Правила проведення штучного дихання

Закони

Основи законодавства України про охорону здоров'я (1992)

Стаття 37. Подання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях.

Медичні працівники зобов’язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворюваннях. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат.

У невідкладних випадках, коли подання медичної допомоги через відсутність медичних працівників на місці неможливе, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані подавати транспорт для перевезення хворого до лікувально-профілактичного закладу. В цих випадках першу невідкладну допомогу також повинні подавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов’язок покладено законодавством і службовими інструкціями.

У разі загрози життю хворого медичні працівники та інші громадяни мають право використати будь-який наявний транспортний засіб для проїзду до місця перебування хворого з метою подання йому невідкладної допомоги або транспортування в найближчий лікувально-профілактичний заклад.

Подання безплатної медичної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров’я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів.

Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації брали участь у спасінні людей і сприяли поданню медичної допомоги, гарантується у разі потреби в порядку, встановленому законодавством, безплатне лікування та матеріальна компенсація шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну.

Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні установи.

Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” (2000)

Стаття 1. Визначення надзвичайного стану.

Надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели, чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян... Стаття 25 цього Закону передбачає: “Особам, які постраждали від надзви­чайних ситуацій, в тому числі при проведенні аварійно-рятувальних робіт, відшко­довуються заподіяні матеріальні збитки, та надається інша необхідна допомога на умовах і в порядку, встановленому законом“.

Закон України “Про Цивільну оборону України” утворює правове поле орган­ізації системи цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небез­печних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Щодо формування резервів у статті 4 цього Закону вказуєть­ся: “Кабінет Міністрів України:... створює резерви засобів індивідуального захи­сту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і поря­док використання.. “. Щодо джерел фінансування, то їх визначає стаття 13 Зако­ну, в якій вказано, що: “Фінансування заходів цивільної оборони проводиться за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання у випадках, передба­чених законом“

Закон України “Про державний матеріальний резерв” визначає загальні прин­ципи формування, розміщення, зберігання, використання поповнення та освіжен­ня запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері. Згідно з статтею 3 цього Закону, “державний резерв призначається для забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій“. Стаття 7 визначає джерела фінансування системи державного резерву: “Фінансування витрат, пов'язаних із накопиченням (приростом) та утриманням матеріальних цінностей державного резерву... передбачається в Державному бюджеті України окремим рядком“, а стаття 121 - порядок відпуску матеріальних цінностей з дер­жавного резерву: “Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється... для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій... Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюється центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, за по­данням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України“.

Правове поле для розбудови та функціонування ДСМК значно розширив Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”. Згідно статті 8 цього закону ДСМК визначена особливим видом державних аварійно-рятувальних служб. У цій статті законодавчо затверджуються основні завдання ДСМК, її склад, методи координації діяльності, підпорядкованість, визначені раніше Постановою Кабі­нету Міністрів України від 14 квітня 1997р. № 343. Закон також поширює на фор­мування ДСМК всі пільги та заходи соціального захисту, передбачені для рятувальників. Законами України: “Про аварійно-рятувальні служби” та “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” сформульовані певні вимоги щодо рівня підготовки, атестування та обліку, рятувальників і аварійно-рятувальних служб, до яких віднесені і ДСМК. Тому у новій редакції Положення передбачено, що особовий склад (медичні та інші працівники) медичних формувань ДСМК повинен мати відповідний рівень підготовки для надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій і бути здатним за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах. При цьому усі медичні формування та їх особовий склад підлягають обов’язковій атестації. Порядок атестації медичних формувань, їх особового складу визначається МОЗ України. Атестовані медичні формування вносяться до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб. Тільки на атестований особовий склад медичних формувань, внесених до реєстру, поширюються положення про права, обов'язки, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників згідно із Законом України “Про аварійно-рятувальні служби“. Розробка та юридичне затвердження вимог до рівня й системи підготовки і удосконалення кадрів ДСМК, їх атестування, до правил ведення реєстру - це завдання, які стоять перед науковцями та організаторами охорони здоров'я.

Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” вперше окреслив правове поле діяльності ДСМК, як особливого виду державних аварійно-рятувальних служб. Згідно цього закону “Основним завданням ДСМК є подання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне та хімічне забруд­нення тощо) безоплатної медичної допомоги”. Закон проголошує, що ДСМК скла­дається із медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від галузевої належності, визначених МОЗ Ук­раїни за погодженням з центральними органами виконавчої влади всіх відомств. МОЗ України здійснює організаційно-методичне керівництво ДСМК. На ДСМК поширюються обов'язки, права та гарантії рятувальників, введені цим законом.

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” містить статтю 13 “Медичний захист”, в якій перелічені наступні заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей:

- планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

- введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

- завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

Цей закон також містить основні положення про призначення, склад ДСМК, систему її управління, що співпадають по суті з приведеними положеннями Закону України “Про аварійно-рятувальні служби” і, крім того, створює правове поле для гарантованого забезпечення психологічного відновлення постраждалого населення та рятувальників на базі створених центрів медико-психологічної реабілітації.

72. Медичний мобільний загін швидкого реагування, його призначення.

- Мобільні загони, які формуються з декількох лікарсько - сестринських бригад. Із складу медичних працівників лікувальних закладів одного міста для надання невідкладної першої лікарської допомоги постраждалим на догоспітальному етапі.

73. Спеціалізовані бригади постійної готовності першої черги, їх призначення.

Медичні бригади постійної готовності першої черги – це формування ДСМК, що призначені для надання екстреної медичної допомоги постраждалим на до госпітальному етапі при станах, що загрожують їх життю у разі виникнення надзвичайних ситуацій.МБПГ ДСМК ПЧ можуть бути позаштатними та штатними, входити до складу ДСМК центрального та територіального рівня.

74. Спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги, їх призначення.

призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги на другому етапі медичної евакуації.

СБПГ ДСМК ДЧ

Штатні СБПГ ДСМК ДЧ, як правило, утворюються при територіальних центрах екстреної медичної допомоги, відомчих лікувальних закладах та науково-дослідних іиститутах клінічного профілю. Особовий склад цих бригад в повсякденних умовах працює на базі стаціонарних лікувальних закладів відповідного профілю. В їх функціональних обов’язках містяться додаткові умови праці, в тому числі обов’язкова участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Особовий склад бригад атестується і вноситься до Реєстру формувань ДСМК. У медичному закладі, що утримує СБПГ ДСМК ДЧ, утворюється недоторканий запас медикаментів та медичного майна, що використовується при розгортанні бригади у неспеціалізованих медичних закладах для роботи в автономному режимі на термін не менше 3 діб. Вони забезпечуються індивідуальними засобами захисту та засобами індивідуального мед захисту.

75. Особливості організації екстреної медичної допомоги постраждалим за умов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в Російській Федерації.

Для надання постраждалим медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях в Російській Федерації створена Всеросійська служба медицини катастроф (ВСМК), що є функціональною підсистемою єдиної державної системи попередження і ліквідації наслідків НС і функціонально об’єднує службу медицини катастроф Міністерства соціального забезпечення і охорони здоров’я, службу медицини катастроф Міністерство оборони РФ, а також призначені для ліквідації медико-санітарних наслідків НС сили і засоби Державного комітету санітарно-епідеміологічного нагляду, Міністерства шляхів сполучень, Міністерства внутрішніх справ і інших федеральних органів виконавчої влади.

ВСМК організована на 5 рівнях: федеральному; регіональному; територіальному; місцевому об’єктовому.

Керівними органами управління ВСМК на всіх рівнях управління ВСМК є відповідні міжвідомчі координаційні комісії та центри медицини катастроф.

Головним науково-практичним закладом на федеральному рівні визначений Всеросійський центр медицини катастроф “Защита”. До його складу входять: управління; штаб ВСМК; науково-організаційні і науково-дослідні підрозділи; польовий багато профільний госпіталь; підрозділ екстреної і планово-консультативної допомоги; підрозділ швидкої і невідкладної медичної допомоги; склад медичного майна державного резерву; підрозділи забезпечення.

Крім ВЦМК “Защита” на федеральному рівні створено Всеармійський центр медицини катастроф.

Відповідно до законодавчих актів територія РФ поділена на 9 регіонів.

В кожному центрі створено регіональні центри, що підпорядковуються ВЦМК “Защита”. До цього рівня ще входять: міжрегіональні центри з надзвичайних ситуацій Держсанепідслужби, формування регіонального підпорядкуванняМіністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ, шляхів сполучень, інших відомств.

Територіальний рівень охоплює суб’єкти РФ: республіки, області, краї, національні округи, мм. Москва і Санкт-Петербург. Органом управління визначені територіальні центри медицини катастроф, що підпорядковані органу управління адміністративної території. До цього рівня входять клінічні бази з мобільними медичними формуваннями.

Місцевий рівень призначений для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в певному населеному пункті. До його складу входить центр, медичні формування. Як правило, місцеві центри працюють на базі станцій швидкої медичної допомоги.

Об’єктовий рівень – призначений для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на господарському об’єкті і представлений відповідною посадовою особою та медичними формуваннями.

ВСМК має більше 1050 штатних та біля 8000 позаштатних закладів та формувань.

76. Во Франции система скорой медицинской помо­щи (SAMU) функционирует по региональному прин­ципу, в пределах департамента. В ней около 100 пунк­тов. В состав бригады СМП входят врач, получивший специальную подготовку в системе скорой помощи, врач-стажер или медицинская сестра по уходу, води­тель и радиооператор. Два последних члена бригады — мужчины, как правило, полицейский или пожарный, выполняющие по совместительству обязанности сани­таров-носильщиков. В проведении медицинских мани­пуляций и при транспортировке пострадавших в зоне катастрофы в системе SAMU парамедики практичес­ки не участвуют

77.Процес надання НМД у США ділять на три етапи: етап виклику допомоги, догоспітальний та госпітальний. На всіх етапах НМД за рахунок уніфікації надання ЕМД (єдині стандарти, протоколи сортування та лікування, єдине медичне керування всім процесом) забезпечується наступність і послідовність лікування. Елементи інтенсивної терапії з підтримки життєдіяльності постраждалого (ALS) виносяться до місця події.

Концепція організації НМД виділяє 15 функціональних компонентів, сукупність яких визначає суть системи НМД: особовий склад (1), навчання (2), зв’язок (3), транспортування (4), засоби обслуговування (5), відділення інтенсивної терапії (6), структури (агентства) громадської безпеки (7), участь споживача (8), наявність доступу до медичної допомоги (9), передача пацієнта (10), скоординоване зберігання інформації про пацієнтів (11), інформаційна та навчальна робота серед населення (12), огляд і оцінка (13), взаємодія під час катастрофи (14), взаємодопомога (15).

78. З метою інформаційно-аналітичного забезпечення процесів підготовки, прийняття рішень та контролю за їх виконанням з питань надзвичайних ситуацій в масштабах держави створена Урядова інформаційно-аналітична система (УІАС). Основним призначенням цієї системи є забезпечення Уряду та інших органів виконавчої влади достовірною інформацією щодо екологічної безпеки та факторів ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

79. Передача інформації про виникнення (або загрозу виникнення) надзвичайної ситуації та її медико-санітарні наслідки здійснюється від закладу охорони здоров’я, що перший отримав інформацію про надзвичайну ситуацію, до центрального вузла підсистеми МОЗ, поступово проходячи всі 4 рівні інформаційної системи.

Інформація про виникнення НС та її медико-санітарні наслідки загальнодержавного та регіонального рівнів повинна надійти до центрального вузла негайно, а місцевого та об’єктового рівнів – протягом 2-х годин.

80. Первинна інформація може поступити з наступних джерел, а саме від:

· бригади швидкої медичної допомоги, що першою прибула в зону надзвичайної ситуації;

· постраждалих, які звернулися за медичною допомогою в заклад охорони здоров’я;

· свідків надзвичайної ситуації, що опинились на місці події;

· керівників або чергової служби об’єкту економіки;

· керівництва або чергової служби держадміністрацій;

· чергової служби МВС, ДАІ;

· засобів масової інформації.

81. Основною метою планування є аналіз реального стану всіх ланок системи охорони здоров’я адміністративної території та їх готовність до функціонування в умовах надзвичайної ситуації, стан ліжкового фонду лікувально-профілактичних закладів, можливість його перепрофілювання та розгортання додаткових ліжок, матеріально-технічний стан медичних закладів та створених на їх базі медичних формувань Державної служби медицини катастроф, наявність резерву медичного, санітарно-гігієнічного та спеціального майна.

(Після отримання наказу МОЗ та завдання на планування територіальні центри екстреної медичної допомоги готують проект наказу органу управління охороною здоров’я адміністративної території. Затверджуються відповідні завдання закладам Державної служби медицини катастроф на планування заходів з медико-санітарного забезпечення, проводяться відповідні розрахунки і визначається кількість і профіль формувань та додаткового ліжко - фонду Державної служби медицини катастроф.)

82. Завдання на планування визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні, а саме:

· прогноз медико-тактичної обстановки в межах адміністративної території;

· основні завдання медико-санітарного забезпечення населення, що витікають із прогнозованої обстановки;

· склад і чисельність медичних формувань Державної служби медицини катастроф, кількість і профіль ліжко-місць на центральному і територіальному рівні;

· терміни приведення у готовність медичних формувань і ліжкової мережі для прийому постраждалих;

· порядок постачання медичних формувань медичним майном;

· склад, терміни приведення у готовність сил і засобів, що виділяються різними міністерствами та відомствами;

· розташування пунктів управління з ліквідації медико-санітарних наслідків і порядок надання повідомлень.

ного майна.

83. План медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій має включати такі основні розділи:

Розділ 1. Коротка характеристика сил і засобів системи охорони здоров’я (об’єкт, адміністративна територія).

Розділ 2. Прогноз медико-санітарної обстановки на території забезпечення.

Розділ 3. Заходи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації.

3.1. Організація медичної розвідки.

3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.

Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Організація медичного постачання

Розділ 4. Організація управління, зв’язку і оповіщення.

84. Шприц-тюбик складається з поліетиленового корпуса, ін’єкційної голки і захисного ковпачка. Призначений для одноразового внутрішньо- м’язового або підшкірного введення протибольових засобів.

Щоб зробити ін’єкцію, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок і корпус прокручують до кінця. Знімають ковпачок з голки. Не торкаючись голки руками, роблять ін’єкцію у м’які тканини тіла. Міцно тримаючи пальцями корпус шприц-тюбика, вводять вміст шприц-тюбика, не відриваючи руки, виймають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на груди, щоб на наступних етапах евакуації було відомо, що йому введено знеболювальне

85. Пакет перев'язувальний медичний (ІПП) промисловістю випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами. Він використовується як асептична пов’язка на раневі і опікові поверхні, а також для зупинки зовнішньої кровотечі та герметизації відкритого пневмотораксу. Індивідуальними перев'язувальний пакет складається з бинту, двох ватномарлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладаються внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пораненнях на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.

86. Індивідуальний протихімічний пакет використовується для санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і прилеглого до неї одягу при попаданні на них краплиннорідких ОВ, РВ, бактерійних аерозолів.
У зв'язку з швидким проникненням ОВ, зокрема ФОВ, навіть через непошкоджені шкірні покриви, ефективність дегазації знаходиться в прямій залежності від термінів початку санітарної обробки. Найбільша ефективність досягається у випадках, коли часткова санітарна обробка проводиться не пізніше, ніж через 5 мін після дії ОВ на незахищені шкірні покриви.
У комплект входить:
–скляний флакон з дегазуючим розчином
–4-ре ватяно-марлеві тампона.
При виявленні краплі отруйливої речовини на шкірі або засобах захисту необхідно:
–негайно розкрити пакет і рясно змочити тампоном дегазуючою рідиною флакона
–протерти тампоном відкриті ділянки шкіри (шию, грона рук) і зовнішню поверхню маски протигаза
–змочити інший тампон і протерти їм комір і краї манжет одяг, прилеглий до відкритих ділянок шкіри
–рясно змочити ще один тампон і промокальними рухами просочити одяг до шкіри в місцях попадання крапель отруйливої речовини
–при обробці шкіри особи необхідно стежити за тим, щоб дегазуюча рідина не потрапила в очі, оскільки вона дуже отруйна і вельми небезпечна для очей.

87. Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні радіоактивними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби:

Гніздо 1.Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу)

Гніздо 2. Пенал червоного кольору з 6 пігулками препарату тарен по 0,006 г.

Гніздо 3. Великий пенал білого кольору з 15 пігулками сульфадиметоксину по 0,2 г (протибактеріальний засіб № 2).

Гніздо 4. В двох пеналах рожевого кольору знаходиться радіозахисний засіб № 1, по 6 пігулок препарату цистамін в кожному.

Гніздо 6. Пенал молочного кольору з 10 пігулками препарату йодистого калію по 0,125 г кожна (радіозахисний засіб № 2).

Гніздо 7. В пеналі синього кольору 5 пігулок препарату етаперазін по 0,006 г протиблювотний засіб.

88. Антидотні засоби використовуються при невідкладній допомозі при отруєннях (гострих та хронічних), лікуванні отруєнь і сприяє знешкодженню отрути чи попередження та усунення отрути з організму.

89. Захист шляхом використання медикаментозних засобів (радіопротекторів).
Для послаблення дії радіації на організм людини використовують медикаментозні засоби, які прийнято називати радіопротектори (йодистий калій, амінокислоти). Велика увага приділяється біологічним препаратам або адаптогенам, які підвищують стійкість організму людини не тільки до радіації, але й до хімічно шкідливих факторів, стресу, кисневого голодування тканин (женьшень, китайський лимонник елеутерокок та ін.). Протипроменевий ефект проявляється при дії багатьох вітамінів, насамперед групи В, вітаміну А, аскорбінової кислоти.

90. Табельні, за принципом дії, ділять на фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).

До фільтруючих засобів відноситься комплект фільтруючого одягу (КФО), який захищає від РР, що перебувають в газоподібному стані. До його складу входить: бавовнянопаперовий комбінезон просочений хімічними речовинами, що адсорбують (затримують) або нейтралізують пари РР, а також натільна білизна і підшоломник.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовлені з повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути герметичними і повністю захищати від крапельних та газоподібних РР та негерметичними, що захищають тільки від крапельно-рідких РР.

(Ці захисні засоби використовують при роботі в осередках радіоактивного забруднення, при проведенні радіаційної розвідки, а також для приготування та роботи з дезактиваційними, дегазаційними та дезінфекційними розчинами.)

91. Правила користування фільтрувальним протигазом.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей від дії парів, туману, газу, диму, крапельно-рідких СДОР, бактеріальних аерозолів і токсинів. Дія фільтруючих протигазів базується на принципі очищення забрудненого повітря у внутрішніх шарах фільтро - поглинаючої коробки (вугілля з каталізатором та протиаерозольний фільтр).

До складу фільтруючого протигазу входять: фільтро - поглинаюча коробка, з’єднувальна трубка та лицьова частина, а також сумка з протизапітними плівками та олівцем.

Для захисту від чадного газу (СО) використовується гопкалітовий патрон, в якому знаходяться осушувач та гопкаліт (суміш МnО2 та СuО). Чадний газ, проходячи через патрон, перетворюється у вуглекислий газ (СО2). Гопкалітовий патрон прилаштовується між лицевою частиною протигазу та фільтро - поглинаючою коробкою.

Доросле населення використовує фільтруючі цивільні протигази марок ГП-5, 5 М, ГП-7, 7-В.

Протигази ГП-5 та 5-М можуть комплектуватися фільтро - поглинаючими коробками менших розмірів, які безпосередньо приєднуються до шолом - маски. Останні випускаються п’яти розмірів і позначаються цифрою на підборідній частині (від 0 до4).

Протигаз ГП-7 випускається в двох модифікаціях. ГП-7 - має пристрій для перемов, а ГП-7В – пристрій для пиття води із штатної армійської фляги.

92. Табельні засоби захисту органів дихання.

Фільтруючі протигази

Ізолюючі протигази

Респіратори

Ватно-марлеві пов’язки

93. Правила користування ізолювальним протигазом.

Ізолюючі протигази спеціальні засоби захисту органів дихання та очей від будь яких шкідливих домішок і повністю ізолюють органи дихання від зовнішнього повітря.

Вони використовуються при проведенні хімічної розвідки, при малих концентраціях кисню (менше 18,0%), а також при роботах під водою на невеликих глибинах.

Ізолюючі протигази, за принципом дії, поділяються на дві групи: - з хімічно зв'язаним киснем та з киснем під тиском. До першої групи належать протигази типа ІП-46М, ІП-4, -5. Вони мають такі основні вузли: лицьова частина, регенеративний патрон, дихальний мішок, каркас та сумка. Регенеративний патрон використовується для отримання кисню, а також для поглинання вуглекислого газу та вологи.

До протигазів другої групи належать кисневі ізолюючі пристрої КІП-5, -7,-8., кисень в яких міститься в металевих балонах під тиском.

Дитячі протигази: для дітей від 1,5 до 7 років, протигаз фільтруючий дошкільний (ПДФ), від 7 до 17 років (ПДФ-Ш (шкільний). Будова та принцип дії дитячих протигазів аналогічний для дорослих.

Для захисту дітей віком до 1,5 року використовують камери захисні дитячі (.КЗД-4 або -6).

94. Правила накладання пов'язок.

Процес накладання пов’язки на рану називають перев’язкою.

Накладаючи пов’язку, треба намагатися не завдати зайвого болю постраждалому. Бинт тримають у правій руці і розкручують його, не відриваючи від пов’язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступним обертом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов’язку накладають не дуже туго.

95. Правила зупинки артеріальної, венозної, капілярної кровотечі.

При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем. При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня.

Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.

Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Для такої пов’язки використовують індивідуальний перев’язувальний пакет. Проте, пов’язку не слід накладати занадто туго. Якщо, після накладання пов’язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов’язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов’язки означає повне припинення кровообігу.

Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.

96. Правила іммобілізації переломів.

Іммобілізація кінцівки — це забезпечення нерухомості кісток у місці перелому; вона зменшує біль, що дає змогу уникнути травматичного шоку. Проводячи іммобілізацію, необхідно щадити постраждалого. Нерухомість кісток у місці перелому досягається накладанням спеціальних шин або підручних засобів і фіксацією двох найближчих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

. Штучну вентиляцію легень виконують різними способами; з них найрозповсюдженіший — ”із рота у рот”.

Перш ніж розпочати штучне дихання, потрібно покласти постраждалого на спину і переконатися, що його верхні дихальні шляхи вільні. З цією метою голову постраждалого максимально відхиляють назад. Якщо щелепи стиснуті, треба висунути нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, відкрити рот, потім серветкою очистити ротову порожнину від сторонніх тіл (слини, блювотних мас і т. ін.), зафіксувати язик і розпочати штучне дихання: накласти на відкритий рот потерпілого розкриту серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притулити свої губи до губ потерпілого (для герметичності) і з силою видихнути повітря йому в рот. Вдувати треба таку кількість повітря, щоб воно щоразу якомога повніше розправляло легені потерпілого (це можна побачити, стежачи за рухом грудної клітки). При пораненні (ушкодженні) нижньої щелепи, штучне дихання можна здійснити іншим способом: вдувати повітря через ніс постраждалого (рот має бути закритим). Повітря вдувають ритмічно 16—18 разів за 1 хвилину, до поновлення природного дихання або до встановлення певних ознак смерті.

Дата добавления: 2015-05-08