Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Національний інформаційний простір України: проблеми становлення




Інформаційний простір — сукупність територій, охоплених засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у значенні національного інформаційного простору, який потребує законодавчого врегулювання й захисту, а його суб’єкти — національної підтримки. Інформаційний простір характеризують:

  • матеріальні способи підготовки й поширення інформації по горизонталі, включаючи її передачу, ретрансляцію і отримання;
  • соціально-економічні можливості доступу до інформації населення, забезпечення поширення інформації по вертикалі;
  • існування національної системи інформації та зв’язку з її конкретними компонентами, що визначають територію поширення інф.;
  • наявність національного законодавства в галузі інформації та зв’язку, що регулюють функціонування й використання змі в забезпеченні національних і державних інтересів;
  • наявність законодавчої бази міжнародного рівня та міжнародних і регіональних угод в галузі масової інформації.

Структура інформаційного простору: між джерелами інформації та розповсюджувачами знаходяться посередники (інформаційні агентства). Світові: Ассошіейтед Прес, Рейтер, Кіодо Цусин, Юнайтед Прес Інтернешнл. Українські: УНІАН, Укрінформ. Львівські: Гал-інфо, Прес-тайм, ЗІК.

 

Одне з найбільших завоювань демократії — свобода слова — зазнає сьогодні в Україні все більше утисків. А саме: політичних — у вигляді прихованої цензури; економічних — у створенні всіляких фінансових проблем для існування; організаційних — в обмеженні доступу до інформації; судових — у притягненні журналістів до відповідальності за так звану "образу честі і достоїнства"; і, звичайно ж, утисків кримінальних — у формі прямого фізичного насильства над журналістами.

Працівники мас-медіа стикаються з багатьма іншими гострими проблемами — це фантастично високі ціни на розповсюдження періодики і папір для друкованих видань, затримка на передплату газети, створення нерівних умов для різних газет на поліграфічні і поштові послуги.

На цьому тлі в Україні залишається нерозв'язаною проблема виживання вітчизняних мас-медіа, у тому числі й тих, котрі виходять державною мовою. Також існує проблема з регулярністю виходу українських друкованих видань, наприклад, наукових і суспільно-політичних журналів.

Традиційними проблемами вітчизняного інформаційного простору залишаються:
— неконкурентоспроможність української журналістики у порівнянні з західними ЗМІ;
— постійний деформуючо-нищівний вплив російських ЗМІ;
— надання переваги західним ЗМІ, що мають авторитет серед інтелектуально розвинутого населення нашої країни;
— недовіра населення до українських ЗМІ;
— надмірне зловживання свободою слова або ж навпаки — "пострадянський синдром".

Торкаючись проблеми розвитку мас-медіа в Україні, так чи інакше корисним є вивчення досвіду світової і європейської журналістики, її правового, юридичного статусу в суспільстві. У затвердженій у 1954 році (доповнена в 1986 р.) Міжнародною федерацією журналістів декларації проголошуються стандарти професійного поводження журналістів. В одному з пунктів цього міжнародного документа зазначається, що "...повна повага до демократії існує тоді, коли є розуміння основної ролі мас-медіа в демократичному суспільстві". І далі: "Роль мас-медіа в демократичному суспільстві полягає в тому застосуванні принципів свободи преси, на яких базується свобода слова і свобода думки".

Ще в античні часи Арістотель відзначав важливість процесу обміну інформацією в державі для її повноцінного, гармонічного розвитку. Сьогодні ж у середньому кожна родина в Україні купує одну-дві газети чи журнал. Отже, середній тираж газети чи журналу, виходячи з населення України і кількості періодичних видань — 3-4 тис примірників. Фахівці стверджують, що такий тираж недостатній для забезпечення рентабельності газети. В Україні є періодичні видання з обсягом тиражу кілька десятків тисяч і більше, але їх одиниці. Таким чином, у суспільстві порушується важливий принцип, що впливає на розвиток суспільства, — принцип спілкування, обміну інформацією, тобто комунікації.

У наш час простежується цікава тенденція: людина все менше читає аналітичні матеріали в пресі, надаючи перевагу легким інформаційним повідомленням телебачення та Інтернету. Телеефір нашпигований численною кількістю не дуже професійно зроблених програм. Проте людині легше сприймати інформацію, не напружуючи свій мозок й очі.

Проблема з радіоефіром теж існує. Він чітко поділяється на дві гілки: державне радіомовлення та модні FM-станції, які мають розважальний характер. Державні радіокомпанії транслюють серйозні й пізнавальні програми. FM-станції часто пропонують дешеву інформаційну продукцію. Але вони мають свій "плюс" — політичну незаангажованість та нейтральність. Це комерційні проекти, які, в принципі, розраховані на молоду аудиторію.

Що стосується такого важливого міжнародного принципу журналістської етики, як повага до суспільних інтересів, то останнім часом ми все частіше говоримо про "пресу катастроф": у такій пресі багато негативного і сенсаційного, а репортажі з позитивною інформацією майже відсутні. В інформаційних блоках новин українського ТВ і радіо, на газетних шпальтах рівень негативу доходить до 75-80 %, а средньостатистично — це 50 на 50.

Для української журналістики й українського суспільства настав час серйозних випробувань. Актуальним залишається вироблення ідеологічного курсу, який базувався б на національному оптимізмі й мас-медіа, що повинні користуватися демократичними свободами і довірою населення.

Ми повинні вірити і робити все можливе, щоб хоча б трохи наблизитися до якісної журналістики:
— швидкого та ясного подання фактів;
— беззаперечного висвітлення всіх новин;
— серйозної аналітики;
— цікавого та безпечного (!) журналістського розслідування і т. д.

60. Національні пріоритети в телерадіожурналістській діяльності.

Необхідний відсоток національної аудіовізуальної продукції зазвичай запроваджуються країнами з метою захисту державної мови та ідентичності, задля захисту сектору національного виробництва, або ж переслідуючи обидві цілі разом. Логіка запровадження квот на вітчизняний контент для мовників полягає в тому, що таким чином вони більше інвестуватимуть у національний контент. Це може означати гарантований та відповідний обсяг контенту державною мовою (мовами).

Чого ми прагнемо досягнути з запровадженням квот на вітчизняний контент? Якщо мета полягає як у стимулюванні інвестицій у сектор вітчизняного виробництва, так і забезпеченні певного обсягу якісного контенту державною мовою (мовами), то слід знайти відповіді на такі запитання:

Якого роду продукція заповнює квоти на вітчизняний контент на сьогоднішній день? Яку частку цієї квоти становлять повтори? Скільки продукції має в основі міжнародні формати? Хто виробляє продукцію, яка відповідає вимогам квот на сьогоднішній день? Хто/скільки людей її дивиться або слухає? Яка різниця між телебаченням та радіо на предмет бізнес моделей, виробничих потужностей та наявних національних творів? Що дорожче для кожної радіостанції та телеканалу (або загалом для радіо на відміну від телебачення) – власна продукція чи закордонний контент? Якою є конкуренція для вітчизняних мовників – скільки альтернатив має аудиторія, як от закордонні телеканали, що транслюються через кабельні мережі та супутник, Інтернет-ЗМІ?

3 листопада 2011 року Верховна Рада ухвалила закон, що передбачає скасування квот на українську музику в ефірі та зменшення квот на національний аудіовізуальний продукт з 50% до 25%. Ухвалення цього закону - початок нової ідеологічної війни і спроба віддати український ринок в руки російському шоу- та медіабізнесу.

Квотування - один із небагатьох прикладів державної підтримки національних виконавців. Українські музичні медіа без національного продукту - це нонсенс!

Гарний приклад національних приорітетів на телебаченні і радіо: Франція вимагає від радіостанцій трансляції 40% французької музики, половина якої мусить бути від нових митців. Вимагає від телеканалів трансляції 40% оригінальних французьких творів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 650; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.