Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Проаналізувати проблеми реформування економіки України у період незалежності




Читайте также:
  1. V. Держава та особа: проблеми взаємодії
  2. V. Формування поняття періодичної функції, періоди функції.
  3. Аграрне право України
  4. Адміністративно-правове регулювання в'їзду в Україну і виїзду з України
  5. Адміністративно-процесуальне право в системі права України
  6. Акт проголошення незалежності України.
  7. Акти Конституційного Суду України та Пленуму Верховного Суду України
  8. Акти Президента України.
  9. Акти цивільного законодавства України
  10. Актуальні проблеми Загальної частини кримінального права України в частині заходів кримінально-правового впливу
  11. Актуальні проблеми Особливої частини
  12. Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні

Перетворення у суспільстві і державі почалися при низькому рівні політичної і економічної культури мислення та складному становищі в економіці.

Стартові економічні показники України у 1990 р. були досить високими. Доля України у загальносоюзному виробництві складала: у виробництві вугілля – 23,5 %, чавуну – 40,8 %, сталі – 34,5 %, залізної руди – 44,5 %, цукру – 54,4 %, м’яса – 21,3 %, масла – 25,5 %, олії – 32,8 %. Однак вже перебудова показала об’єктивні труднощі реформування економіки України: більше 60 % її становила важка промисловість, оборонні галузі охоплювали 2/3 наукового потенціалу і 95 % продукції вироблялося на підприємствах союзного підпорядкування. Таке становище у н/г зумовило слабші стартові можливості України порівняно з іншими республіками. Недосконала організація державної влади ускладнила на перших порах державотворчий процес та реформування економіки.

Першочерговим завданням для творення національної економіки був перехід від командної до ринкової економіки. У силу обставин Україна виявилась втягнутою у ринкові відносини за російським зразком: у січні 1992 р. уряд Є.Гайдара за концепцією “шокової терапії” зняв державний контроль над ціноутворенням. Регулювати ціни, зростання інфляції, створення ринкових структур українські уряди не змогли. Стара система господарювання була підірвана, а нова ще не створена. 1992-1994 рр. стали для економіки України найбільш скрутними. Спад виробництва в Україні у 1994 р. досяг 27,7 %. Виробництво товарів народного споживання зменшилось на третину. Місцевий ринок заполонили неякісні імпортні товари.

Урядова політика мала на меті досягти фінансової стабілізації і вже після цього розпочинати реформи. Загальмувати інфляційні процеси уряд Ю.Звягільського зміг у липні 1994 р. (2,1 %, найменше за останні три роки) завдяки відстроченню бюджетних виплат. За шість місяців 1994 р. спад виробництва порівняно з відповідним періодом минулого року становив 36 %; у паливній промисловості – на 35,6 %; у чорній металургії – на 34,8 %; у легкій промисловості – на 50,7 %. Тіньовий сектор економіки України наприкінці 1994 р. становив 60 %.

Купівельна спроможність населення протягом 1991-1994 рр. фактично знизилася у 5 разів. Основна маса населення опинилася за межею бідності (у 1992 р. майже 64 %), зник “середній клас”, зросла кількість багатих (10 %). Особливо великих розмірів люмпенізація населення досягла у Донбасі (80 % працюючих займаються важкою фізичною працею). Розширення ринкових відносин не розв’язувало соціальні проблеми.

Метою урядової економічної політики з 1994 р. проголошувалось прискорене реформування як основний засіб виходу з економічної кризи. З 1995 р. у владних колах почалося корегування реформ, пошук власної української моделі ринкового трансформування економіки. Її основними напрямками у 1997 р. Президент України Л.Кучма визначив: прискорення приватизації, лібералізація податкової політики, інтенсифікація аграрного сектора, пріоритетність соціальної політики тощо.



З кінця 1994 р. в Україні розгорнулася приватизація підприємств, житлового фонду (квартир). Однак приватизація державної власності не супроводжувалася реорганізацією та модернізацією виробництва.

У 1996 р. була здійснена грошова реформа (купоно-карбованці були замінені на гривні). Це дещо зміцнило економіку України, але не зробило гривну стабільною. На фінансове становище держави негативно вплинула світова фінансова криза 1998 р.

У другій половині 90-х років спад в економіці дещо пригальмувався, відновлюються втрачені зв’язки з Росією та іншими державами СНД, стабілізуються ціни, розвивається мале підприємництво, ліквідується товарний дефіцит. Однак фінансове становище більшості підприємств залишалося дуже важким. У 1998 р. збитковим було кожне друге з них, близько 40 % усієї промислової продукції реалізувалося за бартером через гостру нестачу готівки.

Нові пріоритети економічного та соціального розвитку України на 2000 – 2004 рр. Президент визначив у лютому 2000 р. (у Посланні до ВР): визначення шляхів виведення економіки на траєкторію сталого розвитку, тісного поєднання політики структурних змін та економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою держави.

Із 2000 р. в Україні різко пішли вгору обсяги промислового виробництва практично в усіх галузях. За цими показниками Україна посіла провідне місце на пострадянському просторі.

Упродовж 2000 – 2003 рр. спостерігалися стабільні і високі темпи економічного зростання (середньорічні темпи – 7 %). Це були найвищі темпи в Європі.

Отже, позитивними тенденціями і процесами у національній економіці є формування фінансової, податкової, митної, банківської та інших систем. Деяких успіхів досягли процеси приватизації і створення корпоративного та приватного сектора в економіці. На поч. 2001 р. понад 70 % загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах.

Негативними тенденціями економічного розвитку протягом останнього десятиріччя стали: обвальний розрив економічних зв’язків з колишніми радянськими республіками і, особливо з Росією, непродумана податкова і митна політика (60 % економіки перебуває у тіні, процвітає корупція), безпідставні позики валютних коштів у МВФ і Всесвітнього банку, неконтрольовані державою риси “хижацького” капіталізму (масова спекуляція, надмірна роль посередницьких структур, вивезення за кордон сировини, беззаконні валютні перекази у офшорні зони), “службовий” характер бізнесу. У результаті об’єктивних і суб’єктивних упущень більшість галузей промисловості знаходяться у кризовомустані: харчова, цукрова, масложирова. Легкій промисловості загрожує повний крах. Скандальний характер має приватизація (наприклад, у 1995 р. замість запланованих 8 тис. великих і середніх підприємств на аукціон виставили всього 945; тепер усі великі об’єкти в основному приватизовано, а деякі – наприклад, „Криворіжсталь” – приватизовано вдруге). Криза у виробництві посилила нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів – Волинська, Закарпатська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька області відстають в індустріальному розвитку.

Реформи у сільському господарстві (розпочалися із Закону “Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 р.) привели до руйнування старих виробничих відносин на селі. Однак нові відносини недосконалі: фермерські господарства не змогли перетворитися у міцного товаровиробника (мають у середньому по 26 га землі при необхідних 200), а колгоспи були реорганізовані згідно з законом 1999 р. Загалом на селі завершився перший етап земельної реформи – роздержавлення землі і передача її у власність юридичних осіб. Головним завданням другого етапу реформи, який триває нині, є формування реального власника на землю (Земельний кодекс 2001 р. передав у власність громадян земельні ділянки /паї, розміром ≈5 га/) і перетворення землі на товар. У 2011-2012 рр. активно обговорюється питання проведення земельної реформи, а саме – дозволу купівлі-продажу сільськогосподарської землі в Україні. У зв’язку з загальним економічним становищем у державі селянські господарства залишаються малорентабельними.

Відсутність чіткої програми радикальних економічних змін в уряді (лише за 10 років змінилося 10 урядових кабінетів), провали фінансово-кредитної політики, недоліки в управлінні економікою залишають соціально-економічне становище в Україні у надзвичайно незадовільному стані. Незважаючи на різні спроби реформування, економічну кризу в Україні подолати до кінця не вдалося.

Для соціально-економічного розвитку України характерні прорахунки у розробці економічної стратегії і тактики, відсутня глибока політика трансформаційного етапу. Разом з ідеєю комунізму був відкинутий важливий компонент соціальних досягнень.

 





Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 812; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2018) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление ip: 54.162.239.233
Генерация страницы за: 0.002 сек.