Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види психологічного консультування




Принципи психологічного консультування.

Для забезпечення результативності та ефективності психологічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів:

-принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку;

- забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом);

- принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги;

- принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення;

- принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

- розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам.

Реалізація принципів психологічного консультування можлива за таких умов:

1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити.

2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку.

3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом.

4. Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій.

5. Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату.

Оскільки психологічного консультування потребують різні люди і звертаються за допомогою з різних проблем, то психологічне консультування можна поділити на види залежно від індивідуальних особливостей клієнтів і тих проблем, з приводу яких вони звертаються за психологічною допомогою.

Виділяють такі види психологічного консультування:

- інтимно-особистісне консультування;

- сімейне консультування;

- психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування;

- ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт; особистісних взаємин зі значимими людьми; з приводу різноманітних страхів, невдач, глибокого невдоволення клієнта самим собою, інтимними взаєминами.

До сімейного консультування вдаються при виборі дружини чи чоловіка, з метою попередження і розв'язання конфліктів у внутрішньо сімейних відносинах та у відносинах членів сім'ї з родичами, з приводу розв'язання поточних внутрішньо сімейних проблем (розподіл обов'язків, економічні питання сім'ї тощо), до та після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення консультантом і клієнтом питань навчання і виховання дітей, підвищення педагогічної кваліфікації дорослих, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Останній різновид консультування слід відрізняти від рекомендацій, які надаються вчителям, учням, батькам, адміністрації тощо, сутність яких зводиться до того, що психолог радить вдаватися до конкретних дій, змін поведінки, стосунків з метою впливу на інших учасників навчально-виховного процесу.

Діловим називається консультування, яке пов'язане з подоланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконалення і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працездатності, проведення ділових переговорів.

 

тривалістю співпраці психолога і клієнта розрізняють:

o разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45- 60 хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може;

o короткотермінове консультування. Триває впродовж 3-4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою;

o середньотермінове консультування. Впродовж 10-15 зустрічей здійснюється значна психокорекційна робота;

o тривале консультування. Психолог працює з клієнтом впродовж року.

Проведення психологічного консультування висуває ряд вимог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займається психологічним консультуванням, повинна мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити людей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і комунікабельним. Р.Мей зазначав, що головне у психолога-консультанта - це "доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості".

 

Найбільш важливі принципи професійної етики психолога.
1) Принцип професійної компетентності. Психологу важливо знати свої права і обов'язки, можливості та обмеження. Він повинен чітко усвідомлювати свої професійні можливості і діяти лише в межах рівня професійної підготовленості. При застосуванні психодиагностической методики, корекційної, розвиваючої, консультаційної програми психолог повинен знати їхні теоретичні основи й добре засвоїти технологію їх проведення.
При вирішенні психологічних завдань психолог спирається на аналіз літературних даних і практичного досвіду з поставленого питання. Результати дослідження формулюються в термінах і поняттях, прийнятих у психологічній науці та практичної психології. Висновки повинні грунтуватися на реєстрованих первинних матеріалах, коректної їх обробці, інтерпретації та позитивному висновку компетентних колег.
2) Принцип нанесення шкоди людині. Психолог здійснює свою діяльність виходячи насамперед з інтересів замовника. Однак при цьому слід дотримуватися принципу нанесення шкоди будь-якій людині, так чи інакше включеному до дослідження або практичну роботу. Важливо мати на увазі незворотність багатьох психічних процесів. Тому головний етичний принцип психолога - "не нашкодь". Сформульований Гіппократом стосовно лікарської етики, він має виняткове значення і в діяльності психолога. Процес і результати діяльності психолога не повинні завдавати шкоди здоров'ю, стану, соціальним станом, інтересам людини. Психолог повинен використовувати безпечні і найбільш прийнятні методики, прийоми, технології роботи. Він повинен виявляти особливу турботу про те, щоб клієнтові не завдали шкоди люди, обізнані про отримані результати, попереджати неправильні дії замовника. Для цього психолог формулює свої рекомендації, організовує зберігання, використання і публікацію результатів дослідження таким чином, щоб вони застосовувалися тільки в рамках завдань, поставлених замовником.
3) Принцип об'єктивності. Психолог не повинен допускати упередженого ставлення до будь-якій людині. Необхідно займати об'єктивну позицію, не залежну від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Неприпустимо формулювання висновків і виконання психологічної роботи на основі суб'єктивного враження від випробуваного, його юридичного чи соціального стану, позитивного чи негативного ставлення замовника до випробуваному.

Для цього психолог повинен застосовувати методики, адекватні цілям і умовам проведеного дослідження, віком, статтю, освітою, станом випробуваного. Методики повинні бути стандартизованими, нормалізованими, надійними, валідними, адаптованими. Психолог повинен застосовувати методи обробки та інтерпретації даних, які отримали наукове визнання. Результати роботи не повинні залежати від особистісних якостей та особистих симпатій психолога. Отримані результати завжди повинні бути науково обгрунтовані, вивірені і всебічно зважені. Психолог керується тільки інтересами справи.
4) Принцип поваги клієнта. Психолог повинен поважати гідність випробуваного, клієнта і проявляти чесність у спілкуванні з ним. У процесі психологічної роботи психолог повинен прагнути до підтримання у клієнта почуття симпатії та довіри, задоволення від спілкування з психологом.
Оптимальним стилем відносин практичного психолога і клієнта є взаємодія на рівних. Клієнт повинен відчувати себе повноправним партнером психолога. Одна з поширених помилок практичних психологів - позиція заступництва й опіки. При цьому психолог, вважаючи себе знавцем життя, починає впливати на клієнта так, щоб той прийняв його критерії: що таке "правильно" і що таке "неправильно". Це призводить до того, що психолог починає оцінювати дії людини як хороші чи погані. Це прояв непрофесіоналізму, схильності діяти виходячи з життєвої психології.
5) Дотримання професійної конфіденційності. Психолог повинен зберігати конфіденційність психодіагностичних методик. Це означає, що професійні методики не повинні потрапляти до рук непрофесіоналів. Секрети, що зумовлюють їх придатність, повинні зберігатися в таємниці. Справа професійної честі психолога - перешкоджати спробам некоректного і неетичного застосування психодіагностичних методик.
Психолог повинен зберігати і конфіденційність результатів психодіагностичного дослідження, уникати свідомого чи випадкового розповсюдження матеріалу, отриманого від випробуваного (або клієнта), щоб уникнути його компрометації. При цьому важливо вести суворий облік отриманої інформації (аж до застосування системи кодування), обмежувати доступ до неї замовника, клієнта або інших третіх осіб, коректно використовувати отримані відомості.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 2853; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.