Психосексуальний розвиток людини

Порушення статевої ідентифікації. Поняття про транссексуалізм. Формування статевої ідентифікації, статевої самосвідомості. Етапи формування психосексуальної орієнтації: стадія еротичного, платонічного, сексуального лібідо.

Статева ідентифікація – це здатність особистості ототожнювати власну поведінку з відповідними статевими ролями, що відповідають статевій, генетичній, фізіологічній та психологічній причетності особистості. Статева ідентифікація має не тільки генетичну складову, а й соціальну.

Порушення статевої самосвідомості (аутоідентифікації) виявляються різними варіантами транссексуалізму.

Транссексуалізм (лат. trans - зміна і sexus - стать) - стійка невідповідність статевої ідентифікації суб'єкта його біологічній статі, переконаність у "неправильності" своєї статі, бажання належати до протилежної, попри правильне формування гонад, урогенітального тракту і вторинних статевих ознак.

Причинами транссексуалізму є порушення в процесі внутріутробного розвитку відповідальних за статевий потяг і статеву поведінку мозкових структур (найбільше в гіпоталамусі). Це призводить до викривлення самоідентифікації, попри правильне виховання статі. На порушення ідентичності впливають ендогенні (підвищення ембріонального андрогену або відсутність естрогену) й екзогенні (інтоксикація, використання фармакологічних препаратів під час вагітності) фактори.

Відчуття належності до іншої статі виникає вже в дитинстві. Дитина просить називати її іменем протилежної статі, стверджує, що вона - не хлопчик, а дівчинка (навпаки), носить нейтральний за статевими ознаками одяг. У такий спосіб діти борються з батьками і оточенням за власне Я.

Статеворольові ігри ("доньки-матері", "козаки-розбійники" та ін.) можуть слугувати індикатором сформованості статевої самосвідомості. За статистикою, серед транссексуалів 63% хлопчиків і 92% дівчаток любили гратися з дітьми протилежної статі; 67% хлопчиків і 92% дівчаток віддавали перевагу іграм, характерним для протилежної статі; 60% хлопчиків та 46% дівчаток соромилися переодягатися при представниках своєї статі; 90% хлопчиків і 100% дівчаток усвідомлювали себе представниками іншої статі.

Із початком активного функціонування статевих залоз відчуття належності до протилежної статі швидко посилюється. Розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак підлітки-транссексуали сприймають дуже гостро, адже це свідчить про їх належність не до тієї статі. Дівчат хвилює збільшення молочних залоз, тому вони їх бинтують, заморожують. Юнаки тяжко переживають ріст статевих органів, ерекцію. Щоб сховати статевий член, вони прив'язують його або в інший спосіб фіксують до промежини. У 18% випадків юнаки наважуються на ампутацію статевого члена або повну кастрацію.

Залежно від сили прояву розрізняють такі форми транссексуалізму:

1) легка (спостерігається в більшості випадків). Спричинюють її менш грубі (порівняно з другою формою) порушення статевої диференціації структур мозку в пренатальному періоді, тому в таких випадках суттєво допомогти може правильне та вчасне статеве виховання. Осіб з легкою формою транссексуалізму вважають соціально адаптованими. Більшість таких чоловіків і жінок адаптується, знаходячи компенсацію у виборі фаху, характерного для протилежної статі. Жінки обирають чоловічі професії (пілот, капітан, хірург та ін.), самоутверджуються, на рівних взаємодіють у чоловічому середовищі (манера триматися" стиль одягу тощо). Чоловікам соціально адаптуватися буває важче, оскільки ще в дитинстві з них кепкують, насміхаються. Пізніше вони обирають жіночі професії, які серед чоловіків викликають подив. Попри те, жіночі колективи, в яких вони працюють, зазвичай ставляться до них доброзичливо. Особам, які мають легку форму транссексуалізму, зміна статі не рекомендується, та вони потребують раціональної психотерапії, спрямованої на соціальну і сексуальну адаптацію;

2) виражена. Статева самосвідомість осіб з такою формою транссексуалізму не залежить від впливу мікросоціаль-ного середовища, статеве виховання виявляється абсолютно неефективним: прагнення до зміни статі у них настільки сильне, що людина готова на все, навіть на хірургічну операцію зі зміни статі. Суїцидальні думки виникають у 60% таких чоловіків і 23% жінок, а спроба їх здійснення - у 20% чоловіків і 8% жінок. Враховуючи високий ризик суїциду, лікування вираженого транссексуалізму можливе лише як зміна статі - хірургічно-косметологічна терапія та гормонотерапія. Зміна чоловічої статі на жіночу оперативним шляхом вважається менш складною, ніж навпаки, та відбувається в кілька етапів. Однак у будь-якому разі операція можлива лише: а) по завершенні психосексуального розвитку (хоч після 20-21 року зміна статі пов'язана з певними труднощами: зміна спеціальності, місця проживання, перебудова взаємин із рідними та знайомими); б) після всебічного фізіологічного і психологічного обстеження; в) після здійснення психосоціальної адаптації до нової статевої ролі; г) після курсу гормонального лікування, спрямованого на формування ознак обраної статі; ґ) при гарантії піклування з боку рідних чи друзів у післяопераційний період.

Психосексуальний розвиток - один з аспектів індивідуального психічного розвитку, в процесі якого формуються статеве самосвідомість, статева роль і психосексуальну орієнтація людини. Починається з перших місяців життя і повністю завершується до 20-25 років вступом індивіда в період зрілої сексуальності (початком регулярного статевого життя з постійним партнером).

Фактично вже в пренатальномуперіоді (з моменту зачаття до народження) відбувається розвиток і статева диференціювання гонад, геніталій, а також структур мозку, відповідальних за статеву поведінку, агресивність, материнський інстинкт, і т. д. Порушення статевого диференціювання структур мозку можуть відбуватися, якщо в критичний період вагітності (7-32 тижнів внутрішньоутробного життя) на плід діють різні патогенні фактори (стреси у вагітної, порушення матково-плацентарного кровообігу, прийом жінкою таких лікарських препаратів, як глюкокортикоїди, анаболічні стероїди, прогестини, резерпін та ін.)

Вікові періоди	Етапи психосексуального розвитку	Фази і їх основні прояви
З перших місяців життя до. 2-4 років (максимум 5 років)	I етап. Формування статевого самосвідомості	1-а фаза(Вироблення установки): усвідомлення власної статевої приналежності і статі інших людей 2-я фаза (Научіння і закріплення установки): цікавість, спрямоване на статеві ознаки, в тому числі вивчення статевих органів
Від 2-5 років до 7-10 років.	II етап. Формування статевої ролі в відповідно до свого підлогою	1-а фаза: вироблення статеворольових установок 2-а фаза: научение статеворольової поведінки в іграх
Від 7-10 років. до 18-20 років. (Максимум 25 років). частіше 7-10 років. частіше 11-15 років. частіше 16-20 років.	III етап. Формування психосексуальних орієнтації,обумовлюють вибір об'єкта статевого потягу і форм його реалізації.
1-а стадія - формування платонічного лібідо	1-а фаза: обожнювання, платонічні мрії, фантазії 2-а фаза: залицяння, платонічне спілкування
2-а стадія - формування еротичного лібідо	1-а фаза: еротичні фантазії 2-а фаза: еротичні ласки та ігри
3-я стадія - формування сексуального лібідо	1-а фаза: сексуальні фантазії 2-а фаза: початок статевого життя, поєднання сексуальних ексцесів з періодами утримання і мастурбації

III етап. Формування психосексуальних орієнтацій. Починається в 7-10 років, завершуючись до 20-25 років,вступом в період зрілої сексуальності, для якого характерна регулярне статеве життя з постійним партнером або чоловіком.

Специфіка етапу - формування психосексуальних орієнтації,які обумовлюють в подальшому вибір об'єкта потягу з його індивідуальними особливостями (статева приналежність, зовнішній вигляд, статура, поведінку і т. д.), необхідність для реалізації потягу певної ситуації і ряду послідовних дій, іноді складових цілий ритуал.

Третій етап можна умовно розділити на три стадії відповідно формуванню платонічного, еротичного та сексуального лібідо. На кожній з них чітко простежуються дві фази. Так, платонічне лібідо проходить першу фазу -«Дитячої» закоханості, бажання духовного спілкування - і другу фазу, коли відбувається їх реалізація в ході спільного приготування уроків, навчання за однією партою, демонстрації знаків уваги до об'єкта платонічного захоплення. При всій своїй зовнішній ефемерності друга фаза дуже значима, оскільки в ході її проходження формується вміння звертати на себе увагу вподобаних однолітків, знайомитися і спілкуватися з ними. Якщо на цій фазі формування лібідо не відбувається його реалізації, то романтична любов залишається не тільки безмовною, але і непоміченою, а труднощі, сумніви і невпевненість в собі перенесуться на більш пізні стадії формування лібідо, створюючи серйозні проблеми при спробах зближення з потенційним партнером. При гармонійному розвитку в платонічну закоханість включаються спочатку окремі елементи еротичного фантазування (бажання залишитися наодинці, прагнення до дотиків і ласкам), які поступово наростають, розширюється їх діапазон, і вони займають все більшу частину вільного часу підлітка. При переході від платонічної стадії лібідо до еротичної підлітки починають проявляти зростаючий інтерес до інтимної сторони взаємин статей, еротичної літератури і фільмів, що містить сцени побачень, пояснень в любові. Але навіть при самих яскравих еротичних фантазіях перехід до другої фази цієї стадії можна вважати таким, що відбувся тільки після їх практичного втілення в інтимних ласках з партнером. На еротичної стадії реалізація потягу частіше буває без оргазму на рівні фрустрацій сексуальних, що спонукає до розширення кола сексуальних дій і форсує перехід до останньої стадії. Можуть також практикуватися форми еротичної реалізації, підкріплювані оргазмом: петтінг і мастурбація. Однак поки немає реалізації сексуального лібідо в статевому акті (2-я фаза), існує можливість для різних відхилень від нормального психосексуального розвитку, які в подальшому можуть ускладнювати проведення гетеросексуального коїтусу. Тому, чим менше часовий розрив між початком фантазування і реалізацією, тим гармонійніше стадія формування того чи іншого компонента потягу, навпаки, чим довше відкладається реалізація фантазій і мрій, тим більше химерними і важче здійсненними вони стають, все більше відриваючись від нормативних статевих контактів. В результаті підвищеної схильності до фантазування і затримок реалізації лібідо, обумовлених соціальними чинниками, жінки більш схильні до відхилень в психосексуальном розвитку.

Дата добавления: 2015-05-08