й деякі інші.

Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, що управляють конкретними галузями економіки й сферою надання послуг.

58. Поняття, зміст та особливості управління адміністративно-політичною сферою.

Управління в адміністративно-політичній сфері є різновидом державного управління, вираженого в цілеспрямованому й організуючому впливі, здійснюваному з метою забезпечення взаємодії, погодженості й упорядкування загальних дій людей, органів, підрозділів і служб в інтересах ефективного виконання поставлених перед ними завдань.

Для управління в адміністративно-політичній сфері, як і для державного управління, здійснюваного Президентом, урядом та іншими органами виконавчої влади, законодавчими органами й органами місцевого самоврядування характерні наступні ознаки:

а) здійснення загальнозначущих функцій;

б) нормативно-розпорядницьке регулювання;

в) підзаконний характер діяльності;

г) використання владних повноважень.

Управління в адміністративно-політичній сфері, здійснюване органами виконавчої влади, характеризується названими й, додатково, що випливають ознаками:

а) безперервний і оперативний характер діяльності;

б) здійснення спеціалізованих функцій, що вимагають однакової технології;

в) установлення юридико-функціональних режимів;

г) діяльність ієрахічно побудованого апарата управління;

д) застосування мер адміністративного (дисциплінарного) впливу;

е) професійний апарат.

Як і будь-який інший вид управління, управління в адміністративно-політичній сфері має системний характер і здійснюється в рамках соціальних управлінських систем.

Разом із цим, управління в адміністративно-політичній сфері має свій специфічний характер, властивій тільки названій сфері і її складових. Всі вони носять політичний, захисний характер і прямо пов'язані з головними й фундаментальними функціями держави. Це в першу чергу оборона, безпека, зовнішня розвідка, іноземні справи, а також внутрішні справи і юстиція.

Названі області цілком мають правоохоронний характер, перебувають на сторожі закону й правопорядку, забезпечують охорону прав і свбод громадян, оборону й безпеку держави, вирішують питання, пов'язані з удосконалюванням правопорядку, життям і безпекою цивільного суспільства в цілому й кожної людини окремо. Правоохоронними органами, які використовують у своєму управлінні різноманітні способи (методи) реалізації завдань і функцій державних органів, які, у свою чергу, дають можливість класифікувати методи управління. У найбільш загальному виді ці методи можна розділити на три види: переконання, заохочення, примус. Всі ці види передбачають використання політичних, моральних, ідеологічних, адміністративних, організаційних і психологічних засобів.

Дата добавления: 2015-05-10