Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях в першій половині ХІХ ст. Вплив революції 1848-1849 рр. на соціально-економічне і політичне становище українців

Реформи Марії-Терези та Йосифа II спри-яли пробудженню національного життя в західноукраїнсь-ких землях. Специфіка національного відродження у цьому регіоні полягала в тому, що основними носіями української національної ідеї було духовенство. Національне відро-дження спочатку охопило Закарпаття, де завдяки діяльнос-ті будителів наприкінці XVIII — на початку XIX ст. з'явилась плеяда видатних діячів Завдяки діяльності єпископа Андрія Бачинського (1772-1809), засновника мукачівської єпархії, та М. Лучкая вдалося зберегти і відродити національну самобутність українсько-го населення Закарпаття.З початку XIX ст. процес націона-льного відродження охопив і Галичину. У 1816 р. з ініціативи священика І. Могильницького у Перемишлі виникла перша в Галичині культурно-освітня організація — "Товариство священиків", навколо якого гуртувалося патріотично настроєне греко-католицьке духовенство. Товариство стало активним оборонцем прав української мови, поборником українізації шкільництва. Члени товариства енергійно сприяли прийняттю цісарем рішення 1818 р. про допущення у початкову школу української мови.У першій половині XIX ст. центром національного руху в Галичині став Львів. Тут на початку 30-х років виникло напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця" (М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький), яке виступило на захист української мови.Революційна хвиля, що прокотилася Європою 1848—1849 pp., започаткувала новий етап модернізації імперії — було скасовано кріпосне право, проголошено конституцію, створено парламент (уведено конституційне правління), наданоукраїнцям місця у рейхстазі (це було зроблено вперше). Ці та інші модерніза-ційні зрушення позитивно відбилися на житті західноукра-їнських земель, активізували суспільну діяльність населен-ня, особливо у культурній сфері. Революція 1848—1849 pp. сприяла формуванню національної самосвідомості українського народу, зростанню його політичної активнос-ті.Однак незабаром знову запанувала реакція, яка перекре-слила більшість революційних завоювань. Проте, розгор-тання українського національного руху в західноукраїнсь-ких землях, спричинене загальноєвропейським революцій-ним піднесенням, мало незворотний характер. Хоча після придушення революції й запанувала реакція, а більшість поступок українцям щодо їхніх національних прав було скасовано, проте розбурханий український рух влада придушити не змогла. Саме з 1848 р. Галичина стала справжнім українським П'ємонтом за аналогією з італійським князівством, яке було лідером у боротьбі за визволення італійських земель з-під іноземного гніту і їх об'єднання в одній соборній державі. Невдовзі український національний рух відродився знову, а досвід боротьби за свої права став у пригоді під час українських національно-визвольних змагань 1917—1921 рр.

Дата добавления: 2015-05-08