Робота режисера над масовими сценами

Робота режисера над масовими сценами

В мистецтві театру масових дій важливими етапами пошуку режисерського рішення виступають масова сцена, мізансцена і епізод, котрі є мовою режисури будь – якого виду мистецтв.

Масова сцена – це зіткнення думок, бажань, волі і психології багатьох людей. Пошук режисерського рішення масової сцени залежить від кількості дійових осіб, а також від драматургії забарвлення тієї чи іншої масовки.

За своєю функцією у театральній виставі, як і в театральному спектаклі,масові сцени діляться на дієві і фонові.

Наприклад, на стадіоні відбувається фрагмент дії про визвольну боротьбу козаків проти турків. Це масова сцена, в якій перевага то на одному, то на іншому боці. Нарешті, битва закінчується навальною атакою козаків.

Вщухають звуки, згасає вогонь пожеж, розсіюється димова завіса, і дійова масова сцена перегруповується на фонову групу, по центру якої у музичному супроводі з’являється постать юнака, лунає арія Андрія із «Запорожця за Дунаєм» - «Блаженний день». Таким чином, дійова масова сцена перетворюється у фонову.

Динаміка масової сцени, звичайно, максимальна, тому, режисер має знайти її ритм, який органічно пов'язаний з мізансценою К.С.Станіславський, ставлячись до масової сцени як до вияву психології багатьох індивідів, вважав, що в ритмі індивідуальне організується максимально,впливаючи,на розвиток всієї сцени. Ритм масової сцени випливає зі ставлення її учасників до навколишніх подій. А це означає, що розподіл маси за групами відбувається залежно від спільності чи різниці їхніх прагнень. Ритм масової сцени складається з трьох основних елементів:

1. Напруга (сила,активність)

2. Рух (простір);

3. Тривалість (час)

Масовка не може бути непорушною, вона повинна рухатися і мати свій розвиток залежно від події та зіткнення індивідуальностей.

Уміння виявити головне у масовій сцені має особливе значення у створенні напруги, де увага глядачів може розсіватися на велику кількість об’єктів.

Зміна об’єктів, залежно від їх смислового навантаження, і миттєве фокусування на них уваги глядача залежать не тільки від режисера, але й від кожного учасника масової сцени. Якщо виконавець не відчуватиме зміни цих смислових центрів і не підкорятиме їм свою поведінку, глядач втрачатиме послідовність подій, які відбуваються.

Існують прийоми, які дозволяють зосередити увагу глядачів на певних сценічних об’єктах. Так, якщо в масовій сцені необхідно виділити одну дійову особу, потрібно, щоб усі інші завмерли, чи, навпаки,для підкреслення нерухомості для одного з персонажів, необхідно ввести в дію інших. Рух кожного в натовпі не може випадковим, він повинен працювати на думку даної сцени.

Існують три типи забарвлення масових сцен.

1.Барва організованого хаосу. Тут глядач отримує неясні тривожні (приємні,неприємні,радісні і сумні). На сцені він вловлює лише головну волю маси, її характер і її дію.

2. Чіткі слухові і зорові враження. Тут вся маса говорить і рухається як одна людина. Ця барва використовується в постановках, де маса трактується як натовп, який представляє єдину дійову особу. Звідси синхронність рухів рук, тіла, голови, хорове скандування віршів.

З. Слухове враження другого типу, а зорове - першого, або навпаки.

Глядач бачить хаос рухів, але чітко чує виголошені всім натовпом слова, або ж чує хаос звуків, але бачить чітко, однакові рухи всіх.

Найбільш поширений прийом для досягнення масштабності масової сцени - обмеження простору. Особливо доречний цей прийом у, так званих, „процесіях". Такі деталі оформления і обмеження простору сцени, як паркани, ворота, вікна, сходи, дозволяють створити у глядачевому сприйманні ілюзію проходження великого війська, загонів і т. ін. Прийом обмеження простору дозволяє учасникам масової сцени декілька разів дефілювати перед глядачами, міняючи за сценою зброю, знамена, головні убори.

В побудові масових сцен часто використовується прийом поступового розширення радіуса руху в мізансцені шляхом поступового залучення натовпу до дії (за принципом кіл, які розходяться по воді, або хвиль, які перекочуються).

Особливої виразності в масових сценах можна досягти поєднання різних звучаниям голосів - від шепоту до говорівки, від говорівки до голосної мови, від голосної мови до крику і. нарешті, до зойку.

Білет №4

1.Режисерська діяльність Л. Курбаса.

Дата добавления: 2015-05-08