Загальна характеристика софістичної філософії. Сутність релятивізму

Софісти постаили питання про те, що арехе для людини ніякого значення не мають, найголовнішим для людини є вона сама. Вони довели що світ є антропоморфний (людиноподібний), тобто таким йким бачить його людина. Прийшли до висновку зо в кожної людини є своя істина, і ця істини суб’єктивна, а не об’єктивна. Відповідно, якщо істина суб’єктивна то Протагор (перший засновник софістів) переходить до першого онтологічного висновку: (онтологія) світ змінний, плинний, спирається на філософію Геракліта, існує будь-яка закономірність; ніщо в світі не існує саме по собі, але по відношенню до чогось, відповідно світ - це не тільки світ речей;.. все змінюється не як небудь, а лише у протилежне собі.

Софісти були вчителями мудрості. За своє навчання вони брали гроші. Завдання софістів – навчити людину бути не просто освіченою і розумною. Софізми – це логічні задачі, кі показують порушення в мисленні, міркуванні. Один з перших софістів - Горгій (нічого не існує, а якщо щось існує, то неосяжне, а якщо осяжне, то не передається).

Софісти пов були навчити людину захищати будь-яку точку зору, якою абсурдною вона б не була – безкомпромісна дискусія.

Софістика- це вчення хитромудро вести дебати. Софісти зробили важливий крок на шляху до створення науки про мову, зокрема Протагор займався категоріями словозміни, він заклав основи вчення про синоніми, а Гіппій – граматики. Софістика – це нечесний шлях ведення спорів, за допомогою якого використовуються прийоми, що дозволяють бентежити інших, будь-який аргумент, лише б домогтися поставленої мети. Протагор говорив «те, що я думаю, і є істина». Софісти поклали початок такої науки як аргументація.

Релятивізм — методологічний принцип, який полягає у метафізичній абсолютизації відносності і умовності змісту пізнання. Суть даного філософського напрямку: всяке знання відносно неусталене, суб'єктивне, залежить від людини. Гносеологічні корені релятивізму — відмова від визнання неперервності у розвитку знання, перебільшення впливу конкретних умов. Факт розвитку пізнання, в ході якого воно переходить на новий вищий рівень, релятивісти розглядають як доказ його неістиності, суб'єктивності. Це приводить до заперечення об'єктивності пізнання взагалі, до агностицизму. Релятивізм в часі сягає вчення давньогрецьких софістів. Раннім релятивістом можна вважати Протагора. Елементи релятивізму характерні і для античного скептицизму. Аргументи релятивізму філософи XVI—XVIII ст. (Еразм Ротердамський, Мішель Монтень, П'єр Бейль) використовували для критики догматів релігії і основ метафізики. Іншу роль релятивізм відіграє у ідеалістичному емпіризмі (Джордж Берклі, Девід Юм; махізм, прагматизм, неопозитивізм). Абсолютизація відносності пізнання служить тут обґрунтуваннямсуб'єктивізму.

Дата добавления: 2015-05-08