Нац.-визвольні повстання українського народу 20-30 р. ХVІІ ст

а) Повстання під приводом Марка Жмайла Занепокоєний утворенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої почав готувати влітку 1625 р. черговий каральний похід проти козаків. В вересні 1625 р. коронний гетьман С.Конецьпольський на чолі 30-тисячного війська вирушив з м.Бара на Подніпров‘я. Йому протистояло Військо Запорізьке Марка Жмайла до якого приєдналися повстанці з міщан і селян. Перші сутички між карателями і козаками відбулися під Каневом. Вдало відбившись від ворогів, козаки відступили до Курукового озера. Головна битва відбулася 15 жовтня 1625р. біля села Таборище (м.Крилов). Наслідки його можна було передбачити, хоча полякам так і не вдалося здобути укріплений козачий табір повстанців. 25 жовтня 1625 р. була підписана Куруківська угода, козацький реєстр – 6 тис.; решта, 40 тис. козаків повинні були повертатися до своїх панів. РК обирали гетьмана, але затверджувати його мав король, проживати вони мали право лише на державних землях. Звичайно, така угода не влаштовувала ні шляхту, ні козацько-селянські маси. Новий вибух в Україна був не за горами.

б)Повстання під приводом Тараса Федоровича (Трясила) (1630 - 1631 рр.)

Уряд РП знову посилює тиск на козаків, не кажучи вже про широкі маси селян та міської бідноти, намагається обернути козаків у підданих польської шляхти, своє вірне знаряддя. У своїй політиці уряд РП спирався на політику частини козацької старшини, а також використовував суперечності між реєстровими козаками і запорожцями.
В 1629 році запорожці обрали гетьманом досвідченого Тараса Федоровича
(Трясила). А в 1630 р. він очолив козацько-селянське повстання. До повстанців приєдналися і реєстрові козаки. В 20-30 роках нац.-визвольн.рух перемістився на Лівобережну Україну. Це обумовлювалось тим, що там, де відбувався колонізаційний процес, завершився термін надання пільг слобожанам, після чого їх примушували відбувати панщину. Тому слобожани втікали, поповнювали ряди запорозького козацтва, а під час повстання ставали його учасниками. Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся і Запоріжжя. Повсталі козаки нападали на панські маєтки, вбивали власників, управителів, орендарів, шинкарів. Головні бої відбулися під Переяславом. Найкровопролитнішим був бій 15 травня 1630 р., названий «Тарасовою ніччю», коли козаки вщент розгромили добірне шляхетське військо С.Конецпольського. Згодом переговори, наслідком яких -підписання 8 червня 1630 р. мирної угоди(реєстр - 8 тис. козаків).

в) Повстання під керівн. Івана Сулими (1635 рік). Рос-пол. війна 1632-1634 рр. закінчилася перемогою РП і підписанням мирного договору. Після цього уряд РП знову посилив тиск на козаків. Оскільки Осман.Імпер. та Кримс.ханст. безперервно скаржилися на козаків, які постійно здійснювали напади на їх володіння, погрожували війною РП. Було вирішено приборкати козаків. З цією метою сейм РП ухвалив побудувати на берегах Дніпра фортецю. Вона мала перепиняти втікачів на Низ, перекрити головний шлях постачання запорожців провіантом і боєприпасами. Незабаром фр. інженер Боплан підшукав зручне місце для фортеці: на правому березі Дніпра, біля першого порогу (Кодацького). В середині літа 1635 р. фортеця була повністю готова. Для козаків новозбудована фортеця була значн. перепон., бо серйозно перешкоджала їхнім діям і обмежувала можливості боротьби проти РП. Вихід був один – зруйнувати цю фортецю, піти на нове повстання проти польської шляхти. Цю операцію очолив гетьман Військ. Запоріз. І.Сулима. Іван Сулима, розробив план взяття Кодака. Він вирішив скористатися відсутністю коронного війська й частини реєстровців, які воювали зі шведами в Прибалтиці. У серпні 1635 р. козаки непомітно вдерлися до фортеці і швидко оволоділи нею, перебивши гарнізон. Після цього вони зруйнували фортецю. Взяття фортеці розпочало нове козацьке повстання, яке тривало недовго, бо невдовзі завершилась війна у Прибалтиці і коронне військо рушило на Україну, готуючись до боїв з повстанцями. Злякавшись цього, частина старшини вирішила видати Сулиму уряду РП і захопила його разом із 5 сподвижниками та відправила до Варшави, де вони були страчені.
г) Повстання 1637-1638 рр.

Невдовзі після страти І.Сулими уряд РП відбудував Кодак, а потім почав «очищати» реєстр Війська Запорізького від бунтівників. Це і стало приводом до нового повстання, керівником якого був спочатку полковник реєстр. козаків П.Михнович. Це повстання охопило Лівобережну та Правобережну Україну. Незабаром загони повстанців оволоділи Черкасами, Корсунем, Білою Церквою, взяли під контроль велику територію на Подніпров‘ї та Лівобережній Україні, і скрізь до них приєднувалися селяни та міська біднота. Першу битву біля Сахнового мосту через Рось повстанці виграли, але 16 грудня 1637 р. вони були обложені карателями М.Потоцького під Кумейками, 24 грудня 1637 р. повстанці вирішили припинити опір. Настав період «золотого спокою».

Дата добавления: 2015-05-08