КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Порядок та розмір стягнення аліментів на дітей
Умови стягнення аліментів на дітей У відповідності до закону батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги (стаття 80 КпШС України). Цей обов’язок виникає у батьків з часу народження дитини та продовжується до її повноліття. У разі непрацездатності дітей обов’язок по їх утриманню продовжується і після досягнення ними повноліття, однак при умові, що вони потребують матеріальної допомоги. При цьому не має значення, коли настала непрацездатність – до досягнення повноліття або в будь-який інший час. Неповнолітніми визнаються діти, які не досягли 18 років, а непрацездатними – інваліди І, ІІ, ІІІ групи. Обов’язки батьків утримувати своїх дітей припиняються з настанням повноліття навіть у тих випадках, коли діти навчаються в навчальних закладах або з будь-яких причин не мають свого самостійного заробітку. Обов’язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей здійснюється батьками у більшості випадків добровільно. Вони забезпечують дітей всім необхідним для життя, навчання, розвитку. Якщо ж батьки ухиляються від цього обов’язку та не надають коштів на утримання дітей добровільно, такі кошти стягуються з них у судовому порядку у вигляді аліментів. Обов’язок по утриманню дітей покладається на обох батьків. Коли діти проживають з матір’ю, позов про стягнення аліментів пред’являється до батька. На дітей, які виховуються батьком, аліменти стягуються з їх матері. Якщо дитина проживає у інших осіб (діда, бабусі, дядька, тітки та ін.), ці особи можуть стягувати аліменти з обох батьків[3]. У силу статті 92 КпШС України аліменти можуть виплачуватися у добровільному порядку особисто особою, яка зобов'язана сплачувати аліменти, або через власника чи уповноважений ним орган за місцем її роботи, одержання нею пенсії, стипендії.
Підставою для утримання та переводу аліментів в добровільному порядку є письмова заява громадянина, що подана за місцем роботи, яку бухгалтерія реєструє як виконавчий документ. У письмовій заяві має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та адреса заявника; прізвище, ім'я, по батькові і адреса особи, якій слід виплачувати або переводити аліменти; прізвище, ім'я, по батькові, день, місяць, рік народження дітей, на яких слід платити аліменти; розмір аліментів на неповнолітніх дітей у частковому відношенні до заробітку; дата, з якої слід проводити стягнення. У разі недодержання цих вимог, заява до виконання не приймається. Особа, яка виявила бажання добровільно сплачувати аліменти, має право у будь-який час збільшити розмір або припинити виплату аліментів, подавши про це письмову заяву до бухгалтерії за місцем роботи, яка зобов'язана негайно повідомити стягувача аліментів про надходження від громадянина такої заяви. Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації щомісячно переводить аліменти особі, яка зазначена в заяві, в триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати. Якщо громадянин, з якого утримуються аліменти за його заявою, змінює місце роботи, навчання або одержання пенсії, стягнення аліментів припиняється. Про це негайно повідомляється стягувач. Утримання аліментів може бути поновлено на підставі знову поданої громадянином заяви. Заборгованість по аліментах у цих випадках може бути утримана з боржника по його заяві або стягнена в судовому порядку. Утримання аліментів на підставі заяви може проводитись у тих випадках, якщо загальна сума, яка підлягає утриманню на підставі заяви та наявних виконавчих документів, або тих, що надійшли пізніше, становить більше половини заробітку, а також якщо з боржника стягуються за рішенням суду або за постановою судді аліменти на дітей від іншої матері, непрацездатних батьків, одного з подружжя та інших родичів.
Такий добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача в будь-який час звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. При виїзді громадянина, який зобов'язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину — одна чверть, на двох — одна третина, на трьох — не більше половини заробітку (прибутку) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину[4]. Однак у окремих випадках встановлення розміру аліментів у такому порядку викликає певні труднощі. Наприклад, письменники, композитори, художники та інші працівники творчих професій, як правило, не мають постійного заробітку і отримують авторський гонорар за створені ними твори. Тому стягнення з них аліментів у частковому відношенні носило б нерегулярний характер. Саме тому в силу статті 85 КпШС України аліменти за проханням особи, яка вимагає їх, можуть бути встановлені судом у твердій грошовій сумі, яка підлягає виплаті щомісячно. Наприклад, письменник, який не має щомісячного заробітку та живе на гонорари, отримав у кінці року 4800 гривень. Розмір аліментів слід встановлювати таким чином: 4800 гривень: 12 = 400 гривень: 1/4 = 100 гривень на місяць. Аліменти в твердій грошовій сумі стягуються і у тих випадках, коли діти знаходяться у кожного з батьків. У таких випадках аліменти стягуються на користь менш забезпеченого з батьків, в залежності від матеріального сімейного стану сторін у межах, встановлених для стягування аліментів. Наприклад, після розірвання шлюбу з матір'ю залишилася дочка, а сина взяв батько. Заробіток матері складає 160 гривень на місяць, а заробіток батька — 240 гривень. На утримання дочки батько має виплачувати 60 гривень у місяць (1/4 від 240), а на утримання сина з матері належить 40 гривень у місяць (1/4 від 160). У даному випадку аліменти в сумі 20 гривень (60 - 40) підлягають стягненню на дитину, яка живе з матір'ю. Сума в 20 гривень виводиться у результаті заліку зустрічних грошових вимог[5].
У разі стягнення аліментів з батьків на непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається в частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального та сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, яка одержує їх. У силу частини 2 статті 89 КпШС України розмір аліментів у цих випадках не може перевищувати відповідний розмір аліментів, які сплачуються на неповнолітніх дітей, тобто однієї чверті заробітку на одну дитину, однієї третини — на двох дітей та половини заробітку (доходу) — на трьох чи більше дітей і не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на кожну дитину. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі провадиться тільки у вищезгаданих випадках, і вимоги про зміну цього порядку законом не передбачені. Так, рішенням суду з громадянина П. були стягнуті аліменти на користь громадянки Ф. на дочку в розмірі 1/4 заробітку. Згодом Ф. пред'явила позов про стягнення з П. аліментів у твердій грошовій сумі у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від їх сплати. Вимога Ф. була задоволена, з П. стягнуті аліменти на дочку в сумі 55 гривень щомісячно. Це рішення було скасовано як необгрунтоване, так як стягнення аліментів у твердій грошовій сумі з мотивів ухилення одного з батьків від сплати аліментів законом не передбачено. Позови про стягнення аліментів на користь повнолітніх непрацездатних дітей можуть подавати самі ці особи або їх опікуни (піклувальники). Бувають випадки, коли з однієї особи стягуються аліменти на дітей від двох і більше різних матерів, що в цілому перевищує розмір аліментів, який передбачений законом. У таких випадках особа, яка сплачує аліменти, має право пред'явити позов до будь-якої особи, на користь якої згідно з судовим рішенням стягнуті аліменти, про їх зниження. Наприклад, відповідач сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу в розмірі 1/4 частини заробітку. Після розірвання другого шлюбу до нього поданий позов про стягнення аліментів на дитину від цього шлюбу в розмірі 1/4 заробітку. При розгляді такої справи в судове засідання повинна бути викликана особа, яка отримує аліменти на користь першої дитини[6].
З врахуванням того, що на двох дітей за законом повинно бути стягнуто не більше третини заробітку, а не половина (1/4 + 1/4 = 1/2), суд вправі зменшити розмір аліментів. Тоді кожна дитина отримує по 1/6 (1/3: 2), а не по 1/4 заробітку батька. У таких випадках зменшення розміру аліментів є не правом, а обов'язком суду. 119. Утримання батьків дітьми. Обов’язки дітей щодо батьків. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків встановлений ст. 51 Конституції України. Більш детально це положення регламентується сімейним законодавством.
120. Аліментні відносини інших членів сім’ї та родичів. Обов'язок по утриманню дітей, як правило, покладається на батьків. Але трапляється, що діти за будь-яких обставин втрачають своїх батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати, і таким чином, залишаються без коштів для існування. Тому закон (стаття 95 КпШС України) встановлює правило, в силу якого у випадку відсутності батьків або якшо батьки з поважних причин не взмозі утримувати дітеи. обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей може бути покладений на інших родичів: діла, бабусю, брата, сестру, а також вітчима, мачуху дитини та на осіб, які постійно виховували дитину та утримували її як члена сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Обов'язки по утриманню неповнолітніх дітей можуть бути покладені на діда, бабусю, брата і сестер лише в тому випадку, коли діти не мають батьків або батьки з поважних причин не взмозі їх утримувати. Деякі інші правила про стягнення коштів на утримання неповнолітніх дітей покладаються на вітчима та мачуху. Вітчим або мачуха зобов'язані утримувати пасинків та пад-чериць при умові, що ці діти були взяті ними на утримання. Якшо ж діти не були на утриманні вітчима або мачухи, то на останніх не може бути покладений обов'язок по сплаті аліментів на дітей. У силу статті 95 КпШС України обов'язок по утриманню дітей не завжди пов'язаний з батьківськими відносинами. Такий обов'язок може покладатися і на сторонніх осіб, якщо вони відмовилися від дитини. Строк, протягом якого вони утримували та виховували дитину, сам по собі юридичного значення не має. Важливо встановити факт, що відповідач взяв дитину на виховання та систематично надавав їй матеріальну допомогу. Обов'язок по утриманню дітей не може бути покладений на осіб, які виховували дітей як опікуни (піклувальники). Аліментні обов'язки родичів та інших членів сім'ї виникають незалежно від їх матеріального та сімейного становища. Воно має значення лише при визначенні розміру аліментів, який завжди стягується у частковому відношенні до заробітку (доходу). Якщо позов про стягнення аліментів поданий не до всіх осіб, які за законом зобов'язані надавати допомогу, а лише одному або декільком з них, то суд, визначаючи розмір аліментів у відношенні відповідача, враховує обов'язки і інших осіб, які не притягнуті до участі в справі. У силу статті 98 КпШС України у тих випадках, коли матеріальне становище особи, яка зобов'язана надавати утримання, або особи, яка одержує аліменти, змінилося, су а. має право за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів, в силу частини І статті 99 КпШС України, якщо матеріальне становище особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, істотно погіршало, суд має право звільнити її від сплати аліментів. Законом (стаття 96 КпШС України) передбачені підстави, в силу яких аліменти можуть бути стягнуті на непрацездатних членів сім'ї, у тому випадку, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або неповнолітніх дітей та потребують матеріальної допомоги. Такий обов'язок може бути покладений на опікунів, пасинків та падчерок. З онуків аліменти стягуються незалежно від того, чи проживали вони з особою, яка потребує матеріальної допомоги, чи отримували від неї будь-яку допомогу. У даному випадку вирішальне значення має те, що повнолітній працездатний член сім'ї, який потребує матеріальної допомоги, не має родичів, які за законом зобов'язані утримувати його в першу чергу. Що стосується пасинків та падчерок, то такий обов'язок може бути покладений на них лише у тому випадку, коли вони самі виховувалися у осіб, які потребують в даний час матеріальної допомоги. Особи, які не менше 5 років виховувалися у громадян, з якими вони не перебувають у родинних стосунках, зобов'язані сплачувати аліменти своїм вихователям за умови, що останні потребують матеріальної допомоги та не мають можливості її отримувати від своїх родичів. Згідно до частини 2 статті 99 КпШС України суд має право звільнити пасинка та падчерку від обов'язку утримувати вітчима та мачуху, якщо останні належним чином не виконували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх пасинка та падчерки або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу. Законом не встановлений мінімальний строк, протягом якого вітчим або мачуха повинні виховувати пасинка або падчерку. Це питання вирішується у кожному конкретном випадку судом, але, як правило, цей строк має бути не меншим ніж п'ять років.
121. Поняття та умови усиновлення (удочеріння). Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення. Усиновлення — правовий інститут, що здійснюється в інтересах дитини, єдиний або обидва батьки якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані в судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на усиновлення; понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи. Порядок усиновлення — це процедура, яка складається з певних стадій і здійснюється відповідними органами за правилами, що встановлені законодавством. Справи про усиновлення дітей розглядаються судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду письмову заяву про усиновлення персонально. Подання заяви через представника не допускається. Усиновлення, в першу чергу, пов'язане з волею особи, яка бажає усиновити дитину, і тому будь-яка життєва ситуація може вплинути на його наміри. Тому закон дозволяє такій особі відкликати заяву про усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст.223 СК). Після цього відмова від усиновлення стає неможливою.Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд має враховувати всі обставини, що мають істотне значення, а саме стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину; її сімейний стан та умови проживання; ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву на усиновлення; особу дитини та стан її здоров'я, ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити; взаємини особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, навіть те, як довго ця особа опікується вже дитиною тощо (ч. 1 ст. 224 СК). Правові наслідки усиновлення. Усиновлення породжує певніправові наслідки. По-перше, з моменту здійснення усиновлення,а ним вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 1ст. 225 СК), припиняються особисті та майнові права і обов’язкиміж батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, за певними винятками. Так, наприклад, одночасно з заявою про усиновлення суд може розглядати заяву найближчих родичів (баби, діда, рідних братів та сестер дитини) про збереження між ними та дитиною, якуусиновлюють, правового зв’язку (ч. 2 ст. 232 СК). Суд задовольняє заяву, якщо це буде відповідати інтересам дитини.По-друге, з моменту усиновлення виникають взаємні особистінемайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.По-третє, усиновлювачі одержують правовий статус матері,батька, а усиновлені — правовий статус дитини (сина, дочки).Усиновлювачеві надаються права і накладаються на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, якиймають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, надаютьсяправа і накладаються на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.Між тим, у випадках, передбачених законом, дитина зберігаєправа, які вона мала до усиновлення. Це стосується права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди узв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення(ст. 234 СК).Відповідно до нового СК за станом утримання та вихованнядітей, які були усиновлені, здійснюється нагляд. За дотриманнямправ дитини, що усиновлена і проживає в Україні, до досягненнянею повноліття нагляд здійснюється органом опіки та піклування. Якщо ж діти усиновлені іноземцями і проживають за межамиУкраїни, відповідна консульська установа за дорученнямМіністерства закордонних справ України (далі — МЗС) веде облікцих дітей і до досягнення ними вісімнадцяти років здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав. Так зване "повне" усиновлення, на яке зорієнтоване чинне законодавство, передбачає створення для дитини іншого родинного середовища. Закономірним у більшості випадків є прагнення усиновлювачів до того, щоб ніхто, у тому числі й сам усиновлений, не знали, що усиновлювачі не є його рідними батьками. Тому закон закріплює право на таємницю усиновлення і передбачає ряд заходів, які її забезпечують.
122. Скасування усиновлення, підстави скасування усиновлення. Визнання усиновлення недійсним. Правові наслідки скасування усиновлення. Усиновлення визнається недійсним, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною; якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення); якщо воно було проведене на підставі підроблених документів; у разі відсутності згоди на усиновлення другого з подружжя, опікуна, піклувальника, закладу охорони здоров'я або навчального закладу. Якщо одним з подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним. Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення, тобто припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини і відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням. Дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органові опіки та піклування. Відновлюється прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним. Після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до державного органу РАЦС за місцем реєстрації народження дитини, який вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 751; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |