Підстави, порядок і правові наслідки відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

Захист інтересів дітей може здійснюватися і шляхом відібрання їх без позбавлення батьківських прав. Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами чи вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального стану. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
У виняткових випадках - при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

117. Специфіка майнових правовідносин батьків та дітей.

Кожна сім'я має у власності певне майно. Це можуть бути будь-які речі, грошові кошти, нерухомість, транспортні засоби, засоби виробництва. Склад, кількість і вартість такого майна не обмежується законодавством, крім майна, виключеного з цивільного обороту. Головним його призначенням є задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб членів сім'ї.
Як правило, переважна частина сімейного майна належить батькам (матері, батьку) дитини (дітей). Менша його частина належить дитині (дітям). Отже, батьки і діти, зокрема ті, які проживають спільно, виступають самостійними власниками майна. Батьки мають право розпоряджатись належним їм майном на свій розсуд (продавати, дарувати, передавати до найму), не запитуючи згоди на це своїх дітей. Малолітні діти не мають права розпоряджатись належним їм майном. Відповідно до п. 2 ст. 173 СК України при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Батьки можуть набувати майно в результаті укладання цивільно-правових угод, отримання спадщини тощо. Відповідно до норм цивільного законодавства малолітні особи (діти, яким не виповнилося 14 років) мають право вчиняти дрібні побутові правочини, вкладати кошти у банківські (кредитні) установи та розпоряджатися ними. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові. В результаті цих дій малолітня особа може набувати у власність певне майно. Відповідно до ст. 174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Закон зобов'язує батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ст. 176 СК України). Неповнолітні діти віком від 14 до 18 років мають більш широкі майнові права. Окрім вищезгаданих дій, вони вправі самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи інший дохід, окрім нерухомих речей та транспортних засобів, самостійно здійснювати права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності тощо.

118. Аліментні правовідносини. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.

Майнові правовідносини виникають між батьками і дітьми, іншими членами сім'ї та родичами.

Майнові правовідносини між батьками і дітьми склада­ються з двох груп: до першої відносяться різноманітні зв'яз­ки батьків і дітей з приводу майна, що знаходиться в сфері володіння сім'ї (житло, предмети домашньої обстановки, гроші та інші цінності); до другої — аліментні зобов'язання батьків і дітей.

Бувають випадки, коли з певних причин у дітей немає батьків і вони залишаються без засобів існування, тому наше законодавство, зокрема глава 13 КпШС, встановлює алі­ментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів по утриман­ню неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх членів сім'ї[1].

У сім'ї створюється не лише спільний бюджет для задово­лення побутових потреб членів сім'ї, але й набуваються пра­ва на спільні трудові доходи, предмети довгочасного корис­тування, домашньої обстановки, а також такі дорогоцінні об'єкти, як житлове приміщення, дача, автомобіль і таке інше. При нормальних сімейних відносинах тут не буває конфліктів, які потребують правового втручання. Навпаки, при розпаді сімейних правовідносин виникають різні спори і непорозуміння (наприклад, автомобіль або кооперативна квартира були придбані не лише на кошти батьків, але і на кошти, які сину подарувала бабуся, і син вважає себе співвласником машини, співпайовиком житлово-будівель­ного кооперативу чи співвласником приватизованого жит­ла). Тому законодавство[2] врегульовує пи­тання про права батьків і дітей на майно.

Одним з найважливіших інститутів сімейного права є алі­ментні зобов'язання батьків і дітей. Взагалі аліментні право­відносини характеризуються певними особливостями. Перш за все підстави їх виникнення визначаються законом. І їх зміст не може бути змінений за угодою сторін. До законних

Підстав виникнення аліментних зобов’язань відноситься родство, непрацездатність.

Аліментні зобов’язання є безкоштовними, тобто вони не можуть бути витребувані назад, навіть якщо стягнені помилково.

Дата добавления: 2015-05-10