Охарактеризувати процес національного відродження в Наддніпрянській Україні у першій половині ХІХ ст., дати оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського товариства

Формування українського національного руху розпочалося наприкінці ХVІІІ ст. із відродження автономістичних настроїв козацької старшини: діяльність на Лівобережжі Герольдичної комісії по визнанню дворянських титулів (1797-1835) викликала сильний інтерес до історії серед провідної верстви українського суспільства (Роман Маркович, Тимофій Калинський, Михайло Милорадович, маршалок шляхетства Роменського повіту Василь Полетика, Андріян Чепа, Федір Туманський). Цей інтерес підсилювався практичними потребами багатьох козацьких старшин – герольдія не визнала дворянства і наказала виключити з дворянських книг близько 23 тис. чол. із 100 тис. претендентів.

Для розвитку українського національного відродження велике значення мало видання у 1798 р. в Петербурзі поеми І.П.Котляревського “Енеїда”, написаної українською народною мовою, народної за змістом і духом. “Енеїда” започаткувала нову українську літературу і перетворення народної мови на літературну. У 1819 р. на сцені Полтавського театру вперше були поставлені п’єси І.Котляревського “Наталка-Полтавка” і “Москаль-Чарвник”, написані теж українською мовою.

Великий вплив на укр. національне відродження мали французька революція, наполеонівські війни та ідеї романтизму (прославлення народу, його пісенної культури, традицій). Вплив романтизму був особливо відчутним на Слобожанщині, де у 1805 р. у Харкові за ініціативою місцевого діяча В.Каразіна було відкрито університет – єдиний на той час вищий навчальний заклад у Наддніпрянській Україні. У 1816 – 1819 рр. у Харкові друкується перший масовий популярний часопис “Український вісник”. У 20-х рр. студенти університету А. Метлинський, Л. Боровиковський, О. Корсун, І.Срезневський утворили літературне об`єднання під назвою “Харківські романтики”. У своїх творах вони оспівували військові походи запорожців та козацькі суспільні порядки. І.Срезневський у 1833 – 1838 рр. у Харкові видав шість книжок фольклорно-історичної збірки “Запорожская старина”, яка стала своєрідним маніфестом українського романтизму. У 1834 р. у Харкові були видані “Малоросійські повісті”, автор яких Григорій Квітка-Основ`яненко був визнаний “батьком української прози”. Продовженню процесів українського національного відродження на Правобережній Україні сприяло заснування у 1834 р. Київського університету.

Теоретичну програму українського національного відродження запропонувало у 40-х рр. ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське товариство (кін. 1845 – поч. 1846 р., М.Гулак, М.Костомаров,В.Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш та ін.). Соціальна програма кирило-мефодіївців вимагала скасування кріпацтва та поширення освіти серед народу, політичні зміни ґрунтувалися на принципах християнської етики, ідеї слов’янської федерації та лібералізму (особистої свободи людей, незалежної від їхнього соціального статусу). Діяльність товариства була обмежена науковими дискусіями та просвітницькою діяльністю серед учнівської молоді.На поч. квітня 1847 р. товариство було розкрите й розгромлене.

Українське національне відродження мало культурницький характер (література, фольклор) і не загрожувало політичній системі Російської імперії. Однак покарання учасників КМТ виявилося досить жорстоким.

Дата добавления: 2015-05-08