Поняття банкрутства

План

Тема 9. Банкрутство як підстава ліквідації суб’єкта господарювання

Нормативно-правові акти

Список рекомендованої літератури

1. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3610–VI від 07.07.2011).

2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5083–VI від 05.07.2012).

3. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32 – Ст. 263 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5076–VI від 05.07.2012).

9.1. Поняття банкрутства.

9.2. Сторони в справі про банкрутство.

9.3. Процедура провадження в справі про банкрутство.

Основні терміни та поняття: банкрутство, неплатоспроможність, боржник, кредитор, заставні кредитори, конкурсні кредитори, поточні кредитори, безспірні вимоги кредиторів, арбітражний керуючий, досудова санація, розпорядження майном боржника, розпорядник майна, санація боржника, реструктуризація підприємства, керуючий санацією, мирова угода, ліквідація, ліквідатор, суб'єкт банкрутства, грошове зобов'язання.

Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) й несуть самостійну відповідальність за власними зобов'язаннями. В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств – звичайне явище. З кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20–30.

Провадження у справах про банкрутство безпосередньо регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з абз. 4 ст. 1 ЗУ банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ознаки банкрутства:

1) застосування інституту за загальним правилом у сфері підприємницької діяльності (тобто щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною рисою яких є функціонування з метою отримання прибутку);

2) встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки (слід відрізняти від неплатоспроможності боржника як фактичного стану);

3) зміст встановленого господарським судом факту банкрутства – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися за своїми боргами (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК України);

4) неплатоспроможність боржника має бути стійкою й не піддаватися усуненню попри здійснених судових заходів щодо відновлення платоспроможності суб'єкта, тобто мова йдеться про безнадійну заборгованість.

Отже, ключовими поняттями банкрутства є боржник та стан його стійкої неплатоспроможності.

Провадження у справі про банкрутство порушується в разі наявності матеріально-правових і процесуально-правових умов.

Матеріально-правовими умовами порушення провадження в справі про банкрутство є стійка (понад три місяці) й значна (на суму не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено ЗУ) неплатоспроможність.

Процесуально-правовими умовами порушення провадження в справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів.

Дата добавления: 2015-05-10