Чим відрізняється любитель від фахівця у психології?

«Любитель» може використовувати різні методики, взяті з доступних книг, але часто ці методики використовуються «любителем» необгрунтовано (неадекватно розв'язуються практичним або дослідницьким завданням) - це скоріше «гра в справжню психологію». А от для фахівця важливо вибирати методики, адекватні поставленим завданням, але для цього він повинен орієнтуватися у всьому різноманітті наявних психолого-педагогічних засобів роботи з різними групами клієнтів.

Якщо «любитель», допомагаючи своїм знайомим, зазвичай бере всю відповідальність «на себе» (і багатьом людям це подобається, оскільки знімає відповідальність з них самих), то завдання професіонала складніша - поступово формувати почуття відповідальності у консультованих клієнтів (і не всім це подобається, що значно ускладнює роботу справжнього психолога).

«Любитель» часто буває невихований, в розмові перебиває іншої людини і, головне, позбавляє його права самостійно вирішувати свої проблеми (головне гасло «ефективного» «любителя» - «Будь спокійний! Покладися на мене!»...«Але й не заважай, не супереч мені!»...). Завдання ж Зрошуючи психолога - створити умови для самостійного рішення клієнтом своїх життєвих складнощів, а в ідеалі - навчити його взагалі обходитися без психолога, як би парадоксально це не здавалося... Саме в цьому проявляється даний повага до особистості клієнта, засноване на вірі в його власні можливості бути об'єктом вирішення своїх проблем.

Психолог-професіонал повинен бути готовий не тільки до труднощів побудови взаємовідносин з клієнтами (а також колегами, адміністрацією, «замовниками» і т. п.), але і до внутрішніх труднощів, пов'язаних з власним професійним становленням і подоланням так званих «криз професійного зростання». Лякатися цих «криз» не слід, адже тільки долаючи якусь складність, можна розраховувати на справжнє розвиток себе не тільки як професіонала, але і як особистості. Проблема лише в тому, щоб. Реалізувати цей «шанс» розвитку, адже кризи, на жаль, іноді «ламають» людини. Тому криз треба не боятися, до них треба готуватися (цим проблемам в чималому ступені і будуть присвячені багато розділів цього посібника).

Професійна діяльність психолога - це насамперед трудова діяльність. У зв'язку з цим корисно розібратися, що може перешкодити реалізувати себе людині у праці.

Що таке "супервізія"?

Супервізія - малорозвинена в нашій країні галузь психологічної діяльності. Дуже часто вважається, що супервізія - допомога одого професіонала менш досвідченому колезі, але це відносно вузьке визначення. Супервізія це спостереження більш досвідченого колеги за роботою психолога, терапевта, викладача, обговорення сильних і слабких сторін, виправлення виниклих помилок. У цьому випадку супервізію можна розглядати як систему професійної підтримки фахівцям допомагають професій.
Як відомо, людина, що вибирає допомагає професію, повинен бути здатний розуміти і опрацьовувати власні проблеми, а також зобов'язаний періодично звертатися за допомогою до своїх колег. Для повноцінного розуміння будь-якого процесу необхідна присутність, участь іншого, інакше фахівець опиняється в замкнутому колі власних думок і почуттів, що може призвести до нервового зриву чи навіть до серйозного психічного розладу. Серед фахівців допомагають професій найбільш часто емоційне вигорання як захисний механізм психіки від надмірних навантажень.
Супервізія необхідний напрям у професійній психологічної діяльності. У нашій країні йому є куди прагнути і розвиватися. Існують професійні тренінги та програми за якими готують супервізорів. Сам супервізор повинен постійно вдосконалюватися, розвиватися і не відмовлятися від допомоги більш досвідченого колеги. Яким би професійним не був фахівець, він перш за все людина і йому ніколи не завадить допомогу та професійна підтримка.

Супервізія - це універсальна форма підтримки терапевтів, що дозволяє їм сфокусованим поглядом подивитися на свої труднощі в роботі з клієнтами, а також розділити частину відповідальності за цю роботу з іншим, як правило, більш досвідченим професіоналом. У процесі проходження супервізій терапевт має можливість вчитися:
- Краще розуміти своїх клієнтів;
- Усвідомлювати власні почуття по відношенню до клієнтів і свої реакції на них;
- Шляхом аналізу того, що відбувається між терапевтом і клієнтом у процесі терапії та того, що відбувається між супервізором і супервізіруемого в процесі супервізії розбиратися в тонких відтінках терапевтичних відносин;
- Краще побачити ступінь ефективності використання власних терапевтичних інтервенцій, наскільки вони застосовуються своєчасно, у відповідному місці івідповідним чином, який вплив чинять на терапевтичні відносини і просування клієнта до намічених цілей;
- Структурувати терапевтичні взаємодії як протягом окремої сесії, так і в процесі терапевтичної роботи в цілому;
- Знаходити і краще використовувати свої потенційні можливості в терапії.
У супервізія ми вчимося не тільки краще, ефективніше працювати. Вони також є дуже значущим джерелом одержання необхідної професійної підтримки. Це особливо цінно для початківців терапевтів. Супервізорскіх підтримка дозволяє терапевта розділити відповідальність з супервизором за окремі аспекти роботи з клієнтами, а також зменшити ризик впливу з боку труднощів, розладів клієнтів. Іншими словами, супервізії рятують терапевтів від професійного самотності.

Дата добавления: 2015-05-08